Копія
29 жовтня 2015 р. Справа №818/3413/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Фавор», звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.08.2015 року №0001912202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 156968 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 39242 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.08.2015 року №0001922202;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.08.2015 року №0001932202.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ДПІ у м. Сумах проводилася планова виїзна перевірка TOB «Фавор», за результатами якої складено ОСОБА_1 від 14.08.2015 р. № 1867/2202/30759962/28.
В даному ОСОБА_1 визначено, позивачем відображені в податквовій звітності правові взаємовідносини з TOB «ТВФ «ОСОБА_1 ЛТД» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, не сплати податків. Позивач зазначає, що господарські відносини з ТОВ «ТВФ «ОСОБА_1 ЛТД» мали реальний характер та повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Також, в акті перевірки зазначено, що по господарським відносинам позивача з ПП «Парфініт» встановлено невідповідність товарно-транспортних накладних (ТТН) вимогам чинного законодавства України, внаслідок цього порушено підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.
Крім того, в ОСОБА_1 вказано, що TOB «Фавор» в 2014 році до складу собівартості безпідставно включило нараховані амортизацій: відрахування на основні засоби (штампи скрол порізки) на загальну суму 222674,00 грн. Позивач зазначає, що TOB «Фавор» уклало з TOB «Парадіз» договір про надання послуг з порізки жерсті, згідно якого, Замовник передає Виконавцю штампи скрол порізки для надання Виконавцем послуг з порізки жерсті лише для Замовника. Тобто вищевказані штампи безпосередньо використовуються в господарській діяльності TOB «Фавор».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.
Відповідач вважає, що позивачем безпідставно сформовано собівартість придбаних та реалізованих товарів (послуг) у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій з ПП «Парфінат», так як за результатами аналізу товарно-транспортних накладних (ТТН) встановлено їх невідповідність вимогам чинного законодавства України.
Також TOB «Фавор» в 2014рр. до складу собівартості включені нараховані амортизаційні відрахування на основні засоби на загальну суму 222674,0грн., які є невиробничими основними фондами. При проведенні перевірки було встановлено, що на балансі підприємства обліковуються основні засоби групи 4, а саме: штампи скрол порізки, які на виконання умов договору було передано TOB «Парадіз».
Крім того, відповідач стверджує, що TOB „Фавор" було безпідставно сформовано витрати на збут на загальну суму 276953 грн. у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій з TOB «ТВФ» ОСОБА_1 ЛТД», яке за юридичною адресою не знаходиться.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області була проведена планова виїзна перевірка TOB «Фавор», за результатами якої складено акт «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фавор», код за ЄДРПОУ 30759962, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року» від 14.08.2015 р. № 1867/2202/30759962/28 (далі по тексту акт перевірки, т.1 а.с. 27 - 156). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 31.08.2015 року №0001912202 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 298191,25 грн. (з них за основним платежем - 238553,00 грн. та штрафними санкціями - 59638,25), №0001922202 про зменшення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 121792,00 грн., №0001932202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 124092,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 62046,00 грн. (т.1 а.с. 21 - 26).
В акті перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення ТОВ «Фавор»:
- п. 44.1, п.44.2 ст. 44 пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 ст. 138 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок безпідставного формування собівартісті придбаних та реалізованих товарів (послуг) на загальну суму 642960 грн. та п.198.2, п. 198.3.,п. 198.6. ст 198 п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 128592,35 грн. у зв'язку з нереальністю здійснення господарських операцій з TOB «Парфінат» та TOB « ТВФ» ОСОБА_1 ЛТД»;
- п.144.3 ст. 144, п.138.8. ст. 138 Податкового Кодексу України внаслідок включення TOB «Фавор» в 2014рр. до складу собівартості нараховані амортизаційні відрахування на основні засоби на загальну суму 222674,0грн., які є невиробничими основними фондами.
Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу та вважає їх такими, що не відповідають нормам податкового законодавства.
Так, з матеріалів справи суд вбачає, що між TOB «Фавор» (покупець) та TOB «ТВФ «ОСОБА_1 ЛТД» (продавець) був укладений договір № 0503/1 від 05.03.2012 р., предметом якого є поставка товарів - піддонів (т.1 а.с. 157 - 159). Фактичне виконання даного договору підтверджується видатковими накладними та товарно - транспортними накладними (т.1 а.с. 160 - 193). Вказаний товар був належним чином оплачений (т.1 а.с. 194), в сумі оплати за товар TOB «Фавор» сплатило TOB «ТВФ «ОСОБА_1 ЛТД» суму податку на додану вартість, включену в податковий кредит згідно податкових накладних (перелік яких наведено в акті перевірки). Як пояснив в судовому засідання представник позивача, даний товар - піддони використовуються при пакуванні виготовленої TOB «Фавор» жерстяної тари для забезпечення її схоронності під час перевезення до покупців TOB «Фавор», а виробництво легких металевих пакувань є одним з основних видів економічної діяльності TOB «Фавор».
