ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" листопада 2015 р. Справа № 809/4302/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Боршовського Т.І. розглянувши клопотання Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 20.10.2015 року №320/09-13-10/607 про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в інтересах Тлумацького відділення Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, -
11.11.2015 року Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в інтересах Тлумацького відділення Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду клопотання від 20.10.2015 року №320/09-13-10/607 про звільнення від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, у зв'язку з відсутністю коштів на оплату судового збору.
Суд, дослідивши подане клопотання та матеріали адміністративного позову, відповідні норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України “Про судовий збір” зазначає таке.
Згідно з абзацом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Статтею 10 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 2 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Суд зазначає, що 1 вересня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України “Про судовий збір”, згідно яких пункт 21 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” щодо звільнення органів Державної фіскальної служби України від сплати судового збору був виключений. З цих підстав, при поданні позовної заяви після 1 вересня 2015 року позивач зобов'язаний сплачувати судовий збір в тому ж порядку та обсязі що й інші особи - платники судового збору.
Проте позивач, посилаючись на частину 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір”, якою передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, просить звільнити його від сплати судового збору у даній справі.
Натомість, в обґрунтування свого майнового стану, що унеможливлює сплату судового збору позивачем не подано жодного підтверджуючого документу (виписок з рахунків, листів до Державної фіскальної служби України про необхідність включення в витратну частину судового збору, листів, пропозицій, вимог до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та інших суб'єктів законодавчої ініціативи задля внесення відповідних змін в Закону України “Про державний бюджет Україна на 2015 рік”, відповідне реагування на них тощо).
Суд зазначає, що позивач звертається до адміністративного суду не з метою захисту свого порушеного права, а, як суб'єкт владних повноважень, на реалізацію владних управлінських функцій, передбачених законодавством України. Звільняючи позивача від сплати судового збору, суд поставить в нерівні умови по відношенню до позивача інших платників судового збору, передбачених Законом України “Про судовий збір”.
Суд роз'яснює позивачу про те, що не подання суду разом з позовною заявою документу про сплату судового збору не є підставою для відмови в прийнятті до розгляду заявленого позову. Суд, з огляду на вимоги частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовує процесуальний інститут залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу розумного строку на виправлення її недоліків, зокрема, й на сплату судового збору. При цьому, такий строк цілком узгоджується зі строками призначення судового засідання у справі, до якого суд може відстрочити сплату судового збору. Отже, позивач може сплати судовий збір у строк, який становлюється судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 10, 87, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 1, 2, 5, 8 Закону України “Про судовий збір”, суд ,-
В задоволенні клопотання Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в інтересах Тлумацького відділення Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ ОСОБА_2