11 листопада 2015 року м. Київ К/800/14148/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І.В.
Костенка М.І. Юрченко В.П.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2012 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р.
у справі № 2а-13004/12/2670
за позовом Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У вересні 2012 року Підприємство з 100 % іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» (далі - позивач, Підприємство з 100 % ІІ «БІЛЛА-Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012 р. №0003431503/0/507.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р., у задоволенні адміністративного позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 р. № 0003431503/0/507 відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 02.04.2012 р. по 06.04.2012 р. посадовою особою Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 13.04.2012 р. № 814/15-227/25288083 та встановлено порушення статті 21 Закону України «Про оренду землі».
На підставі вказаного акту перевірки за порушення відповідачем пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012 р. № 0003431503/0/507, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на 367 118,67, в тому числі 282 378,86 грн. - за основним платежем та 84 739,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з акту перевірки від 13.04.2012 р. № 814/15-227/25288083, підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю слугувала відмінність розміру орендної плати, встановленої в договорі оренди землі та мінімального розміру орендної плати, визначеної нормами Податкового кодексу України. Крім того, при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивачем при зміні функціонального використання земельної ділянки було помилково застосовано коефіцієнт « 0,5» - категорія земель «землі, зайняті поточним будівництвом» замість коефіцієнта « 2,5» - категорія земель «землі комерційного використання».
З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2007 року між Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» та міською радою м. Кременчука було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого, міська рада м. Кременчука надає, а Підприємство з 100 % іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 5 582 м. кв. для будівництва торговельного центру в м. Кременчук.
Згідно пунктів 4, 8, 9, 11 договору оренди земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2007 році складає 245 496, 36 грн. (43,98 грн. за 1 м. кв.). Договір укладено на три роки. Орендна плата Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» вноситься згідно умов Договору та розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, при обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки був врахований коефіцієнт на функціональне використання земельної ділянки в розмірі 0,5 - як землі відведені та зайняті будівництвом.
Відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації торговельного центру на перехресті вулиць Пролетарської та Воровського в м. Кременчук від 18.06.2009 року, будівельні роботи з будівництва торговельного центру в м. Кременчук були закінчені в червні 2009 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
З 01.01.2011 питання справляння плати за землю регулюється Податковим кодексом України.
Згідно з пункту 288.4 статті 288 зазначеного Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Пунктом 288.1 статті 288 цього Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, з 01.01.2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, складає 3% від їх нормативних грошових оцінок.
Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.
Крім того, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зміна функціонального використання земельної ділянки має наслідком і зміну коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки, яка використовується при обчисленні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а відтак підлягає перерахунку і розмір податку за користування такими земельними ділянками.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна» - відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 р. у справі № 2а-13004/12/2670 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) М.І. Костенко
(підпис) В.П. Юрченко