Також між TOB «Фавор» (покупець) та ПП «Парфинат» (постачальник) був укладений договір № 17/12/2012 від 17.12.12р., предметом якого є поставка товаро-матеріальних цінностей - жерсті білої (т.1 а.с. 195 - 199). Поставка товару здійснювалася відповідно до видаткових накладних (т.1 а.с. 200 - 201, 203 - 204). Транспортування товару здійснено автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 202, 205). В судовому засіданні представник позивача пояснив, що поставлена ПП «Парфинат» жерсть є основною сировиною для виготовлення жерстяної тари, що є одним з основних видів економічної діяльності TOB «Фавор». Вказаний товар був належним чином оплачений, в сумі оплати за товар TOB «Фавор» сплатило суму податку на додану вартість, включену в податковий кредит згідно податкової накладної, про що також зазначено в акті перевірки.
Суд вважає, що документи щодо операцій по виконанню перелічених вище договорів між позивачем та його контрагентами мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.
Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.
Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п.201.10. ст. 9 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні. Зважаючи, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.
Також суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємство ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мало, що зумовлює хибність висновків податкового органу.
При цьому посилання відповідача на матеріали перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.10.2013р. №1173/22-07/37855002 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «ТВФ «АЛЬФАРД ЛТД» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 01.01.2012р. по 31.12.2012р», суд вважає безпідставним оскільки сама по собі неможливість провести зустрічну звірку контрагентів позивача як і можливість несплати контрагентом підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення суми податкового кредиту.
Законодавство України не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит або бюджетне відшкодування в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.
Також безпідставним суд вважає і посилання відповідача на недоліки в заповненні товарно - транспортних накладних по господарським операціям позивача з ТОВ «Парфінат», оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
При цьому оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання/ дефектність такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальний цінностей.
Крім того, судом встановлено, що TOB «Фавор» в 2014 році до складу собівартості включило нараховані амортизаційні відрахування на основні засоби (штампи скрол порізки) на загальну суму 222674,00 грн.
З матеріалів справи суд вбачає, що TOB «Фавор» (Замовник) уклало з TOB «Парадіз» (Виконавець) договір №11 від 22.07.2013 р., згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з порізки жерсті, наданої на умовах давальницької сировини відповідно до умов цього договору. Для виконання своїх зобов'язань за цим договором Виконавець використовує власні технологічні потужності або отримані від Замовника, робочу силу та інші необхідні матеріальні та сировинні ресурси, а Замовник зобов'язується приймати Продукцію та оплачувати вартість послуг Виконавця по номенклатурі та в кількості, на умовах та в терміни, передбачені даним договором, (п. 1.1.. 1.2. Договору) (т.1 а.с.207 - 218).
Згідно п. 2.5. договору, Замовник передає Виконавцю штампи скрол порізки для надання Виконавцем послуг з порізки жерсті лише для Замовника. Передача штампів оформлюється Актом-прийому передачі.
Так, на виконання зазначеного договору в 2013 році TOB «Фавор» згідно актів прийому - передачі передало TOB «Парадіз» 3 штампи скрол порізки (д. 52, д. 65, д. 72,8)(т.1 а.с. 219, 222, 225). Відповідно до зазначених актів прийому - передачі, Замовник передав Виконавцю штамп скрол порізки для надання Виконавцем послуг з порізки жерсті лише для Замовника.
Отже, вказаними документами передбачено використання штампів для порізки жерсті лише для Замовника. Як пояснив представник позивача та не заперечував відповідач, порізана жерсть є сировиною для виготовлення жерстяної тари, виробництво якої є одним з основних видів економічної діяльності TOB «Фавор». Тобто, суд погоджується з твердженням позивача про те що вищевказані штампи безпосередньо використовуються в господарській діяльності TOB «Фавор».
Суд вважає, що відповідно до абз.1 п. 114.1 ст. 144 Податкового Кодексу України, яким передбачено, що витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності підлягають амортизації, TOB «Фавор» було правомірно нараховано амортизацію на витрати на придбання вищезазначених штампів.
Згідно п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, з амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Собівартість, згідно пп. 138.1.1. п. 138.1 ст .138 Податкового кодексу України, є складовою витрат операційної діяльності. Згідно п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
При цьому суд вважає безпідставним посилання відповідача на лист ДПІ у м. Сумах від 23.09.2015р. №51130/10/18-19/22.03, яким податковий орган відкликає податкове повідомлення - рішення від 31.08.2015 №0001922202.
Так, відповідно п.п.60.1.2. п.60.1. ст. 60 Податкового Кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.
Пунктом 60.3. ст. 60 Податкового Кодексу України встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Отже, враховуючи те, що відповідачем рішення щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 31.08.2015 №0001922202 не приймалося, зазначене податкове повідомлення - рішення на момент розгляду справи не вважається відкликаним.
Таким чином, виходячи з викладеного вище, суд доходить висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор" до Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 31.08.2015 за № НОМЕР_1, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 156 968 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 39 242 грн.;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 31.08.2015 за № НОМЕР_2;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області від 31.08.2015 за № НОМЕР_3.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор" (вул. Курська, 18, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 30759962, р/р 26008040295100 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області суму судового збору в розмірі 7 562,10 грн. (сім тисяч п'ятсот шістдесят дві гривні 10 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 04.11.2015 року.
Суддя (підпис) В.О. Павлічек
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Павлічек