ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 листопада 2015 року № 826/12950/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві
провизнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2014 року № 0001051701.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12950/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 серпня 2015 року.
Сторони участі повноважного представника в судові засідання 18 серпня 2015 року та 31 серпня 2015 року не забезпечили, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. У зв'язку з неявкою сторін, розгляд справи судом відкладений на 01 жовтня 2015 року.
У судовому засіданні 01 жовтня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його, представник відповідача заперечив проти позову.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що на підставі повідомлення від 16 вересня 2014 року № 90/26-55-17-01-32, наказу від 16 вересня 2014 року № 2688, згідно підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт від 29 вересня 2014 року № 5744/26-55-17-01/НОМЕР_2.
Актом перевірки встановлено порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік та пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 110123,38 грн.
Так, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено відповідачем на підставі Довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 02 червня 2014 року № 11.1-180/79-514, якою останнє на думку відповідача підтвердило суму нарахованих доходів у вигляді анульованого боргу відображену у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, у якому такий борг було анульовано.
А тому відповідач вважає, що неоподаткування доходу, отриманого позивачем від ПАТ «Укрсоцбанк» у вигляді суми анульованого боргу згідно кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» від 15 червня 2007 року № 606/33-048, ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором є тим самим додатковим благом в розумінні п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.
На підставі встановленого порушення відповідачем 15 жовтня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001051701, яким за порушення п.п. 164.2.17 статті 164 та п. 167.1 статті 167, п.п. 49.18.4 статті 49 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 137824,23 грн., у тому числі основний платіж - 110123,38 рн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 27700,85 грн.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що прощення боргу стосувалося лише процентів та штрафних санкцій за порушення договірного зобов'язання, а не основної частини боргу, що підтверджується довідкою від 06 серпня 2013 року, тоді як це не є доходом платника податків, що підлягає оподаткуванню згідно пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
Згідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку є, зокрема, податковий агент. Відповідно до п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Відповідно до п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. А відповідно анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив позивача, що 14 червня 2013 року Банком здійснено анулювання заборгованості за договором кредиту від 15 червня 2007 року № 606/33-0048 (що включає заборгованість по нарахованим процентам) в сумі 649133,99 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що матеріали справи, не містить акта перевірки від 29 вересня 2014 року № 5744/26-55-17-01/НОМЕР_2, яким контролюючим органом було визначено прощення (анулювання) боргу за ОСОБА_1 стосовно розподілення сум щодо такого нарахування, зокрема прощення (анулювання) тіла кредиту та суми заборгованості позивача за процентами та штрафними санкціями та, зокрема лист ПАТ «Укрсоцбанк» від 02 червня 2014 року № 11.1-180/79-514, не містить інформації відносно підстав виникнення заборгованості позивача у розмірі 649133,99 грн. та підстав її анулювання.
Разом з тим, як зазначено позивачем та не заперечувалось відповідачем, спірне додаткове благо у вигляді прощеного боргу позивача у розмірі 649133,99 грн. мало місце саме за Кредитним договором від 15 червня 2007 року № 606/33-0048, укладеним між ОСОБА_1, як позичальником, та ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитором, заборгованість у розмірі 649133,99 грн. прощена (анульована) саме за процентами.
При цьому, згідно п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.165.1.49 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
При цьому, згідно з ч.2-3 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 605 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами Цивільного кодексу України. При цьому нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.
Прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.
Отже, прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доводи відповідача, що сума доходу від додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням є доходом, який підлягає оподаткуванню є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2014 року № 0001051701 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві від 15 жовтня 2014 року № 0001051701.
3. Судові витрати в сумі 275,65 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник