11 листопада 2015 р. Справа № 903/1068/15
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (представник за дов. №б/н від 19.04.2014 р.)
від відповідача: н/з
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "Український продукт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" про стягнення 40540,90 грн.
В судовому засіданні 11.11.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Приватне підприємство "Український продукт" звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" про стягнення 42 945,66 грн.
Позов мотивувало тим, що 01.03.2010 р. між приватним підприємством "Український продукт" та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім”Аванта” укладений договір поставки № 10А. Позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов договору виконав, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 26822,40 грн., що підтверджується накладними, наявними в матеріалах справи.
Однак, відповідач свої зобов'язання, передбачені умовами вказаного договору, не виконав, що призвело до заборгованості перед приватним підприємством "Український продукт".
Беручи до уваги викладене, позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" на користь приватного підприємства "Український продукт" 42945,66 грн. з них: 26822,40 грн. основного боргу, 8121,68 грн. пені, 407,85 грн. 3% річних та 7593,73 грн. інфляційних втрат.
23.10.2015 р. на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 45762,40 грн. з них: 26822,40 грн. основного боргу, 760,97 грн. 3% річних, 5716,92 грн. пені та 12462,11 грн. інфляційних втрат.
Суд приймає подану заяву частково, а саме в частинні нарахування пені в розмірі 5716,92 грн., а тому має місце нова ціна позову, а саме: 40540,90 грн. з них: 26822,40 грн. основного боргу, 5716,92 грн. пені, 407,85 грн. 3% річних та 7593,73 грн. інфляційних втрат.
В іншій частині поданої заяви суд відмовляє в її прийняті, з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач має право збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням (або зменшенням) розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення (або зменшення) кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Пунктами 3.11., 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру за період який було заявлено в позовній заяві. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру за інший період, то фактично також йдеться про подання іншого позову.
У відповідності до Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Виходячи з ст. 22 ГПК України та Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд зазначає, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 407,85 грн. 3% річних та 7593,73 грн. інфляційних втрат за період з 04.03.2015 р. по 04.09.2015 р., а в заяві про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 760,97 грн. 3% річних та 12 462,11 грн. інфляційних втрат за період з 02.10.2014 р. по 27.10.2015 р., тому дані вимоги можуть бути заявлені в новому позові.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у частині прийняті заяви про збільшення позовних вимог, а саме стягнення за інший період 3% річних та інфляційних втрат, та розцінює її як зміну предмету та підстав позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали не виконав.
Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представника відповідача, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору.
Дослідивши письмові докази в справі, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2010 р. між приватним підприємством "Український продукт" та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім”Аванта” укладений договір поставки № 10А (а.с.9-10).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору №10 А від 01.03.2010 р. (а.с.9-10).
Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1.1. постачальник (позивач) зобов'язується передавати у власність покупця (відповідача) товар вільний від будь-яких прав та претензій на нього третіх осіб, про які на момент договору постачальник знав чи повинен був знати згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах договору.
Предметом договору є товар (партія товару) вказаний у накладних (п. 1.2. договору).
Асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами і вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.3.).
Відповідно до п. 1.4. договору ціну договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару.
