ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 листопада 2015 року № 826/20297/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Квазар» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанови № 13101/18469/нк від 25.08.2015 року щодо порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ПАТ «Квазар»
01.09.2015 року публічне акціонерне товариство «Квазар» (далі - ПАТ «Квазар», Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування постанови Уповноваженої особи Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія, Відповідач) № 13101/18469/нк від 25.08.2015 року щодо порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ПАТ «Квазар».
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, Позивач посилається на порушення Відповідачем вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», п. 2 Положення «Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку» № 1063/2011 від 23.11.2001 р. Зокрема, не маючи повноважень на тлумачення змісту листів юридичних осіб, на свій власний розсуд здійснив тлумачення змісту листа ПАТ «Квазар», вих. № 333/А від 11.11.2014 р. і дійшов помилкового висновку про те, що Позивач даним листом підтвердив вичерпність наданих акціонеру ОСОБА_1 протоколів засідань Правління, які мали місце протягом 2012-2014 рр., на підставі чого дійшов висновку про надання недостовірної інформації. Водночас, як стверджує Позивач, вказаної відповіді, яка підтверджує надання представнику акціонера ПАТ «Квазар» - ОСОБА_2, - усіх копій протоколів засідань Наглядової Ради та Правління Товариства, лист № 333/А від 11.11.2014 року не містить.
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
15.10.2015 року Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень, наданих йому Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні та з дотриманням Конституції України, як основоположного Закону. Зазначає, що на Запит Відповідача від 02.04.2015 р. № 13/03/6799/нк, Позивачем було надано, зокрема, Протокол засідання від 29.08.2014 року, якого не містив перелік документів за період 2012-2014 рр., наданих акціонеру ОСОБА_1 на його запит № 7/10 від 07.10.2014 року. На думку Відповідача, вищезазначене слід кваліфікувати як надання Позивачем акціонеру на його письмовий запит недостовірної інформації, що є порушенням ч. 1 ст. 78 Закону України «Про акціонерні товариства» та підставою для застосування Відповідачем, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», фінансових санкцій відносно правопорушника.
Як вказує Відповідач, законодавством не передбачено процедури скасування постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів. Крім того, Відповідач зазначає, що оскільки Постанова про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 25.08.2015 року не належить до рішень Комісії, які породжують певні правові наслідки та не містить обов'язкового для виконання щодо Позивача характеру, вказана постанова не може бути предметом оскарження
За вказаних обставин, Відповідач вважає, що оскаржувана постанова прийнята ним у відповідності до вимог чинного законодавства та просить відмовити Позивачу в задоволенні адміністративного позову повністю.
У судовому засіданні представник Відповідача заперечував проти заявленого адміністративного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
07.10.2014 року до ПАТ «Квазар» надійшла письмова вимога представника акціонера ОСОБА_1 від 07.10.2014 року (вих. № 7/10) щодо надання особисто на руки завірених копій документів, зокрема, усіх протоколів засідань Правління Товариства за 2012-2014 роки.
22.10.2014 року між Товариством та представником акціонера ОСОБА_1 було укладено акт прийому-передачі належним чином завірених копій документів відповідно до переліку, наведеному у письмовій вимозі від 07.10.2014 року (вих. № 7/10), у тому числі - копій протоколів засідань Правління Товариства за 2012-2014 роки.
04.11.2014 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Квазар» із запитом № 04/11 (вх. № 908), в якому просила підтвердити, серед іншого, що протоколи засідання Правління Товариства за 2014 рік були надані усі без винятку. На вказану вимогу 11.11.2014 року Товариство надіслало лист (вих. № 333/А), в якому було зазначено, що надані представнику акціонера протоколи засідань Правління, а саме: від 08.02.2013 року, 14.08.2014 року, 19.08.2014 року, - це усі без винятку протоколи засідань Правління, які мали місце протягом 2012-2014 років.
На запит Комісії від 02.04.2015 року № 13/03/6799/нк про надання інформації, направлений керівнику ПАТ «Квазар», останнім було надано комісії, зокрема, протокол засідання Правління Товариства від 29.08.2014 року, який не було надано ОСОБА_1 на його запит від 07.10.2014 року (вх. № 7/10).
20.03.2015 року представник акціонера - ОСОБА_2 звернулась до Комісії з повідомленням про порушення законодавства про акціонерні товариства та прав акціонера.
Постановою Уповноваженої особи Комісії від 25.08.2015 року № 13101/18469/нк відносно ПАТ «Квазар» було порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів.
Незгода з Постановою № 13101/18469/нк від 25.08.2015 року обумовила звернення Позивача до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні регулюються Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 року № 448/96-ВР (далі - Закон № 448/96-ВР).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Згідно ст. 2 Закону № 448/96-ВР, державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема, дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 448/96-ВР основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, серед іншого є: захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
Водночас, згідно п. 14 ст. 8 вказаного Закону, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Відповідно до ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статей 7, 8, 9, 11, 12, 13 Закону № 448/96-ВР, з метою вдосконалення процедури правозастосування на ринку цінних паперів, враховуючи вимоги законодавства, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджені Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій від 16.10.2012 № 1470 (далі - Правила № 1470).
Правила № 1470 визначають порядок та строки розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів (п. 1 розділу I Правил № 1470).
Завданням провадження у справах про правопорушення є своєчасне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законодавством, забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень, і запобігання правопорушенням.
Згідно п. 5 розділу І Правил № 1470 уповноважені особи Комісії в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення правопорушення вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту правопорушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також своєчасно застосувати передбачені законодавством санкції.
Відповідно до п. 1 Розділу IV Правил № 1470 уповноважена особа при виявленні правопорушення виносить постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.
Таким чином, наведені вище норми законодавства відносять до компетенції Відповідача, у разі виявлення порушення юридичними особами законодавства на ринку цінних паперів, зокрема, прийняття постанов про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, а тому їх прийняття не суперечить вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що 22.10.2014 року, ПАТ «Квазар», реалізовуючи письмову вимогу представника акціонера ОСОБА_1, подану до Товариства 07.10.2014 (вх. № 812), шляхом укладання Акту прийому-передачі належним чином завірених копій документів відповідно до переліку, наведеному у вказаній вимозі акціонера, у тому числі - копій протоколів засідань правління Товариства за 2012-2014 рр., Позивачем було подано недостовірну інформацію, що є порушенням п. 3 ст. 11 Закону № 448/96-ВР. Викладене свідчить про обґрунтованість та правомірність прийнятого Відповідачем оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Відповідача № 13101/18469/нк від 25.08.2015 року щодо порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів відносно Позивача.
Суд зазначає, що з урахуванням приписів Розділу п. 3 Розділу V Правил № 1470, відповідно до яких розгляд справи про правопорушення може завершитися накладенням санкції за правопорушення на ринку цінних паперів або закриттям провадження по справі, визнання протиправною та скасування постанови Відповідача щодо порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів не буде мати наслідком відновлення порушеного права Позивача через неналежно обраний ним спосіб судового захисту.
Належним способом захисту буде оскарження відповідного рішення Відповідача, прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення, оскільки сама по собі постанова щодо порушення справи про правопорушення жодних прав чи обов'язків Позивачу не встановлює.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Квазар» у суду немає.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи Позивача були спростовані.
Натомість, Відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому чинним законодавством та в рамках закону прийняв правовий акт індивідуальної дії.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України питання розподілу судових витрат не вирішувалось.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Квазар» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко