ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
12 листопада 2015 року 08:30 справа №826/12000/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області 2. Київського слідчого ізолятора
проскасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач 1), в якому просить: 1) визнати недійсними та скасувати накази начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №324 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та від 02 лютого 2015 року №31 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та оголошення йому суворої догани; 2) визнати недійсним та скасувати наказ №42 начальника Київського слідчого ізолятора від 17 лютого 2015 року про клопотання перед УДПС України в м. Києві та Київській області про звільнення ОСОБА_1 з місця роботи; 3) визнати недійсним та скасувати наказ №34 о/с-пр виконуючого обов'язки начальника УДПС України в м. Києві та Київській області Сіденко Ю.Г. від 01 квітня 2015 року про звільнення з місця роботи ОСОБА_1; 4) поновити з 01 квітня 2015 року на посаду водія-співробітника відділу охорони Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/12000/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року залучено до участі в адміністративній справі Київський слідчий ізолятор в якості співвідповідача.
В судовому засіданні 12 жовтня 2015 року позивач позовні вимоги підтримав, представники відповідача 1 та відповідача 2 проти задоволення позову заперечили; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №324 залишено без розгляду, визнано поважними причини пропуску звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області в частині визнання недійсними та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 02 лютого 2015 року №31, наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 17 лютого 2015 року №42, наказу виконуючого обов'язки начальника УДПС України в м. Києві та Київській області Сіденко Ю.Г. від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр, поновлення з 01 квітня 2015 року на посаді водія-співробітника відділу охорони Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
02 лютого 2015 року наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Київського слідчого ізолятора №31 на часткову зміну наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №323 в частині покарання наказано за особисту безвідповідальність, нехтування інтересами служби, безвідповідальне ставлення до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ ОСОБА_1 оголосити сувору догану (далі по тексту - наказ від 02 лютого 2015 року №31).
17 лютого 2015 року наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Київського слідчого ізолятора №42 за грубі порушення службової дисципліни, а саме невихід на службу без поважних причин, наказано клопотати перед керівництвом Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області про звільнення ОСОБА_1 з органів Державної кримінально-виконавчої служби України згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни) (далі по тексту - наказ від 17 лютого 2015 року №42).
01 квітня 2015 року наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області по особовому складу №34 о/с-пр наказано звільнити згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни) прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 (далі по тексту - наказ від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр).
Позивач вважає, що звільнення його з роботи та притягнення до дисциплінарної відповідальності безпідставні та незаконні, накази винесені з порушенням терміну для застосування дисциплінарного стягнення, тому вищезазначені накази мають бути визнані недійсними та скасовані, а його поновлено на роботі та виплачена компенсація за час вимушеного прогулу.
Відповідач 2 у письмовому заперечення проти адміністративного позову зазначив про відповідність оскаржуваних наказів вимогам законодавства.
Відповідач 1 письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Згідно зі статтею 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
В межах даного спору суду належить встановити правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та звільнення.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі по тексту - Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України).
За визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Стаття 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Підпунктом "є" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі по тексту - Положення) встановлено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до пункту 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
За правилами статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності.
Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 02 лютого 2015 року №31 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та оголошення йому суворої догани необхідно зазначити наступне.
17 грудня 2014 року начальником Київського слідчого ізолятора затверджено висновок службового розслідування по факту виявлення спроби вивозу з режимної зони Київського слідчого ізолятора продуктів харчування молодшим інспектором відділу охорони прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_1 (далі по тексту - висновок від 17 грудня 2014 року).
Висновком від 17 грудня 2014 року встановлено, що 10 грудня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи на службі, скориставшись своїм службовим становищем самовільно взяв на продуктовому складі Київського слідчого ізолятора картоплю вагою близько 25 кг, сітку буряку вагою близько 15 кг, сітку моркви вагою близько 15 кг, рибу морожену близько 10 кг для власного споживання, причиною події визнано особисту безвідповідальність, нехтування інтересами служби, безвідповідальне ставлення до вимог дисциплінарного статуту.
Висновком від 17 грудня 2014 року рекомендовано підготувати наказ про притягнення винних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності.
Позивач власноручною пояснювальною запискою від 10 грудня 2014 року стосовно фактів викладених у висновку від 17 грудня 2014 року зазначив, що взяв вищезазначені продукти харчування для особистого вжитку у підвалі на території Київського слідчого ізолятора, під час чого його ніхто не бачив, про те, що візьме продукти харчування ні з ким не домовлявся.
Докази, які б підтверджували належність продуктів на праві власності позивачу та спростовували твердження викладені у висновку від 17 грудня 2014 року позивачем до суду не надано.
02 лютого 2015 року наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Київського слідчого ізолятора №31 на часткову зміну наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №323 в частині покарання наказано за особисту безвідповідальність, нехтування інтересами служби, безвідповідальне ставлення до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 оголосити сувору догану (далі по тексту - наказ від 02 лютого 2015 року №31).
Окружний адміністративний суд міста Києва не бере до уваги посилання позивача на те, що вина останнього у вчиненні інкримінованого йому злочині, станом на дату прийняття наказу, не доведена, вирок у кримінальній справі, як і сама кримінальна справа за вищезазначеним фактом відсутні.
Відповідно до підпункту "й" пункту 63 Положення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері службової діяльності або адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення.
Проте, наказ від 02 лютого 2015 року №31 винесено за особисту безвідповідальність, нехтування інтересами служби, безвідповідальне ставлення до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а не у зв'язку із наявністю у діях позивача ознак злочину.
Окрім того, суд звертає увагу, що відсутність обвинувального вироку не є обставиною, що унеможливлює накладення дисциплінарного стягнення, оскільки відсутність в діях особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності складу злочину, тобто відсутність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, жодним чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої і притягнено позивача.
Проте, незважаючи на вищенаведений факт порушення позивачем дисципліни, відповідачем 2 порушено строки та порядок накладення дисциплінарного стягнення, передбачені статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки наказ від 02 лютого 2015 року №31 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності винесено більше ніж через місяць з дня, коли про проступок стало відомо начальнику, та більше ніж через місяць після закінчення службового розслідування.
Таким чином, встановлено факт порушення відповідачем 2 процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, що обумовлює протиправність наказу від 02 лютого 2015 року №31 та тягне за собою його скасування.
Стосовно позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора про клопотання перед УДПС України в місті Києві та Київській області від 17 лютого 2015 року №42 та наказу виконуючого обов'язків начальника УПДС України в місті Києві та Київській області Сіденко Ю.Г. про звільнення позивача з місця роботи від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр необхідно зазначити наступне.
16 лютого 2015 року т.в.о. начальника Київського слідчого ізолятора затверджено висновок службової перевірки по факту порушення службової дисципліни водієм - співробітником відділу охорони прапорщиком внутрішньої служби ОСОБА_1 (далі по тексту - висновок від 16 лютого 2015 року).
Висновком від 16 лютого 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 05 січня 2015 року перестав з'являтися на службу без поважних на те причин, про що свідчать рапорти в.о. начальника відділу охорони Київського слідчого ізолятора старшого лейтенанта внутрішньої служби Лозінського П.Й. та комісійні акти по факту порушення службової дисципліни, а саме допущення ОСОБА_1 прогулів.
Зазначені у висновку від 16 лютого 2015 року рапорти в.о. начальника відділу охорони Київського слідчого ізолятора старшого лейтенанта внутрішньої служби Лозінського П.Й. до суду не надано.
Проте, комісійними актами працівників Київського слідчого ізолятора від 05 січня 2015 року, 06 січня 2015 року, 12 січня 2015 року, 13 січня 2015 року, 14 січня 2015 року, 15 січня 2015 року, 16 січня 2015 року, 17 січня 2015 року, 19 січня 2015 року, 20 січня 2015 року, 21 січня 2015 року, 22 січня 2015 року, 23 січня 2015 року, 26 січня 2015 року, 27 січня 2015 року, 28 січня 2015 року, 29 січня 2015 року, 30 січня 2015 року, 31 січня 2015 року підтверджено, що ОСОБА_1 повинен був нести службу у вказані вище дати, але не зважаючи на це був відсутній на роботі.
Відсутність ОСОБА_1 на службі у визначені висновком від 16 лютого 2015 року дні підтверджується також власноручною пояснювальною запискою позивача від 04 лютого 2015 року, якою позивач підтвердив, що 05 та 06 січня 2015 року брав відгули у в.о. начальника відділу охорони, які документально не зафіксовані та не підтверджені, до 26 січня 2015 року не мав можливості потрапити на роботу через фінансові труднощі, в інші дні січня 2015 року не виходив на роботу оскільки з'ясовував ситуацію, яка склалася на роботі.
Усі визначені позивачем у пояснювальній записці від 04 лютого 2015 року причини пропуску служби документально не підтверджені, дозволи на пропуск служби відсутні.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів поважності пропуску ним служби у визначені висновком від 16 лютого 2015 року дні.
