11 листопада 2015 року м. Київ К/800/47336/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Костенка М.І. Юрченко В.П.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому»
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р.
у справі № 818/4009/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому»
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» (далі - позивач, ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000131502.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р., у задоволенні адміністративного позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000131502 відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач процесуальним правом подати письмові заперечення не скористався.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовою особою ДПІ у м. Сумах на підставі підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, статей 75, 76 та 86 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому», за результатами якої складено акт від 20.02.2012 р. № 549/152/01555007 та встановлено заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за грудень 2012 року заявленої ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2012 рік на суму 20 425,98 грн.
На підставі вказаного акту перевірки за порушення відповідачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 р. № 0000131502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у загальному розмірі 30 638,97 грн., з яких 20 425,98 грн. - за основним платежем та 10 212,99 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Як вбачається з акту перевірки від 20.02.2012 р. № 549/152/01555007, підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю слугувала відмінність розміру орендної плати, зазначеної платником податку в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2012 рік - 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановленої в договорі оренди землі та мінімального розміру орендної плати, визначеної нормами Податкового кодексу України.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
З 01.01.2011 р. питання справляння плати за землю регулюється Податковим кодексом України.
Згідно з пункту 288.4 статті 288 зазначеного Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Пунктом 288.1 статті 288 цього Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, з 01.01.2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, складає 3% від їх нормативних грошових оцінок.
Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Все для дому» - відхилити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р. у справі № 818/4009/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) М.І. Костенко
(підпис) В.П. Юрченко