11 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3351/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Вітічак О.Р.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2015 р. № НОМЕР_1,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.11.2015 р., просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.2015 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 37497,05 грн., з яких за основним платежем на 29861,64 грн., за штрафними санкціями на 7635,41 грн.
Свої вимоги мотивує протиправністю висновків відповідача щодо наявності порушення пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, а саме не оподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага, оскільки жодного доходу у 2012 році не отримувала. Вказує на те, що банк на її адресу не надсилав повідомлення про анулювання суми боргу, будь-які договори з кредитором щодо анулювання суми боргу нею не укладалися та не підписувалися, а тому згідно пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просила їх задовольнити з вказаних підстав.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що згідно даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, суб'єктом підприємницької діяльності ПАТ "Універсал Банк", у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді додаткового блага у сумі 190805,20 грн., з яких не перераховано (не утримано) до бюджету податок на доходи фізичних осіб, чим порушила пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області від 31.08.2015 р. № 821 посадовою особою відповідача у період з 31.08.2015 р. по 04.09.2015 р. проведено документальну позапланову перевірку платника податків ОСОБА_1 з питання отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 11.09.2015 р. № 455/21-03-17-03/НОМЕР_2.
У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:
1. пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України - платником податку не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 190805,20 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 29861,64 грн.;
2. п.49.1, п.49.2 ст.49, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.
Висновок контролюючого органу про не оподаткування доходу, отриманого позивачем від ПАТ "Універсал Банк" у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу, ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) кредитором боргу за його самостійним рішенням є додатковим благом у розумінні пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб. У зв'язку з цим ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області вважає, що ОСОБА_1 зобов'язана була нарахувати податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та подати декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2015 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 37497,05 грн., з яких за основним платежем на 29861,64 грн., за штрафними санкціями на 7635,41 грн.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Приписами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Положеннями пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, який вказаний як підставу проведення перевірки ОСОБА_1, визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється в разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансферного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4 ст.78 ПК України).
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст.79 ПК України.
Згідно п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає право посадовим особам контролюючого органу розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78 та ст.79 ПК України в.о. начальника ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області винесено наказ від 31.08.2015 р. № 821 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2)", а заступником начальника ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області - повідомлення від 31.08.2015 р. № 480/21-03-17-03 про проведення у приміщенні ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області з 31.08.2015 р. документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС.
Наказ про проведення перевірки від 31.08.2015 р. № 821 та повідомлення від 31.08.2015 р. № 480/21-03-17-03 про проведення перевірки направлено ОСОБА_1 31.08.2015 р. та отримані позивачем 02.09.2015 р.
Тобто, наказ та повідомлення про проведення перевірки направлені ОСОБА_1 того ж дня, коли розпочалася перевірка, яка проводилася з 31.08.2015 р. по 04.09.2015 р., а саме 31.08.2015 р., та отримані позивачем на 3 день проведення перевірки.
Таким чином, ОСОБА_1, у порушення вимог пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України, була позбавлена права бути присутньою під час проведення перевірки та надавати пояснення і документи з питань укладення кредитного договору, виникнення заборгованості і списання боргу за кредитним договором. При цьому суд зазначає, що встановлення цих обставин і складових суми прощеного боргу (що це - тіло кредиту, відсотки, пеня чи штрафні санкції) має вирішальне значення для встановлення наявності підстав для нарахування грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.
Не ознайомлення позивача до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з наказом про її проведення, відомостями про дату її початку та місце проведення перевірки, є грубим порушенням вимог п.79.2 ст.79 ПК України.
Невиконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Дана правова позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалах від 07.04.2014 р. по справі № К/800/37822/13, від 15.06.2015 р. по справі № К/800/53198/13, а правовий висновок з цього питання сформульований Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 р. по справі № 21-425а14.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Крім того суд акцентує увагу на тому, що згідно наказу від 31.08.2015 р. № 821, повідомлення про проведення перевірки від 31.08.2015 р. № 480/21-03-17-03, акту перевірки від 11.09.2015 р. № 455/21-03-17-03/НОМЕР_2 предметом документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 визначено отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.
При проведенні перевірки ДПІ у м.Херсону ГУ ДФС у Херсонській області використано лист ПАТ "Універсал Банк" від 23.06.2015 р. № НОМЕР_3, службову записку відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб від 26.08.2015 р. № 3715/21-03-17-05-11, податковий розрахунок форми № 1 ДФ.
На підставі цих документів відповідач прийшов до висновку про отримання ОСОБА_1 у 2012 році доходу у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, у розмірі 190805,20 грн., з якого не сплачено податок на доходи фізичних осіб, та вказав про не подання позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.
Між тим з досліджених у судовому засіданні документів, які надав відповідач (службової записки від 26.08.2015 р. № 3715/21-03-17-05-11, листа ПАТ "Універсал Банк" від 23.06.2015 р. № НОМЕР_3, акту про припинення зобов'язань від 24.10.2014 р., відомостей з ЦБД ДРФО ДФС України за 2014 рік), слідує, що ПАТ "Універсал Банк" декларує виплату доходу ОСОБА_1 у 2014 році, а не у 2012 році. Жодних доказів того, що позивач у 2012 році отримала дохід у вигляді додаткового блага ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області не надала.
Тобто, відповідачем згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено ОСОБА_1 грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з встановленням порушень, які виходять за межі проведення перевірки.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 та, відповідно, застосовує наслідки у вигляді визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2015 р. № НОМЕР_1.
Приписами ст.87 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно п.1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
ОСОБА_1 при зверненні до суду було заявлено 3 позовні вимоги (2 - немайнового характеру, 1 - майнового характеру) та сплачено судовий збір у сумі 1461,60 грн. (974,40 грн. - за 2 вимоги немайнового характеру, 487,20 грн. - за 1 вимогу майнового характеру).
В подальшому позивач 11.11.2015 р. подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, якою залишила лише позовні вимоги майнового характеру (в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2015 р. № НОМЕР_1), у зв'язку з чим відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у сумі 974,40 грн., сплачений за 2 позовні вимоги немайнового характеру, підлягає поверненню ОСОБА_1
Частиною 1 статті 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487,20 грн. за позовну вимогу майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача з ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 06.10.2015 р. № НОМЕР_1.
Повернути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у сумі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 40 коп.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 листопада 2015 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 8.3.2