ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
12 листопада 2015 року справа №826/12000/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні клопотання Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області про залишення адміністративного позову без розгляду в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
до1. Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області 2. Київського слідчого ізолятора
проскасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач 1), в якому просить: 1) визнати недійсними та скасувати накази начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №324 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та від 02 лютого 2015 року №31 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та оголошення йому суворої догани; 2) визнати недійсним та скасувати наказ №42 начальника Київського слідчого ізолятора від 17 лютого 2015 року про клопотання перед УДПС України в м. Києві та Київській області про звільнення ОСОБА_1 з місця роботи; 3) визнати недійсним та скасувати наказ №34 о/с-пр виконуючого обов'язки начальника УДПС України в м. Києві та Київській області Сіденко Ю.Г. від 01 квітня 2015 року про звільнення з місця роботи ОСОБА_1; 4) поновити з 01 квітня 2015 року на посаду водія-співробітника відділу охорони Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/12000/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року залучено до участі в адміністративній справі Київський слідчий ізолятор в якості співвідповідача.
В судовому засіданні 12 жовтня 2015 року позивач позовні вимоги підтримав, представники відповідача 1 та відповідача 2 проти задоволення позову заперечили; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
В судовому засіданні 12 жовтня 2015 року відповідачем 1 заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Окрім того, 19 жовтня 2015 року до суду надійшло клопотання позивача про поновлення процесуального строку, в якому посилаючись на подання 30 квітня 2015 року позову про визнання недійсними та скасування наказів, поновлення на роботі та виплату компенсації за час вимушеного прогулу до Подільського районного суду міста Києва, просив поновити строк для звернення до адміністративного суду.
Розглянувши у письмовому провадженні заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина третя статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як встановлює частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Із аналізу вказаних норм статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що початком обчислення строку звернення до суду із адміністративним позовом у справах щодо проходження публічної служби вважається день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, зокрема, винесення спірних наказів.
В додаткових поясненнях до адміністративного позову позивач зазначає, що з наказом від 02 лютого 2015 року №31 про притягнення до дисциплінарної відповідальності він не ознайомлений.
Докази ознайомлення позивача з наказом від 02 лютого 2015 року №31 та/або докази надсилання позивачеві наказу від 02 лютого 2015 року №31 матеріали справи не містять.
Твердження позивача відповідачами не спростовано.
Таким чином, докази пропуску позивачем строків оскарження вищезазначеного наказу від 02 лютого 2015 року матеріали справи не містять.
З наказом начальника Київського слідчого від 17 лютого 2015 року №42 позивач ознайомлений 31 березня 2015 року, про що свідчить власноручний запис позивача на копії оскаржуваного наказу від 17 лютого 2014 року. Доказів які б спростовували твердження позивача відповідачами до суду не надано.
Позивач стверджує, що наказ виконуючого обов'язки начальника УДПС України в м. Києві та Київській області Сіденко Ю.Г. від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр він отримав 03 квітня 2015 року у відділі кадрів Київського слідчого ізолятора разом із трудовою книжкою.
Докази ознайомлення позивача з наказом від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр раніше 03 квітня 2015 року та/або докази надсилання позивачеві наказу від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр матеріали справи не містять.
Твердження позивача відповідачами не спростовано.
Матеріали справи підтверджують, що 30 квітня 2015 року позивачем надіслано до Подільського районного суду міста Києва цивільний позов про визнання недійсними наказів, поновлення на роботі з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 30 квітня 2015 року на адресу Подільського районного суду міста Києва, яке отримано Подільським районний судом міста Києва 06 травня 2015 року.
Отже, ОСОБА_1 звертався з аналогічним позовом до Подільського районного суду міста Києва у межах місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
12 червня 2015 року ухвалою Подільського районного суду міста Києва у справі №758/5351/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області про визнання недійсними наказів, поновлення на роботі та виплату компенсації за час вимушеного прогулу закрите у зв'язку з тим, що спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Отримавши вказану ухвалу, позивач 19 червня 2015 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Виходячи із завдань та основоположних принципів адміністративного судочинства, з урахуванням того, що своє звільнення позивач оскаржив до Подільського районного суду міста Києва у встановлений частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині визнання недійсними та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 02 лютого 2015 року №31, наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 17 лютого 2015 року №42 та наказу виконуючого обов'язки начальника УДПС України в м. Києві та Київській області Сіденко Ю.Г. від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр, а також поновлення з 01 квітня 2015 року на посаду водія-співробітника відділу охорони Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу.
Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №324 необхідно зазначити наступне.
Матеріали справи підтверджують, що з наказом начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №324 позивач ознайомився 21 січня 2015 року, про що свідчить власноручний напис позивача на копії оскаржуваного наказу від 18 грудня 2014 року №324.
Докази оскарження вищезазначеного наказу в адміністративному порядку та/або докази оскарження вищезазначеного наказу до суду у визначені законодавством строки відсутні.
Інших доказів поважності причин пропуску місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом суду не надано.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з наказом начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №324 позивач ознайомився 21 січня 2015 року, а до суду звернувся 30 квітня 2015 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, а також те, що адміністративний позов ОСОБА_1 та додані до нього матеріали не містять жодних доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду з позовною вимогою про визнання недійсним та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №324, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову в частині визнання недійсним та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №324 без розгляду.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Клопотання Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області про залишення адміністративного позову без розгляду задовольнити частково.
2. Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання недійсним та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 18 грудня 2014 року №324 залишити без розгляду.
3. Визнати поважними причини пропуску звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області в частині визнання недійсними та скасування наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 02 лютого 2015 року №31, наказу начальника Київського слідчого ізолятора від 17 лютого 2015 року №42, наказу виконуючого обов'язки начальника УДПС України в м. Києві та Київській області Сіденко Ю.Г. від 01 квітня 2015 року №34 о/с-пр, поновлення з 01 квітня 2015 року на посаду водія-співробітника відділу охорони Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Кузьменко