Позивач за період з 12.08.2014 р. по 12.02.2015 р. поставив відповідачу продукцію на суму 26 822,40 грн., що підтверджується накладними (№141176 від 12.08.2014 р. на загальну суму 545,52 грн., №141188 від 12.08.2014 р. на загальну суму 245,34 грн., №141345 від 12.08.2014 р. на загальну суму 589,92 грн., №141661 від 14.08.2014 р. на загальну суму 163,68 грн., №141730 від 14.08.2014 р. на загальну суму 772,38 грн., №141731від 14.08.2014 р. на загальну суму 98,82 грн., №141781 від 14.08.2014 р. на загальну суму 163,26 грн., №142141 від 19.08.2014 р. на загальну суму 240,12 грн., №142624 від 21.08.2014 р. на загальну суму 646,26 грн., №142625 від 21.08.2014 р. на загальну суму 98,82 грн., №142626 від 21.08.2014 р. на загальну суму 760,44 грн., №142627 від 21.08.2014 р. на загальну суму 351,42 грн., №142978 від 26.08.2014 р. на загальну суму 210,42 грн., №142979 від 26.08.2014 р. на загальну суму 384,42 грн., №143277 від 27.08.2014 р. на загальну суму 2 082,42 грн., №143353 від 28.08.2014 р. на загальну суму 210,42 грн., №143354 від 28.08.2014 р. на загальну суму 331,80 грн., №143415 від 28.08.2014 р. на загальну суму 253.68 грн., №143475 від 28.08.2014 р. на загальну суму 244,92 грн., №112427 від 02.09.2014 р. на загальну суму 207,24 грн., №112428 від 02.09.2014 р. на загальну суму 243,96 грн., №112592 від 02.09.2014 р. на загальну суму 500,28 грн., №112792 від 04.09.2014 р. на загальну суму 118,80 грн., №112793 від 04.09.2014 р. на загальну суму 75,60 грн., №112794 від 04.09.2014 р. на загальну суму 203,40грн., №112795 від 04.09.2014 р. на загальну суму 62,76 грн., №112886 від 04.09.2014 р. на загальну суму 117,00 грн., №113241 від 09.09.2014 р. на загальну суму 214,02 грн., №113253 від 09.09.2014 р. на загальну суму 206,52 грн., №113340від 09.09.2014 р. на загальну суму 85,20 грн., №113697 від 11.09.2014 р. на загальну суму 78,24 грн., №114006 від 16.09.2014 р. на загальну суму 141,42 грн., №114007 від 16.09.2014 р. на загальну суму 297,60 грн., №114008 від 16.09.2014 р. на загальну суму 184,92 грн., №114265 від 17.09.2014 р. на загальну суму 472,56 грн., №114373 від 18.09.2014 р. на загальну суму 136,80 грн., №114474 від 18.09.2014 р. на загальну суму 109,68 грн., №114296 від 19.09.2014 р. на загальну суму 78,00 грн., №114297 від 19.09.2014 р. на загальну суму 267,12 грн., №114324 від 19.09.2014 р. на загальну суму 303,84 грн., №114325 від 19.09.2014 р. на загальну суму 471,96 грн., №114828 від 23.09.2014 р. на загальну суму 447,12 грн., №114829 від 23.09.2014 р. на загальну суму 207,72 грн., №115178 від 25.09.2014 р. на загальну суму 210,42 грн., №115179 від 25.09.2014 р. на загальну суму 197,40 грн., №115257 від 25.09.2014 р. на загальну суму 117,36 грн., №115372 від 26.09.2014 р. на загальну суму 433,50 грн., №115584 від 30.09.2014 р. на загальну суму 181,56 грн., №115665 від 30.09.2014 р. на загальну суму 292,38 грн., №103368 від 01.10.2014 р. на загальну суму 313,80 грн., №103369 від 01.10.2014 р. на загальну суму 397,68 грн., №103461 від 02.10.2014 р. на загальну суму 206,46 грн., №103886 від 07.10.2014 р. на загальну суму 276,06 грн., №104130 від 09.10.2014 р. на загальну суму 256,56 грн., №104131 від 09.10.2014 р. на загальну суму 338,52 грн., №104132 від 09.10.2014 р. на загальну суму 177,12 грн., №104133 від 09.10.2014 р. на загальну суму 330,54 грн., №104217 від 09.10.2014 р. на загальну суму 272,16 грн., №104506 від 14.10.2014 р. на загальну суму 253,80 грн., №104592 від 14.10.2014 р. на загальну суму 451,26 грн., №104593 від 14.10.2014 р. на загальну суму 128,58 грн., №104625 від 14.10.2014 р. на загальну суму 262,50 грн., №104778 від 15.10.2014 р. на загальну суму 458,76 грн., №105180 від 21.10.2014 р. на загальну суму 282,30 грн., №105228 від 21.10.2014 р. на загальну суму 300,24 грн., №105461 від 22.10.2014 р. на загальну суму 59,40 грн., №105477 від 23.10.2014 р. на загальну суму 232,20 грн., №105483 від 23.10.2014 р. на загальну суму 115,92 грн., №105552 від 23.10.2014 р. на загальну суму 186,60 грн., №105750 від 24.10.2014 р. на загальну суму 253,80 грн., №105881 від 28.10.2014 р. на загальну суму 195,30 грн., №105887 від 28.10.2014 р. на загальну суму 474,30 грн., №105991 від 28.10.2014 р. на загальну суму 315,00 грн., №106131 від 29.10.2014 р. на загальну суму 171,60 грн., №106132 від 29.10.2014 р. на загальну суму 598,26 грн., №106273 від 30.10.2014 р. на загальну суму 215,40 грн., №101573 від 05.11.2014 р. на загальну суму 392,52 грн., №101598 від 06.11.2014 р. на загальну суму 280,50 грн., №101608 від 06.11.2014 р. на загальну суму 481,50 грн., №101609 від 06.11.2014 р. на загальну суму 119,52 грн., №101682 від 06.11.2014 р. на загальну суму 112,50 грн., №101695 від 06.11.2014 р. на загальну суму 72,60 грн., №101890 від 11.11.2014 р. на загальну суму 214,80 грн., №101985 від 11.11.2014 р. на загальну суму 246,00 грн., №102252 від 14.11.2014 р. на загальну суму 281,40 грн., №102465 від 18.11.2014 р. на загальну суму 169,80 грн., №102467 від 18.11.2014 р. на загальну суму 156,60 грн., №102469 від 18.11.2014 р. на загальну суму 315,00 грн., №10905 від 20.11.2014 р. на загальну суму 285,00 грн., №26629 від 02.12.2014 р. на загальну суму 136,50 грн., №26742 від 04.12.2014 р. на загальну суму 328,80 грн., №26938 від 11.12.2014 р. на загальну суму 151,50 грн., №27108 від 18.12.2014 р. на загальну суму 163,20 грн., №27303 від 25.12.2014 р. на загальну суму 117,00 грн., №24782 від 12.02.2015 р. на загальну суму 136,50 грн.) (а.с.16-110).
