02 листопада 2015 року м. Київ К/9991/46507/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Бившевої Л.І.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства «Септіма»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012
у справі № 2-а-3950/10/1970 (№23974/11)
за позовом Приватного підприємства «Септіма»
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 24.06.2010 №0000532309/0, №0000542309/0, №0000552309/0, від 11.06.2010 №0000212306/0.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 скасовано. Прийнято нову постанову, про відмову в позові.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.12.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 17.06.2010 №5975/23-09/23591558.
За висновками відповідача позивачем допущено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податкове зобов?язання з податку на прибуток на суму 525751 грн.; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податкове зобов?язання з ПДВ на суму 78486 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.06.2010: №0000532309/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток в сумі 704028,80 грн., у т.ч. 525751,00 грн. основного платежу та 178277,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000542309/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 117729,00 грн., у т.ч. 78486,00 грн. основного платежу та 39243,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000552309/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 281423,00 грн., у зв?язку з тим,що на момент перевірки відшкодовано суми ПДВ в розмірі 182860,00 грн., визначено податкове зобов?язання з ПДВ в розмірі 182860,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 91430,00 грн.
За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року складено акт №4961/23-623/23591558 від 26.05.2010.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212306/0 від 11.06.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 43046,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.06.2010 №0000532309/0, №0000542309/0 та №0000552309/0 - без змін.
Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Керера», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кретей» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солара Трейд» не мали реального характеру.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Виходячи з аналізу вищенаведених норм обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Під час розгляду справи суд апеляційної інстанцій, з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на відсутність документів, які б свідчили про фактичне отримання товарів (такі як акти приймання-передачі товарів, доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей), відсутність документів, які б засвідчували кількість та якість поставленої продукції, документів складського обліку поставлених товарів. У той час як у контрагентів позивача відсутні складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси необхідні для забезпечення їх господарської діяльності, що не знайшло свого спростування під час розгляду справи.
Щодо завищення позивачем валових витрат за III квартал 2009 року на загальну суму 6115,37 грн., то судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість доводів податкового органу, оскільки згідно наданих для перевірки актів прийомки-здачі посередницьких послуг неможливо встановити, які саме послуги надавались СПД ОСОБА_2, та чи мають вони відношення до господарської діяльності позивача, що суперечить вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку».
Надані позивачем на підтвердження виконання договору комісії документи свідчать, що вантажовідправником (продавцем) є ПП «Септіма», а не СПД ОСОБА_2, таким чином доказів виконання договору комісії, згідно якого комісіонер діє від власного імені, але за рахунок та в інтересах комітента, суду не надано.
Щодо порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то судова колегія вважає за необхідне погодитись з висновками суду апеляційної інстанції про підтвердження факту зазначеного порушення.
Пунктом 9 П(С) БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, передбачено, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.
Пунктом п.2.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2 також передбачено, що запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, складається з витрат, що виникли у зв'язку з придбанням підприємством запасів, зокрема: ціна придбання за вирахуванням знижок відповідно до договору з спільником (продавцем) та непрямих податків, крім випадків, якщо податки не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства; суми ввізного мита; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні.
Таким чином, чинним законодавством передбачено ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів з урахуванням всіх витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, при цьому транспортно-заготівельні витрати можуть включатись у собівартість придбаних запасів або загальною сумою відображатись на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, залежно від вибраної підприємством облікової політики.
Позивачем не надано доказів обрання облікової політики обліку витрат, понесених при придбанні запасів (товарів), не за правилами положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Септіма» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Л.І.Бившева
Н.Г.Пилипчук