26 жовтня 2015 року (о 13 год. 20 хв.) Справа № 808/7821/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області
третя особа ОСОБА_4
про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу
У вересні 2014 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Відділу державної виконавчої служби Михайлівського районного управління юстиції Запорізької області (далі - ВДВС Михайлівського РУЮ, відповідач), третя особа ОСОБА_4, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить:
визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області Солоткіної Юлії Олександрівни від 11.09.2015 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.;
визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області Солоткіної Юлії Олександрівни від 11.09.2015 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.;
визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області Солоткіної Юлії Олександрівни від 17.09.2015 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.;
визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС Михайлівського РУЮ Запорізької області Солоткіної Юлії Олександрівни від 17.09.2015 про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та заяві (вх. №46444 від 16.10.2015). Зокрема, вказує, що рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 17.04.2012 по справі №2/816/11/12р. передбачається зобов'язання майнового характеру, а саме стягнення боргу в грошовому еквіваленті, в іншій частині рішення є виконаним, проте відповідно до мотивувальної частини оскаржуваних постанов, державний виконавець керувався статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», яке визначає загальний порядок виконання рішень зобов'язального характеру. Зазначає, що 11.09.2015 за вимогою державного виконавця позивач прибув до ВДВС Михайлівського РУЮ та надав у виконавчу справу копії документів, якими підтверджується часткове виконання рішення Михайлівського районного суду від 17.04.2012, а також повідомив, що на даний час не працює, знаходиться на пенсії за віком, тому сплатити борг не має матеріальної можливості, перераховує стягувачу щомісячно приблизно по 300,00 грн., повідомив, що має на меті виконати рішення суду у повному обсязі. Кошти які позивач повинен сплатити отримувались останнім протягом 17 років сімейного життя зі стягувачем, на ці кошти придбавались речі, половину вартості яких позивач повинен відшкодувати, особистого майна за місцем проживання, яке може бути реалізоване не має, тому сплатити відразу борг для нього неможливо. Також вказує, що після відкриття провадження у даній справі 26.09.2015 позивач отримав додатково дві постанови відповідача від 17.09.2015 про накладення штрафів у загальному розмірі 1 360,00 грн., накладення штрафів за якими вмотивоване тим, що позивач повторно повністю не виконав без поважних причин рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 17.04.2012 по справі №2/816/11/12р., на підставі чого і в порядку ч. 2 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», органом ДВС було накладено штраф у подвійному розмірі. Пояснює, що позивач направляв відповідачу заяву про розстрочку виконання рішення суду від 17.04.2012 та письмове інформування про оскарження постанов від 11.09.2015, отримання заяв та інформування підтверджується повідомленням пошти про вручення кореспонденції від 17.09.2015. Посилається на приписи п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено обов'язкове зупинення виконавчого провадження у разі прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи) ДВС, та зазначає, що позивач направляв відповідачу заяву про зупинення, але відповідач відреагував на заяву двома додатковими постановами про накладення подвійного штрафу, які винесені після отримання ухвали про відкриття провадження у даній справі, позову і додатків до нього. Окрім цього, вважає, що всупереч вимогам закону державний виконавець постановив можливість оскарження постанов лише в порядку, який передбачений статтями 287-289 КУпАП України, а тому спірні рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях (вх. № 46787 від 19.10.2015). Зокрема, зазначає, що на примусовому виконанні у ВДВС Михайлівського РУЮ перебуває виконавче провадження №44787280 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/816/11/12 від 17.04.2012, виданого Михайлівським районним судом Запорізької області про залишення у особистій власності позивача частини спільного майна подружжя та зобов'язання ОСОБА_3 компенсувати вартість майна ОСОБА_4 різницю в сумі 4 000,00 грн., а також №44789286 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/816/11/12 від 17.04.2012, виданого Михайлівським районним судом Запорізької області про зобов'язання компенсувати ОСОБА_4 вартість неподільних речей. Пояснює, що вимогою державного виконавця боржникові було надано строк на самостійне виконання рішення суду до 02.09.2015,, 07.09.2015 державним виконавцем складено ОСОБА_5 про те, що рішення суду боржником не виконано без поважних причин, не надані підтверджуючі документи, які б свідчили про його виконання, додатково від стягувача надійшла заява про невиконання ОСОБА_3 рішення суду, тому державним виконавцем 11.09.2015 винесено постанови про накладення штрафів на боржника, які за вих. №13124/8 та №13123/8 11.09.2015 направлено на адресу боржника. 16.09.2015 державним виконавцем повторно складено ОСОБА_5 про те, що рішення суду у справі №2/816/11/12 боржником не виконано без поважних причин, тому державним виконавцем 17.09.2015 винесено постанови про накладення штрафів на боржника, які за вих. №13347/8 та №13346/8 17.09.2015 направлено на адресу боржника. Вказує, що боржник звертався до відповідача з певними заявами, але вони не зупиняють строки виконання рішення суду починаючи з 2012 року, коли саме рішення постановлено, виконавчі документи перебували на виконанні по кілька разів і тим паче рішення суду до цього часу не виконано. З урахуванням вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