Поставлений товар відповідач отримав, що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними (а.с.16-110).
У відповідності до умов договору оплата за товар здійснюється на протязі 50 календарних днів з моменту поставки товару.
Згідно ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач станом на день розгляду справи доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар не надав, доводи позивача не спростував.
Беручи до уваги викладене сума основного боргу підтверджуються матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі в розмірі 26822,40 грн.
У відповідності до п. 5.2. за порушення умов договору у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальник залікову неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від суми неоплаченого товару але не більше 20 % від вартості партії товару.
Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 02.10.2014 р. по 04.09.2015 р. на суму 5 716,92 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач не вірно розрахував дану суму у зв'язку з чим, розмір перерахованої пені становить 5243,38 грн., отже в стягненні 473,54 грн. слід відмовити.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).
За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3 % в сумі 407,85 грн. та інфляційних втрат в сумі 7593,73 грн.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач не вірно розрахував дані суму. Що стосується нарахування 3% річних перерахована сума становить 644,12 грн., проте суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому з відповідача слід стягнути 407,85 грн. 3% річних.
Щодо стягнення з відповідача 7593,73 грн. за період з 04.03.2015 р. по 04.09.2015 р. інфляційних втрат, суд встановив, що позивач не вірно розрахував дану суму, з огляду на наступне.
У відповідності до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Отже, з врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.
Провівши власний розрахунок за період з 01.04.2015 р. по 30.08.2015 р. з відповідача підлягає до стягнення 3990,60 грн. інфляційних втрат. Отже, в позові на суму 3603,13 грн. нарахованих інфляційних втрат слід відмовити.
У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Що стосується поданих представником відповідача пояснень від 12.10.2015 р. (а.с.127-127), в яких останній зазначає, що позов не визнає, та зазначає, що приватне підприємство "Український продукт" знаходиться на тимчасово окупованій території. Протягом тимчасової окупації не дозволяється здійснення будь-яких правочинів з об'єктами власності, тому вважає позовні вимоги не обґрунтовані, так як існує чинна заборона на вчинення будь-яких правочинів щодо об'єктів приватної власності на підставі ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, то данні пояснення судом до уваги не беруться, з огляду на наступне.
В своїх поясненнях представник відповідача посилається на ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, який набрав чинності 27.04.2014 р. Проте, відносини між сторонами виникли 01.03.2010 р. на підставі укладеного договору (а.с.9-10), тобто до прийняття даного Закону. На накладних на підставі яких здійснювалась поставка товару стоїть печатка відповідача, що свідчить про отримання товару останнім, доказів спростування отримання товару відповідач не надав. Відповідача було зобов'язано надати ряд документів, однак без поважних на те причин відповідач вимоги ухвали суду не виконав, в судове засідання не з'явився.
Метою прийняття Закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлення особливого правового режиму на цій території, визначення особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2). Відповідно до статті 1 Закону тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, що спростовує викладену позицію представника відповідача.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не неналежне виконання відповідачем умов контракту, позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення частково в розмірі 36464,23 грн.
Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218, 00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім”Аванта” на користь приватного підприємства "Український продукт" 36464,23 грн. (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят чотири гривні двадцять три копійки) з них: 26822,40 грн. основного боргу, 5243,38 грн. пені, 407,85 грн. 3% річних, 3990,60 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).
В стягненні 4076,67 грн. з них: 473,54 грн. пені та 3603,13 грн. інфляційних втрат відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.
Повне рішення складено та підписано 12.11.15 р.
Суддя І. О. Гарбар