10 листопада 2015 року (15 год. 25 хв.)Справа № 808/5161/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Стратулат С.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Логіст-Хім» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
18 серпня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Логіст-Хім» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000056/1 від 19.03.2015, зобов'язати відповідача скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних та інших платежів на депозитний рахунок позивача 3734, встановити судовий контроль за виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надані всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. Вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості продукції.
В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), митниця дійшла висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. З огляду на це, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Вказує, що оскільки документи не були подані в повному обсязі, митну вартість товару, що імпортуються, визначено із застосуванням методу 2г (резервного), згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Так, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 59 МК України, митницею використана наявна у контролюючого органу інформація щодо раніше визнаних органами митниці митних вартостей. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю
На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Між позивачем (покупець) та «Chemax Emilia Sobol», ul. Okrzei 2. 20-128 Lublin, Poland, (постачальник), укладено контракт № 15198/ІМ від 15.01.2015 на поставку товару (продукції), відповідно до специфікації, на умовах визначених у відповідних Додатках до контракту. Кількість та якість поставленого товару регулюється Додатками, які є невід'ємною частиною даного контракту. Оплата по контракту здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця, у відповідності з умовами оплати, зазначеними у відповідних Додатках. Оплата здійснюється на підставі документів, а саме: рахунок - фактура або попередній рахунок на 100% вартості відповідного Додатка.
Згідно даного контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж: «Mono ethylene glycol/Моноетиленгліколь» - 10200 кг, синоніми: гліколь. Застосовується у виробництві реагентів для промислової водообробки та інших галузях промисловості. Країна виробництва DE, BE.
Загальна сума поставки за Інвойсом № F000124/03/2015 від 13.03.2015 складає 8772 євро. Умови оплати - у відповідності з контрактом № 15198/ІМ від 15.01.2015, Додатковою угодою № 1 від 24.02.2015, Додатком № 2 від 24.02.2015, Додатком № 3 від 13.03.2015.
Відповідно до Додатку № 2 від 24.02.2015, загальна вартість партії складає 8600 євро, умови оплати - 100% передоплата. Згідно із Додатком № 3 від 13.03.2015, загальна вартість партії становить 172 євро, умови оплати - відстрочка платежу 30 днів.
Для здійснення митного оформлення товару 18.03.2015 позивачем до митного органу в електронному вигляді подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/003796 довідковий №1499 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої заявлена митна вартість товару 1 становила 6880, товару 2 - 1892 (графи 42 ВМД). Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем разом з ВМД наданий пакет необхідних документів відповідно до статті 53 МК України, перелік яких зазначено в додатку до графи 44.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності:
- копія декларації країни відправлення від 13.03.2015 № 15PL302010E0024021 не містить інформацію щодо умов поставки FCA (PLLublin) та без зазначення конкретного географічного пункту;
- сума виписки за рахунком № 002 від 10.03.2015 графі (сума в валюті) зазначено 8600 USD, не відповідає сумі зазначеній в інвойсі від 13.03.2015 № F000124/03/2015 (8772 USD), що не дає можливості однозначно ідентифікувати партію товарів та неможливо однозначно встановити умови оплати та розрахунків по даній зовнішньоекономічній операції;
- згідно п.5 контракту № 15198/ІМ від 15.01.2015 продавець повинен надати паспорт безпеки покупцю, але до митного оформлення даний документ не надавався.
У відповідності до ст. 53 МК України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також декларанта було повідомлено про те, що відповідно до ст. 53 МК України декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
19.03.2015 позивачем надано додаткові документи: 1) виписка з бухгалтерської документації №002 від 10.03.2015; 2) прайс- лист від 10.02.2015; 3) лист - роз'яснення від 19.03.2015.
Під час аналізу додатково наданих документів, що підтверджують заявлену митну вартість, митним органом встановлене наступне: бухгалтерська виписка № 002 від 10.03.2015 по взаєморозрахункам з нерезидентом являє собою лист підприємства інформативного характеру. Даний документ не містить реквізитів форми бланка первинної бухгалтерської документації.
Згідно загальноприйнятої світової практики поданий прайс-лист від 10.02.2015 має містити інформацію щодо умов продажу товару, зокрема: умови платежу, термін поставки, у прайс-листі датованому лютим 2015 року відсутні умови платежу за товар та термін поставки.
У поданому листі - роз'ясненні від 19.03.2015 надано інформацію без зазначення країни виробництва та походження товару, що не дає можливості співвіднести рівні цін.
Декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст.53 МК України, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.
Митну вартість товару, що імпортується, митним органом визначено із застосуванням другорядного методу 2г (резервного), з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку товар №1- 1.17 дол. США за 1 кг. (МД № 204050001/2014/017469 від 29.010.14); товар №2 -1.4 дол. США за 1 кг (МД № 500060001/2014/039048 від 25.11.14).
У зв'язку із вказаним, відповідачем прийнято рішення від 19.03.2015 №112050000/2015/000056/1 про коригування митної вартості товарів. Відповідач також оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00115.
Товар випущено у вільний обіг за МД №112050000/2015/003974 від 19.03.2015 під гарантію, відповідно до розділу Х МК України.
Не погодившись із рішенням по коригування митної вартості, ТОВ «Логіст-Хім» звернулось до суду із вимогою про його скасування та вимогами про зобов'язання відповідача скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних та інших платежів на депозитний рахунок позивача 3734 та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.
Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Суд вважає, що відповідач мав можливість та був зобов'язаний визначити митну вартість за першим основним методом - за ціною контракту і відповідно не мав права застосовувати другорядний метод визначення митної вартості, з огляду на наступне.
Так, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
Запорізькою митницею встановлені такі розбіжності:
1) копія декларації країни відправлення від 13.03.2015 № 15PL302010E0024021 не містить інформацію щодо умов поставки FCA (PLLublin) та без зазначення конкретного географічного пункту;
2) сума виписки за рахунком № 002 від 10.03.2015 графі (сума в валюті) зазначено 8600 USD, не відповідає сумі зазначеній в інвойсі від 13.03.2015 №/03/2015 (8772 USD), що не дає можливості однозначно ідентифікувати партію товарів та неможливо однозначно встановити умови оплати та розрахунків по даній зовнішньоекономічній операції;
3) згідно п.5 контракту № 15198/ІМ від 15.01.2015 продавець повинен надати паспорт безпеки покупцю, але до митного оформлення даний документ не надавався.
Щодо зауважень митного органу стосовно того, що копія декларації країни відправлення від 13.03.2015 № 15PL302010E0024021 не містить інформацію щодо умов поставки FCA (PLLublin) та без зазначення конкретного географічного пункту, суд зазначає, що зазначена обставина сама по собі не свідчить про неповноту або недостовірність відомостей про митну вартість товару, до того ж умови поставки визначені у додатках №2 та № 3 до контракту № 15198/ІМ від 15.01.2015 - FCA Люблин, Польща.
Щодо зауважень митного органу стосовно того, що сума виписки за рахунком № 002 від 10.03.2015 графі (сума в валюті) зазначено 8600 USD, не відповідає сумі зазначеній в інвойсі від 13.03.2015 № F000124/03/2015 (8772 USD), суд зазначає наступне.
У інвойсі від 13.03.2015 № F000124/03/2015 зазначено, що він стосується Додатків № 2 від 24.02.2015 та № 3 від 13.03.2015 до контракту № 15198/ІМ від 15.01.2015.
Так, у Додатку № 2 до контракту № 15198/ІМ від 15.01.2015 зазначено умови оплати: 100% передоплата. Саме цю оплату підтверджує виписка за рахунком № 002 від 10.03.2015 на суму 8600 USD.
У Додатку № 3 до контракту № 15198/ІМ від 15.01.2015 зазначено умови оплати: відстрочка оплати 30 днів.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, подаються тільки якщо рахунок сплачено. Так, судом встановлено, що позивачем до митного органу не надавався банківський платіжний документ щодо оцінюваного товару за додатком № 3 до контракту № 15198/ІМ від 15.01.2015, оскільки рахунок не сплачено, у зв'язку із тим, що строк оплати за товар не настав.
Щодо зауважень митного орану стосовно не надання паспорту безпеки покупцю суд зазначає, що по-перше пункт 5 контракту містить перелік товаросупровідних документів, а не документів необхідних для митного оформлення. Згідно ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта документи не зазначені в ст. 53 МК України, а саме такий документ як паспорт безпеки відсутній в переліку ч.2 ст.53 МК України в якості обов'язкових документів.
