29 жовтня 2015 року (о 10 год. 28 хв.) Справа № 808/7356/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.
за участю секретаря Лялько Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу
У вересні 2015 року о Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача суму податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 556,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та зазначає, що податковий борг перед бюджетом виник на підставі не сплати у встановлені законодавством строки сум узгоджених податкових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом за результатом перевірки. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачено. На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 556,67 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 29.10.2015 надав до суду клопотання (вх. № 48419) про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Заперечення проти позову на адресу суду не надходили.
Рекомендоване поштове відправлення, яке містило ухвалу про зупинення провадження в адміністративній справі та повістку про виклик до суду, надсилалось відповідачу за його місцем проживання, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було повернуто до суду із відповідною відміткою відділення поштового зв'язку, а відтак на підставі ст.ст. 33, 167 КАС України вважається таким, що було вручено відповідачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 23.04.2001, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.07.2015.
20.01.2012 відповідач звернувся до контролюючого органу із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з проханням перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01 січня 2012 року. Відповідно до вказаної заяви відповідач самостійно обрав 3 групу платників єдиного податку за ставкою податку 5% до розміру мінімальної заробітної плати.
Посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з єдиного податку з фізичних осіб, за результатами якої складено акт від 02.12.2014 №627/17/НОМЕР_1. Під час перевірки встановлено порушення відповідачем пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49, п. 296.3 ст.296 ПК України, відповідачем ненадані податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І півріччя 2013 року, три квартали 2013 року, І квартал 2014 року, І півріччя 2014 року, три квартали 2014 року. Вказаний акт направлено на адресу відповідача поштою та отримано 05.12.2014, про що свідчить рекомендоване поштове повідом4ення.
На підставі акту перевірки та з урахуванням виявлених порушень позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.12.2014 №0010161700, яким відповідачу нараховано штрафні санкції з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 850,00 грн. Указане рішення було направлено відповідачу поштою. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків.
Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідачу поштою була направлена податкова вимога від 20.02.2015 № 200-25 на суму 556,67 грн. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків.
Згідно облікової картки платника у відповідача (з існуючої переплати у сумі 293,33 грн.) наявна заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 556,67 грн.
У зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 вищевказаної суми узгодженої податкової заборгованості у добровільному порядку ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області звернулась із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема:
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу XIV ПК України.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. (п. 291.3 ст. 291 ПК України).
За правилами п.294.1, 294.2 ст.294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (пп.54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст. 57 ПК України).
При цьому, згідно п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 №0010161700, винесене позивачем за результатом перевірки не були оскаржені відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку, а отже сума грошового зобов'язання, визначена у вказаному рішенні, є узгодженою, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).
Матеріалами справи встановлено, що відповідачу поштою була направлена податкова вимога від 20.02.2015 № 200-25 на суму 556,67 грн. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків.
Згідно п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Враховуючи положення п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкова вимога від 20.02.2015 № 200-25 вважається врученою відповідачу належним чином.
За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 ст.87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За змістом п. 95.1 - 95.3. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За приписами ч. 1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
На момент розгляду справи в суді сума податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 556,67 грн. відповідачем не сплачений, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 556,67 грн. (п'ятсот п'ятдесят шість гривень 67 копійок) на р/р 33210866700003, код платежу 18050401, отримувач Місцевий бюджет у Жовтневому районі, код отримувача 38025440, банк - ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Батрак