17.04.2012 Михайлівським районним судом Запорізької області постановлено рішення у справі №2/816/11/12р., яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл майна, що являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя задоволено частково, вирішено провести розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та виділити ОСОБА_4: холодильник «Samsung», вартістю 4300 грн.; мікрохвильову піч, вартістю 700 грн.; меблі для житлової кімнати, вартістю 3000 грн. Загальна вартість майна становить 8000 грн.; залишити у особистій власності ОСОБА_3 частину спільного майна: скутер, вартістю 2400 грн.; газонокосарку, вартістю 3000 грн.; кухонний гарнітур вартістю 1500 грн., телевізор «LG», вартістю 800 грн.; м'який куточок, вартістю 500 грн.; пральну машину, вартістю 1800 грн.; трактор марки ЮМЗ-6, вартістю 5000 грн.; комод, вартістю 300 грн., меблі для вітальні, вартістю 700 грн.; та зобов'язати ОСОБА_3 компенсувати вартість майна ОСОБА_4 різницю в сумі 4000 грн. Також вказаним судовим рішенням зобов'язано ОСОБА_3 компенсувати ОСОБА_4 вартість неподільних речей, а саме: автомобіля ВАЗ 210999, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 22 118 грн., супутникових антен у розмірі 1000 грн., водонагрівача у розмірі 200 грн., газової плити у розмірі 240 грн., ? частину коштів вкладених на ремонт та благоустрій житлового будинку у с. Кавунівка, №16 у розмірі 13 534 грн. Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 17.04.2012 у справі №2/816/11/12 набрало законної сили 28.04.2012, про що свідчить відповідна відмітка на його копії, долученій до матеріалів даної справи.
Постановою від 18.09.2014 відкрито виконавче провадження ВП № 44787280 з виконання виконавчого листа №2/816/11/12, виданого 17.04.2012 Михайлівським районним судом Запорізької області, про залишення у особистій власності ОСОБА_3 частину спільного майна: скутер, вартістю 2400 грн.; газонокосарку, вартістю 3000 грн.; кухонний гарнітур вартістю 1500 грн., телевізор «LG», вартістю 800 грн.; м'який куточок, вартістю 500 грн.; пральну машину, вартістю 1800 грн.; трактор марки ЮМЗ-6, вартістю 5000 грн.; комод, вартістю 300 грн., меблі для вітальні, вартістю 700 грн.; та зобов'язання ОСОБА_3 компенсувати вартість майна ОСОБА_4 різницю в сумі 4000 грн. Указане рішення супровідним листом від 18.09.2014 №13025/8 направлено на адресу ОСОБА_3, проте, як вбачається із наданої відповідачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу органу ДВС без вручення боржнику.
Окрім цього, 18.09.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44789286 з виконання виконавчого листа №22/816/11/12, виданого 17.04.2012 Михайлівським районним судом Запорізької області, про зобов'язання ОСОБА_3 компенсувати ОСОБА_4 вартість неподільних речей, а саме: автомобіля ВАЗ 210999, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 22 118 грн., супутникових антен у розмірі 1000 грн., водонагрівача у розмірі 200 грн., газової плити у розмірі 240 грн., ? частину коштів вкладених на ремонт та благоустрій житлового будинку у с. Кавунівка, №16 у розмірі 13 534 грн.
Указані постанови від 18.09.2014 про відкриття виконавчого провадження ВП № 44787280 та ВП №44789286 вручено під розписку відповідачу 26.08.2015 разом із постановами про відкладення провадження виконавчих дій від 26.08.2015.
Крім того, 26.08.2015 позивачем отримано вимоги державного виконавця у строк до 02.09.2015 письмово повідомити державного виконавця про повне виконання рішення суду №2/816/11/12 від 17.04.2012.
ОСОБА_5 державного виконавця від 07.09.2015 встановлено те, що рішення суду від 17.04.2012 у справі №2/816/11/12 боржником не виконано без поважних причин, не надано підтверджуючі документи, які б свідчили про його виконання.
08.09.2015 на адресу відповідача надійшла заява вх. №2256/03-41/8 ОСОБА_4, згідно якої повідомлялось, що боржником судове рішення про зобов'язання компенсувати різницю вартості майна на загальну суму 41 092 грн. не виконано. Додатково повідомляла, що ОСОБА_3 сплатив їй 300,00 грн. компенсації різниці вартості майна 05.09.2015 та просила вжити заходів щодо виконання виконавчих документів.
На підставі актів державного виконавця від 07.09.2015 та заяви стягувача, старшим державним виконавцем ВДВС Михайлівського РУЮ ОСОБА_2 винесено постанову від 11.09.2015 ВП № 44787280, якою на ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення суду про зобов'язання компенсувати різницю в сумі 4000 грн., а також постанову ВП №44789286, якою за невиконання рішення суду про зобов'язання компенсувати вартість неподільних речей на позивача накладено штраф у розмірі 340,00 грн. Указані постанови направлено 11.09.2015 на адресу позивача поштою та отримані ним особисто 17.09.2015, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.