Разом з тим, суд зазначає, що паспорт безпеки не може розцінюватись як додаток до контракту, так як за загальновизнаними правилами, додатки до договору оформлюються за взаємною згодою сторін та є його невід'ємними частинами. Умовами контракту, за яким відбувалася поставка товару, не встановлено, що паспорт безпеки є додатком до контракту чи його невід'ємною частиною.
Суд також вважає за необхідно зазначити, що ненадання митниці паспорту безпеки не є розбіжністю в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, так як розбіжністю є протиріччя між певними елементами документів чи між різними документами.
З даного вбачається, що декларантом надано до митного органу усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни товарів, яка була фактично сплачена позивачем.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність зроблених митницею висновків про наявність вказаних розбіжностей та про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту.
Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Згідно частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено із застосуванням методу 2г (резервного), на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД № 204050001/2014/017469 від 29.010.14 та МД № 500060001/2014/039048 від 25.11.14.
Частина перша статті 60 МК України встановлює, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000056/1 від 19.03.2015, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних та інших платежів на депозитний рахунок позивача 3734, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З аналізу норм Митного кодексу України, за результатами контролю правильності визначення митної вартості митний орган приймає одне з двох рішень: або визнає заявлену декларантом митну вартість, або приймає письмове рішення про коригування митної вартості.
Тобто, право визначення митної вартості належить декларанту, а митниці належить лише право контролю правильності визначення митної вартості.
Отже, з огляду на ч. 7 ст. 54 МК України, оскільки митний орган використав своє право контролю визначення митної вартості з порушенням закону, та його рішення скасоване судом, для розрахунку митної вартості, а як наслідок і суми надмірно сплачених митних платежів, слід використовувати митну вартість, заявлену декларантом під час звернення до митного органу із метою визначення митної вартості товару.
Так, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000056/1 від 19.03.2015 підлягає скасуванню, то у позивача виникло право на звернення до митного органу із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів.
Відповідно до ч.1 ст. 301 МК України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно із ч.3 ст.301 МК України, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Частиною 5 ст.301 МК України встановлено, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:
1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;
2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;
3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;
4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;
5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;
6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Згідно ч.6 ст.301 МК України, повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.
Відповідно до розділу III Порядку № 618, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності; заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. До заяви додаються: аркуші з позначенням «3/8» комплектів бланків митних декларацій форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі їх оформлення) або другий аркуш оформленої посадовою особою митного органу уніфікованої митної квитанції МД-1, за якою помилково та/або надмірно сплачено митні та інші платежі; документи, що підтверджують суму помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяв про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, у випадках, передбачених в абзацах третьому - восьмому цього пункту. Загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця.
На підставі зазначеної заяви, після перевірки митним органом факту перерахування до Державного бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митний орган, останній готує висновок про повернення з державного бюджету України коштів, форма якого наведена в додатку 1, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, передає його разом із супровідним листом і реєстром висновків до Державного казначейства України до виконання. При цьому митний орган заносить до митної декларації та її електронної копії відомості про привернення сум помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.
На підставі отриманого Висновку про повернення з державного бюджету України коштів, відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, визначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення, здійснює повернення коштів з бюджету.
Відповідно до п. 13 розділу ІІІ Порядку №618 за відсутністю підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається письмова обґрунтована відповідь.
Так, судом встановлено та представниками сторін підтверджено, що позивач до митного органу не звертався із заявою про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних та інших платежів.
Таким чином, при поверненні надмірно сплачених митних платежів митний орган повинен дотриматися відповідної процедури повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком № 618.
Аналогічна правова позиція, яка вказує на необхідність виконання всіх обов'язків щодо алгоритму дій, покладних на митний орган під час повернення платникам податків надмірно сплачених митних платежів, викладена у Постанові Верховного суду України від 24 березня 2015 року №21-3а15.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Конструкція вказаної правової норми свідчить про те, що це є правом суду, а не імперативним обов'язком.
З огляду на обставини справи, суд не вбачає підстав в даному випадку для застосування ст. 267 КАС України.
Крім того, гарантія виконання судового рішення забезпечується також положеннями ст. 14 КАС України, відповідно до якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до заявлених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
1.Адіністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Запорізької митниці ДФС №112050000/2015/000056/1 від 19.03.2015.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логіст-Хім» (код ЄДРПОУ 39071718) здійснені судові витрати у розмірі 182,70грн. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.В.Калашник