03 листопада 2015 року м. Київ К/800/39744/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військового комісара Южноукраїнсько - Арбузинського об'єднаного військового комісаріату Миколаївської області підполковника ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року, -
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 в якому просила визнати незаконними дії та постанову відповідача про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень за порушення статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і скасувати її.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у відкритті апеляційного провадження у справі відмовлено на підставі частини 2 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі суд виходив з того, що оскаржуване судове рішення не підлягає апеляційному перегляду з огляду на приписи частини 2 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, до такого висновку суд дійшов в порушення норм процесуального права виходячи з наступного.
У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Так, у відповідності до частини 2 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 (далі - Рішення) положення вищезазначеної статті визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За змістом пункту 2 резолютивної частини Рішення положення частини 2 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, втрачають чинність з дня його ухвалення.
Це узгоджується із частиною 2 статті 73 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 422/96-ВР), згідно з якою у разі якщо акти, зазначені у пункті 1 статті 13 цього Закону або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Приписи вищезазначеної норми кореспондуються з частиною 2 статті 152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Окрім цього, у відповідності з положеннями статті 69 Закону № 422/96-ВР Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання, що також передбачено і частиною 2 статті 150 Конституції України.
З огляду на викладене, положення частини 2 статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, починаючи з 8 квітня 2015 року визнані неконституційними, оголошені нечинними і втратили свою чинність.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції порушив наведені норми процесуального права, оскільки застосував норму закону, яка втратила чинність.
Таке рішення апеляційного суду перешкоджає реалізації права позивача на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, гарантованого статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України і пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України.
Зокрема, у своєму Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що обмеження законодавцем права особи на оскарження рішення місцевого загального суду як адміністративного суду до апеляційної та касаційної інстанцій є виправданим лише щодо оскарження рішень у справах про незначні адміністративні правопорушення. В інших випадках у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.
Законодавець, унеможлививши оскарження до суду апеляційної інстанції рішень місцевих загальних судів як адміністративних судів у справах з приводу постанов суб'єктів владних повноважень про накладення адміністративних стягнень, що за ступенем суворості співмірні з встановленими Кримінальним кодексом України покараннями, допустив непропорційність між поставленою метою та вжитими для її досягнення заходами.
Цей висновок Конституційного Суду України узгоджується з міжнародними актами та практикою Європейського суду з прав людини
Ураховуючи викладене, висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі не відповідає нормам процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для провадження розгляду.
За правилами частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало