ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" листопада 2010 р. Справа № 2а-3526/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача - не з"явився,
представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхуваня від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Снятинському районі
про зобов'язання до вчинення дій,-
12 жовтня 2010 року управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Снятинському районі (надалі - відповідач) про зобов'язання включити до акту звірки суми витрат на виплату допомоги на поховання в загальному розмірі 1412 грн., які понесено позивачем за червень 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності з Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» та порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим сумісною Постановою Правління ПФ України та Правління ФССНВ України за № 5-4/4 від 4 березня 2003 року, Пенсійним Фондом України виплачуються пенсії по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, особам, яким заподіяно шкоду внаслідок профзахворювання або трудового каліцтва, витрати на виплату цих пенсій Пенсійному Фонду України відшкодовуються Фондом ССНВ України. Акт щомісячної звірки витрат на похованням за особовими справами потерпілих, яким щомісячно виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за червень 2010 року разом зі списком цих осіб із зазначенням виплачених сум допомоги на поховання були направленні відповідачеві для погодження, але відповідач не прийняв до відшкодування вказаної допомоги на поховання громадянина ОСОБА_2 в сумі 1412 гривень, оскільки позивачем не надано доказів наявності причинного зв"язку між причиною смерті потерпілого з отриманим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я. Внаслідок чого, позивач просить суд визнати дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Снятинському районі незаконними та зобов'язати прийняти до відшкодування витрати на виплату і доставку допомоги на поховання ОСОБА_2 в сумі 1412 гривень.
Представник позивача у судовове засідання не з"явився. На адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених в поданому запереченні проти позову та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, вислухавши представника відповідача, суд вважає позовні вимоги не обгрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення вивходячи з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР “Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі -Закон № 16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
У статті 25 Закону № 16/98-ВР перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, -допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання -допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( надалі -Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі -Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання проводяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні підчас лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку) .
Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини 4 статті 26 Закону № 16/98-ВР, частини 2 статті 24 Закону № 1105 -XIV вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року № 376/7697, яким зобов'язано Фонд відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105-XIV. Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
В судовому засіданні встановлено, що 09.07.2010 року між позивачем та відповідачем підписаний Акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв"язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві обо професійного захворювання, за червень місяць 2010 року. До вищевкащзаного акту підписана таблиця розбіжностей, відповідно до змісту якої відповідачем не враховані суми витрат на виплату допомоги на поховання гр. ОСОБА_2, оскільки смерть потерпілого не пов"язана із страховим випадком державного соціального страхування.
Жодних доказів на підтвердження взаємозв"язку між смертю ОСОБА_2 та нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням, в судовому засіданні сторонами не представлено.
З урахуванням наведеного, зокрема тієї обставини, що усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання, в тому числі страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, а єдиним належним доказом смерті застрахованої особи внаслідок професійного захворювання чи нещасного випадку на виробництві, що тягне за собою обов"язок страховика на відшкожування фактичних витрат понесених іншим страховим, може слугувати відповідний висновок компетентного органу про наявністю причинного зв"язку між професійним захворюванням та смерю особи, на переконання суду позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_3
Постанова складена в повному обсязі 12.11.2010 року.