17.09.2015 ОСОБА_3 направлено до відділу державної виконавчої служби заяву, у якій просив подати до суду заяву про розстрочення виконання рішення Михайлівського районного суду від 17.04.2012 справа №2/816/11/12 шляхом щомісячних платежів в розмірі 300 грн., а також заяви про надання можливість ознайомитись та сфотографувати матеріали виконавчого провадження та про надання інформації.
16.09.2015 державним виконавцем повторно складено ОСОБА_5 про те, що рішення Михайлівського районного суду від 17.04.2012 боржником ОСОБА_3 не виконано без поважних причин.
Також 17.09.2015 ОСОБА_4 повторно звернулась із заявою (вх. №2362/03-41/8) щодо невиконання боржником судового рішення про зобов'язання компенсувати різницю вартості майна на загальну суму 41 092 грн., повідомила, що коштів від ОСОБА_3 в період з 06.09.2015 по 16.09.2015 не отримувала.
17.09.2015 ВДВС Михайлівського РУЮ винесено постанову ВП № 44787280, якою за невиконання рішення суду про зобов'язання компенсувати різницю в сумі 4000 грн. на ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 680,00 грн., постанову ВП №44789286, якою за невиконання рішення суду про зобов'язання компенсувати вартість неподільних речей на позивача накладено штраф у розмірі 680,00 грн. Указані постанови 22.09.2015 направлено на адресу ОСОБА_3 та отримано останнім 26.09.2015, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення.
Крім того, 28.09.2015 державним виконавцем винесено вимоги у строк до 06.10.2015 письмово повідомити державного виконавця про повне виконання рішення суду, проте 07.10.2015 від стягувача надійшли заяви, із змісту яких встановлено, що боржником рішення суду досі не виконано, що саме представником позивача у судовому засіданні визнано.
Вважаючи прийняті відповідачем постанови про накладення штрафу протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що вимог щодо визнання неправомірними дій під час їх винесення, адміністративний позов не містить .
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Так, рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 17.04.2012 у справі №2/816/11/12р. було, зокрема, зобов'язано ОСОБА_3 компенсувати вартість майна ОСОБА_4 різницю в сумі 4000 грн., а також зобов'язано компенсувати вартість неподільних речей, загальна вартість речей, що підлягає компенсації становить 41 092,00 грн. Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 17.04.2012 у справі №2/816/11/12 набрало законної сили 28.04.2012.
ОСОБА_5 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-IV від 18.03.2004 судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
За приписами статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами першою, другою статті 2 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-ХІV).
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачені статтею 75 Закону № 606-XIV, відповідно до якої після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідальність у виконавчому провадженні передбачено Главою 10 Закону № 606-XIV.
Так, за приписами статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Матеріалами справи встановлено, що вимогою державного виконавця від 26.08.2015 з метою одержання пояснень щодо виконання рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 17.04.2012 у справі №2/816/11/12 було зобов'язано боржника у строк до 02.09.2015 письмово повідомити про повне виконання рішення суду. Також продовжено строк на самостійне виконання рішення суду шляхом винесення та надання під розписку постанови про відкладення виконавчих дій до 02.09.2015.
Проте, державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_3 рішення не виконано без поважних причин, не надано підтверджуючі документи, які б свідчили про його виконання, про що складено ОСОБА_5 від 07.09.2015 державного виконавця.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (частина друга статті 89 Закону № 606-ХІV).
Проте, як вбачається із матеріалів справи та представником позивача підтверджено, що рішення суду, яке набрало законної сили ще 28.04.2012, на даний час позивачем також не виконано, вартість майна ОСОБА_4 на загальну суму 41 092,00 грн. не компенсовано. В рахунок компенсації різниці вартості майна подружжя позивачем компенсовано третій особі 500,00 грн., а саме: 02.12.2013 - 200,00 грн., 05.09.2015 - 300,00 грн.
Суд вважає необґрунтованим посилання представника позивача, що накладення штрафу у подвійному розмірі за невиконання рішення є протиправними, оскільки винесені вже після відкриття провадження у даній справі. Так, із матеріалів справи вбачається, що провадження у справі №808/7821/15 відкрито відповідно ухвали від 25.09.2015, яку направлено 28.09.2015 поштою на адресу осіб, які беруть участь у справі. Указану ухвалу разом із копією адміністративного позову та додатками до нього отримано відповідачем 05.10.2015, тобто вже після винесення оскаржуваних постанов від 17.09.2015.
Ураховуючи викладене, накладаючи на ОСОБА_3 штраф за невиконання та повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, а саме зобов'язання ОСОБА_3 компенсувати ОСОБА_4 вартість майна різницю в сумі 4000 грн. та вартість неподільних речей, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку
ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.
ОСОБА_5 з ч.1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
ОСОБА_5 з ч. 1. ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (далі - Закон № 3674-VІ) судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 3674-VІ ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати у сумі 1 218,00 грн.
Оскільки разом із заявою про збільшення позовних вимог (вх. №46444 від 16.10.2015) позивачем доказів сплати судового збору суду надано не було, то суд дійшов висновку про необхідність вирішення питання щодо стягнення недоплаченої суми збору за результатами розгляду справи, відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривен двадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Батрак