26 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/47758/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012
у справі №2а/1570/14/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ескадор»
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 04.10.2010 №0005492310/2. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси щодо зазначення в п.4 «висновки» акту перевірки від 18.06.2010 №7491-23-10/33658839 даних про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ескадор» залишку відґємного значенняподатку на додану вартість за грудень 2009року на суму 1605981,00 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт №7491-23-10/33658839 від 18.06.2010.
За висновками акта перевірки, позивачем порушено вимоги: п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 1605981,00 грн.
На підставі цього акту прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.06.2010 №0005492310/0, яким донараховано податок на додану вартість в розмірі 666195,00 грн. основного платежу, штрафних санкцій 333098,00 грн., а всього на загальну суму 999293,00 грн.
За наслідками адміністративного узгодження скарги позивача залишені без задоволення, прийнято податкові повідомлення-рішення, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобов?язання.
Підставою для задоволення позовних вимог, стали висновки судів попередніх інстанцій, з якими погоджується суд касаційної інстанції, що податкові накладні, на підставі яких позивачем нарахований податковий кредит з податку на додану вартість за 2009 рік, складені контрагентом у 2008 році. Позивач, отримавши податкові накладні від своїх контрагентів у лютому 2009 року включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в 2009 році, тобто за датою отримання податкових накладних.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.
Оскільки, постачальники, що надали позивачу податкові накладні із запізненням, не відмовляли у їх наданні та не порушували порядок виписки та заповнення даних накладних , підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів у позивача не було.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун