19 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/65310/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012
у справі №0670/9521/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грайф Флексібл Україна»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -рішень, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 27.04.2011 №0000392304 та №0000402304.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку в січні 2011 року, лютому 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: грудень 2010 року, січень 2011 року, за результатами якої складено акт №1584/23-2/20428705 від 08.04.2011.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за січень 2011 року на 223667,00 грн. та лютий 2011 року на 543467,00 грн..
Також, в порушення п.200.1 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачем завищено заявлену до відшкодування суму ПДВ за січень 2011 року в розмірі 300,00 грн., за лютий 2011 року в розмірі 223667,00 грн.
Підставою для таких висновків стало твердження відповідача, що позивачем безпідставно (штучно) сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Хім Торг» на загальну суму ПДВ 223667,00 грн. з метою заниження об'єкту оподаткування, тому що, в ході перевірки не доведено фактичне отримання та використання товару в господарській діяльності підприємства, оскільки, підприємством не надано товарно-транспортних документів, які посвідчують транспортування товару зі складу в м.Києві , зокрема, товарно-транспортних накладних.
Також, відповідачем зроблено висновок, що позивачем безпідставно (штучно) сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Торггазстрим» на загальну суму ПДВ 543466,67 грн. з метою заниження обґєкту оподаткування, оскільки, відповідно до наданих для перевірки документів, транспортування товару (поліпропілен) здійснювалося за рахунок ТОВ «Торггазстрим». Товарно-транспортні накладні, що надані до перевірки, заповнені неналежним чином, а саме: не вказана марка автомобіля, що перевозив товар, не заповнено переадресування, не вказані конкретні адреси пунктів розвантаження товару, не повністю заповнені відомості про вантаж, не вказано суму, на яку відпущено, хто дозволив відпуск, немає інформації про приймання вантажу водієм-експедитором, про вантажно-розвантажувальні операції та інші відомості товарно-транспортної накладної. Що на думку податкового органу, викликає сумнів відносно реальності операції поставки товару та взагалі наявності даного товару.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0000392304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 543467,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000402304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 300,00 грн. та лютий 2011 року в сумі 223967,00 грн..
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем здійснено придбання у TOB «Хім Торг» та ТОВ «Торггазстрим» поліетилену з метою виготовлення товарів з даної сировини для подальшого їх продажу.
Отриманий товар був оприбуткований по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується виписками бухгалтерських рахунків. Оплата за придбаний товар, в тому числі податок на додану вартість, була проведена на рахунки контрагентів позивача в безготівковій формі, що підтверджується копіями виписок з банківських рахунків та рахунками-фактурами.
Вищевикладене свідчить, що реальні наслідки угоди настали для вищезазначених сторін правочину, оскільки ними виконані умови договорів, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи позивача, виписані з додержанням вимог п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.
В подальшому, позивачем, у січні-лютому 2011 року, згідно договорів, укладених з нерезидентами (Швеція, Росія, Німеччина, Норвегія) реалізовано на експорт продукцію власного виробництва, а саме: поліпропіленові контейнери типу Біг-Бег, чохли поліпропіленові на загальну фактурну вартість 7647763,00 грн. та 6192162,00 грн. відповідно.
Тобто, придбана позивачем сировина (товар) - поліпропілен, поліетилен, полістерол, була використана в межах господарської діяльності
Відповідачем не спростовано фактичності здійснення господарських операцій щодо придбання у ТОВ «Торггазстрим» та у TOB «Хім Торг» товарів, на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту.
Виключно недоліки товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товарно-матеріальних цінностей.
Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання, на момент проведення позивачем господарських операцій з TOB «Торггазстрим» та TOB «Хім Торг», останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун