Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
08 грудня 2011 р. № 2-а- 14849/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Зінченко А.В.
При секретарі -Воронові М.А.
За участі сторін:
представника позивача -ОСОБА_1
представників відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, які полягають у проведенні документальної невиїзної перевірки ПРАТ «ТЦРП», в результаті якої було складено акт №1055/23/14085922 від 25.05.2010 про результати документальної невиїзної перевірки АТ «ТЦРП»в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року, визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо визнання договору № 41 від 16.11.2010 р. укладеного ПРАТ «ТЦРП»з ТОВ «Спецтеплосервіс»таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, не спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, таким, що має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2011 року № НОМЕР_1 щодо збільшення ПРАТ «ТЦРП» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 8776,25 грн., в т.ч. за основним платежем +7021 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1755,25 грн.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що державним податковим інспектором державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка позивача в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року.
За результатами цієї перевірки був складений акт від 25.05.2011 р. № 1055/23-14085922. У цьому акті було зафіксовано, що підприємство припустилося порушень податкового законодавства, а саме ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ у листопаді 2010 року у сумі 7021,0 грн. та ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснений ПРАТ «ТЦРП», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.
15.06.2011 р. ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000662330 на загальну суму 8776,25 грн., з яких +7021,0 грн. складають основний платіж, а 1755,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позивач вважає дане рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова незаконним та необґрунтованим та просить його скасувати.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, надавши суду свої письмові заперечення та зазначив, що зазначені в позові дії та податкове повідомлення -рішення ДПІ відповідають вимогам діючого податкового законодавства, є обґрунтованими та законними.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини справи.
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова та є платником податку на додану вартість.
Матеріалами справи підтверджено, що державним податковим інспектором державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка позивача в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року.
За результатами цієї перевірки був складений акт від 25.05.2011 р. № 1055/23-14085922. У цьому акті було зафіксовано, що підприємство припустилося порушень податкового законодавства, а саме ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ у листопаді 2010 року в сумі 7021,0 грн. та ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснений ПРАТ «ТЦРП», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.
15.06.2011 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000662330 на загальну суму 8776,25 грн., з яких 7021,0 грн. складають основний платіж, а 1755,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
ПРАТ «ТЦРП»звернулось зі скаргою до ДПА у Харківській області та до ДПА України, в яких просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 р. № НОМЕР_1 винесене ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.
За результатами розгляду вказані скарги позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення -рішення -без змін.
Судом в судовому засіданні було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення є той факт, що листом ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова було направлено акт від 05.04.2011 року № 354/15-409/35350658 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спецтехносервіс»з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість за серпень - листопад 2010 року.
Так під час проведення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова перевірки ТОВ «Спецтехносервіс»було встановлено: недодержання ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «Спецтехносервіс»з постачальниками за зазначеними у акті перевірки покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, в ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність.
На підставі наведеного, відповідач дійшов висновку про заниження ПРАТ «ТЦРП»по операціях з ТОВ «Спецтехносервіс»податку на додану вартість, що стало підставою для винесення податкового повідомлення -рішення.
Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією га законами України.
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що 16 листопада 2010 року між ТОВ «Спецтеплосервіс»(піддрядник) та ПРАТ «ТЦРП»(замовник) укладено договір N 41, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати пусконалагоджувальні роботи, режимно-налагоджувальні та еколого - теплотехнічні випробування парового котла ДЕ 25/14, що знаходиться за адресою: вул. Роганська, 155, а замовник прийняти та сплатити вартість цих робіт на умовах цього договору.
Необхідність проведення таких робіт і, як наслідок, укладення відповідного договору було зумовлено господарською діяльністю позивача (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії), а також «Вимогами до ефективного використання газу та охо рони навколишнього середовища при проведенні налагоджувальних робіт на паливовикористовуючему обладнанні», що затверджені Наказом Держнафтогазпрому України від 14.02.1995 р.
Суд зазначає, що предмет договору, календарний план виконання робіт, вартість робіт, кошторисна документація, порядок приймання робіт, строк розрахунку, та інші умови визначені сторонами в цьому договорі відповідно до норм чинного законодавства України.
Судом крім того встановлено, що на підтвердження виконання умов названого договору, ТОВ «Спецтеплосервіс», який має відповідну ліцензію на цей вид робіт, виконав свої зобов'язання в повному обсязі, про що було укладено та підписано акт приймання виконаних робіт - за листопад 2010 року, а та кож технічний звіт еколого - теплотехнічного випробування парового котла ДЕ-25/14, який погоджено у територіальному Управлінні державної інспекції по енергозбереженню у Харківській області. Усі перелічені документи свідчать про те, що підрядник належним чином виконав обумовлені договором види робіт в повному обсязі.
Позивач зі своєї сторони виконав обов'язок щодо оплати вартості цих робіт, що підтверджується платіжними дорученнями від 22 .12. 2010 р. та від 11 .03.2011 р.
До матеріалів справи надані договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, які були досліджені судом та було зроблено висновок, що усі вони відповідають вимогам чинного законодавства по своїй формі та змісту.
Суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Суд вказує, що відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р., платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника,якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб керівника , головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).
Також відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата втримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відтак, суд приходить до висновку, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт підписання актів здачі-приймання виконаних робіт та отримання податкових накладних від контрагентів.
Судом також встановлено, що в ході проведення перевірки було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Спецтеплосервіс»є недійсним за період з 01.08.2010р. по 31.11.2010 р. в зв'язку з придбанням товарів (послуг) у ПП «ТФ «Агроеліта»на суму 1 834 826,54 грн. Саме за цих підстав, ревізор-інспектор ОСОБА_3, робить висновок, що договір між ТОВ «Спецтеплосервіс»та ПРАТ «ТЦРП»від 16.11.2010 р. N 41 є нікчемним, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Крім того чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Так якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Щодо позовних вимог позивача в яких він просить суд визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, які полягають у проведенні документальної невиїзної перевірки ПРАТ «ТЦРП», в результаті якої було складено акт №1055/23/14085922 від 25.05.2010 про результати документальної невиїзної перевірки АТ «ТЦРП»в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року, визнати протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо визнання договору № 41 від 16.11.2010 р. укладеного ПРАТ «ТЦРП»з ТОВ «Спецтеплосервіс»таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, не спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, таким, що має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, то судом встановлено наступне.
Згідно з п. 83.1.2 статті 83 Податкового кодексу України матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок є, зокрема, податкова інформація.
Також суд вказує, що статтею 72 визначено перелік заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань. Тобто, згідно Податкового Кодексу, підставами для висновків під час проведення перевірки може бути інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах …інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів -за результатами податкового контролю, а також інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана органу державної податкової служби в установленому законом порядку.
Суд зазначає, що відповідно до вимог п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пункт 79.2. ст.79 вказаного Кодексу визначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У пункті 79.3 ст.79 Кодексу вказано, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Податкова інспекція є органом державної влади і відповідно її діяльність має підпорядковуватись вимогам вищенаведеної норми Конституції України та вимогам Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Згідно абз. 2 п. 3 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до пп. 6.1 п. 6 розд. ІІ Порядку у висновку акту зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.
Згідно ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів; контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.
Також, як вбачається із тексту акту, наведені у ньому висновки зроблені на підставі податкової звітності та іншої інформації наданої при проведенні перевірки.
Згідно п.п. 4, 5, 6 розд. І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані й бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів
За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням, сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розд. II Порядку).
Відповідно до наведених вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність вчинених дій.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними частково та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином лише частково обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 17, 86, 87, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова від 15 червня 2011 року № НОМЕР_1 щодо збільшення Приватному акціонерному товариству «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8 776,25 грн., в т.ч. за основним платежем 7021 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 755,25 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Постанова в повному обсязі виготовлена 12 грудня 2011 року.
Суддя А.В. Зінченко