Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
29 травня 2014 року Справа № П/811/1457/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
до відповідача - Липнязького житлово-комунального господарства
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з адміністративним позовом до Липнязького житлово-комунального господарства (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 10 805,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-XII відповідач у 2013 році не виконав нормативу щодо працевлаштування інвалідів на 1 робоче місце на підприємстві. Внаслідок цього відповідачеві було нараховано адміністративно-господарські санкції за одне незайняте робоче місце у 2013 році на суму 10 805,00 грн. (21610,0 грн. за 1 робоче місце), а також пеню у розмірі 74,52 грн. Відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначену суму заборгованості, тому Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із позовом про стягнення коштів у розмірі 10 805,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд стягнути з відповідача заявлену суму заборгованості на користь Фонду.
Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що на підприємстві для інваліда утворено вакансію охоронця. При цьому протягом 2013 року відповідачем до Добровеличківського районного центру зайнятості подавалися звіти про наявність місця для працевлаштування інваліда. Проте, інваліди для працевлаштування до Липнязького житлово-комунальногго господарства у 2013 році не направлялись та самостійно з відповідним питанням не звертались.
Представник позивача подала до суду клопотання про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Проти зазначеного клопотання представник відповідача не заперечував (а.с.46).
Відтак, подальший розгляд справи судом було здійснено у порядку письмового провадженя.
Розглянувши у письмовому провадженні подані представником позивача та відповідача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 4 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Крім того, частина дев'ята статті 19 вказаного Закону зобов'язує підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструватися у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подавати цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Так, 04 лютого 2014 року Липнязьким житлово-комунальним господарством було подано до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2013 рік (а.с. 9-10).
Відповідно до даних звіту середньооблікова кількість працівників на підприємстві у звітному році складала 10 осіб, а відтак - кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до 4% нормативу становила 1 особу (10 х 0,04 = 1). Разом з тим, на підприємстві інваліди працевлаштовані не були.
На підставі зазначеного звіту Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відносно відповідача було складено розрахунок заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік. У зазначеному звіті встановлено, що відповідно до фактичної кількості робочих місць у 2013 році норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у Липнязькому житлово-комунальному господарстві становить 1 особа. Розрахована позивачем сума адміністративно-господарських санкцій складає 10 805,00 грн.; крім того, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачеві була нарахована пеня у розмірі 74,52 грн. (а.с.10)
Надаючи оцінку правомірності нарахування відповідачеві адміністративно-господарських санкцій та пені, суд виходить з такого.
Частиною першою та другою статті 20 Закону №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Водночас, за змістом частинами першої - третьої статті 18 Закону №875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" Державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Відтак, суд вважає, що законодавець не встановив для підприємств обов'язку щодо самостійного добору інвалідів для працевлаштування. Натомість, Законом конкретизовано обов'язки роботодавців: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
За змістом частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Виходячи з аналізу викладених вище правових норм у їх системному зв'язку, суд вважає, що адміністративно - господарські санкції за порушення нормативів щодо працевлаштування інвалідів можуть застосовуватися до тих суб'єктів, які не виконують вимоги чинного законодавства щодо утворення робочих місць для інвалідів та не здійснюють заходів щодо інформування відповідних органів державної влади про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, тобто не здійснюють усіх передбачених законом заходів щодо виконання нормативів з працевлаштування інвалідів.
Крім того, суд враховує загальні правові принципи стосовно юридичної відповідальності та встановленні у діях або бездіяльності відповідача ознак складу адміністративно-господарського правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно - господарських санкцій. Одним із елементів правопорушення є вина.
Так, якщо відповідачем було вжито усі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інваліда, на нього не може бути покладена відповідальність у вигляді стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки у його діях (бездіяльності) відсутній один з елементів складу адміністративно-господарського правопорушення - вина.
Судом встановлено, що Липнязьке житлово-комунальне господарство інформувало Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакансій для інвалідів, а також у строк, встановлений Заокном, подало позивачеві звіт за формою 10-ПІ за 2013 рік (а.с. 9,27-28).
Також відповідач щомісячно протягом 2013 року здійснював подачу звітів про наявність вакансій для інвалідів форми №3-ПН до Добровеличківського районного центру зайнятості (а.с. 33-44). Так, у звітах за 2013 рік відповідачем було заявлена 1 вакансія охоронця, яка підлягає зайняттю інвалідом.
Таким чином суд встановив, що органам державної служби зайнятості було відомо про наявність у відповідача у 2013 році вакантних посад для працевлаштування інвалідів, тобто відповідач надав можливість направлення відповідними органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив також, що протягом 2013 року уповноваженими органами інваліди для працевлаштування не направлялись та самостійно з приводу працевлаштування також не звертались.
Представником позивача такі твердження не спростовано та не надано доказів відмови відповідача у прийнятті інвалідів на роботу.
Таким чином, відповідачем доведено та підтверджено відповідними доказами вжиття ним усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Оскільки судом визнано необґрунтованим застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, відповідно неправомірним є і нарахування відповідачеві пені.
Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 7, 17, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_1