17 лютого 2015 року наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Київського слідчого ізолятора №42 за грубі порушення службової дисципліни, а саме невихід на службу без поважних причин, наказано клопотати перед керівництвом Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області про звільнення ОСОБА_1 з органів Державної кримінально-виконавчої служби України згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни).
01 квітня 2015 року керівництво Київського слідчого ізолятора поданням клопотало перед Управлінням Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області про звільнення ОСОБА_1 згідно Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни).
01 квітня 2015 року наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області по особовому складу №34 о/с-пр наказано звільнити згідно з положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни) прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 на підставі подання начальника Київського слідчого ізолятора підполковника внутрішньої служби Васюка О.А. та висновку службового розслідування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Оскільки, висновком службової перевірки від 16 лютого 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 05 січня 2015 року перестав з'являтися на службу без поважних на те причин, був відсутній на службі 05 січня 2015 року, 06 січня 2015 року, 12 січня 2015 року, 13 січня 2015 року, 14 січня 2015 року, 15 січня 2015 року, 16 січня 2015 року, 17 січня 2015 року, 19 січня 2015 року, 20 січня 2015 року, 21 січня 2015 року, 22 січня 2015 року, 23 січня 2015 року, 26 січня 2015 року, 27 січня 2015 року, 28 січня 2015 року, 29 січня 2015 року, 30 січня 2015 року, 31 січня 2015 року, що не заперечується ним самим у письмовому поясненні від 04 лютого 2015 року, доказів поважності причин пропуску службу позивачем до суду не надано, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що такі дії позивача є грубим порушенням дисципліни.
Окружний адміністративний суд міста Києва не бере до уваги посилання позивача на те, він був табельований по виходу на роботу та повністю отримав заробітну плату за визначені у висновку службової перевірки від 16 лютого 2015 року дні з огляду на те, що наказом від 17 лютого 2015 року №42 за результатами службової перевірки наказано вирахувати із грошового забезпечення позивача період з 05 січня 2015 року по 30 січня 2015 року.
Окрім того, суд звертає увагу, що з наказу Державного комітету статистики "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05 грудня 2008 року №489, яким затверджено типову форму табеля обліку використання робочого часу, вбачається, що він носить рекомендаційний характер щодо заповнення табелів обліку використання робочого часу, та не містить норми про те, що табель обліку використання робочого часу є документом, який безапеляційно підтверджує перебування працівника на роботі.
Незважаючи на вищенаведений факт грубого порушення позивачем дисципліни, відповідачами порушено строки та порядок накладення дисциплінарного стягнення, передбачені статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки подання про звільнення позивача від 01 квітня 2015 року та наказ від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр про звільнення згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас за пунктом 63 "є" (за порушення дисципліни) прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 винесені більше ніж через місяць з дня, коли про проступок стало відомо начальнику та більше ніж через місяць після закінчення службової перевірки.
Таким чином, встановлено факт порушення відповідачами процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, що обумовлює протиправність наказів Київського слідчого ізолятора від 17 лютого 2015 року №42 та від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр та тягне за собою їх скасування і необхідність поновлення позивача на посаді водія-співробітника відділу охорони Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області з 01 квітня 2015 року.
Разом з тим, позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково, оскільки оскаржувані накази містять положення, що стосуються інших осіб та не порушують прав позивача.
В частині позовних вимог про виплату компенсації за час вимушеного прогулу суд керується наступним.
Відповідно до пункту 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно частини другої статті 235 Кодексу законів про працю в Україні при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у порядку.
Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.
Згідно з довідкою Київського слідчого ізолятора від 28 вересня 2015 року №135 середньомісячна заробітна плата позивача становила 1 954,01 грн., середньоденне грошове забезпечення позивача становило 64,42 грн.
Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 01 квітня 2015 року по 05 листопада 2015 року, що становить 149 робочих днів.
Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, становить 9 598,58 грн. (64,42 х 149); тому, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірності накладення на позивача дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани та звільнення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Беручи до уваги наведену процесуальну норму суд вважає, що постанова у частині поновлення ОСОБА_1 на службі та в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби в місті Києві та Київській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Київського слідчого ізолятора" від 02 лютого 2015 року №31.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби в місті Києві та Київській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Київського слідчого ізолятора" від 17 лютого 2015 року №42.
4. Визнати недійсним та скасувати наказ Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області "По особовому складу" від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр в частині звільнення ОСОБА_1.
5. Поновити з 01 квітня 2015 року ОСОБА_1 на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді водія-співробітника відділу охорони Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області.
6. Стягнути з Київського слідчого ізолятора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 9 598,58 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень 58 копійок).
7. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
8. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді водія-співробітника відділу охорони Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко