04 листопада 2015 року Житомир справа № 806/2062/15
категорія 8.3.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Капинос О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2015 р. №0000331501 і №0000341501,-
встановив:
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2015 року №0000331501 і №0000341501 винесені Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на підставі акту камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість від 31.03.2015 року №199/1501/32569790. В обґрунтування позову зазначає, що податковим повідомленням-рішенням №000812200 від 28.05.2014 року Бердичівською ОДПІ до позивача застосовано штраф за несвоєчасну сплату боргу по податковій декларації за січень 2014 року. Дана штрафна (фінансова) санкція була погашена МКП "Бердичівводоканал" платіжним дорученням №70 від 02.07.2014 року у ході виконання договору про організацію взаєморозрахунків №06/30-24В/33 від 19.06.2014 року. Прийнявши 13.05.2015 року податкові повідомлення-рішення №0000331501 і №0000341501, Бердичівська ОДПІ повторно притягнула МКП "Бердичівводоканал" до відповідальності за затримку сплати грошового зобов'язання.
Представники позивача прибули до суду, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Подали письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представники відповідача також прибули до суду, проти позову заперечували з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Вважають спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, в задоволенні позову просили відмовити повністю. Подали письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У відповідності до ч.4 ст.122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 31.03.2015 року Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області було проведено камеральну перевірку Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №199/1501/32569790 від 31.03.2015 року (а.с. 5). Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого зобов'язання з ПДВ по податковим деклараціям за січень , лютий, вересень, жовтень, листопад 2014 року.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.05.2015 року:
- № НОМЕР_1, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 22841,63 грн. (а.с. 6);
- № НОМЕР_2, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 121619,33 грн. (а.с. 7).
Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.
Правовідносини що, виникли між сторонами, регулюються положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з вимогами п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Також, згідно п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Положеннями пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п.п.203.2. ст.203 ПК України, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Статтею 111 Податкового кодексу України визначено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова (пп.111.1.1), адміністративна (111.1.2), кримінальна (п.111.1.3).
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
З матеріалів справи вбачається, що об'єктом камеральної перевірки 31.03.2015 року були податкові декларація з ПДВ за січень , лютий, вересень, жовтень, листопад 2014 року.
Податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2105 року № 000331501 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 22841,63 грн. - 10% за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов"язання по деклараціям за жовтень, листопад та частини за вересня 2014 року.
Суд погоджується з прийнятим рішення з огляду на таке.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлюється ст. 126 ПК України.
Так, згідно з п. 126.1 вказаної статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вбачається з акту перевірки від 31.03.2015 року № 199/1501/32569790 податковий борг по деклараціям за жовтень та листопад виник 30.11.2014 року та 30.12.2014 року. Погашення даного боргу відбувалося згідно платіжного доручення № 98 від 29.12.2014 року та згідно податкової декларації № НОМЕР_3 від 20.01.2015 року, у зв"язку з чим кількість затримки погашення боргу становить 29 та 21 день відповідно. Крім того, в даний розрахунок ввійшла частина податкового боргу по декларації за вересень 2014 року в сумі 3256,40 грн., яка була погашена платіжним дорученням № 823 від 27.11.2014 року та в сумі 19120,96 грн., яка була погашена згідно договору про організацію взаєморозрахунків № 06/30-24В/62 від 31.10.2014 року. У зв"язку з цим кількість днів затримки погашення податкового боргу становить 28 та 1 день відповідно.
Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Разом з тим, позивачем всупереч вказаній нормі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про протиправність повідомлення-рішення від 13.05.2105 року № 000331501.
Судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що відповідно до акту перевірки від 31.03.2015 року податковий борг за вересень 2014 року відповідачем був визначений в сумі 192349,09 грн. і, як наслідок, контролюючий орган незаконно нарахував штраф (а.с. 132-133).
Так, відповідно до акту перевірки від 31.03.2015 року (а.с.5) податковий борг позивача по декларації за вересень 2014 року зазначений в наступних розмірах: 19120,96 грн., 3256,40 грн., 349,35 грн. та 151492,29 грн., який шляхом арифметичного додавання в загальній сумі становить 174219 грн., що відповідає даним податкової декларації за цей період (а.с.30). Сума податкового боргу 18130,09 грн., як зазначає позивач в свої поясненнях, в даному акті не відображена, а тому ці доводи позивача є безпідставними.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що спірне повідомлення-рішення №000331501 відповідачем прийнято в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 121619,33 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки від 31.03.2015 року дана штрафна санкція застосована за несвоєчасну сплату податкового боргу по деклараціям за січень, лютий 2014 року , борг по яким, з урахуванням розстрочення, виник 03.05.2014 року та за частину боргу по декларації за вересень 2014 року, борг по якій виник 30.10.2014 року. Також в акті зазначено, що податковий борг за січень, лютий 2014 року погашено згідно платіжного доручення № 64 від 20.05.2014 року, у зв"язку з чим кількість днів затримки сплати становить 90 та 79 відповідно. За вересень 2014 року борг був погашений згідно платіжного доручення від 17.12.2014 року та згідно договору про організацію взаєморозрахунків № 06/30-24В/77 від 17.12.2014 року, у зв"язку з чим кількість днів затримки становить 48 дня.
Алгоритм нарахування штрафної санкції в сумі 121619 грн. наступний:
- штраф в розмірі ( 20%) 9619,49 грн. застосований за несвоєчасну сплату податкового боргу в сумі 48097,45 грн.;
- штраф в розмірі (10%) 81631,51 грн. застосований за несвоєчасну сплату податкового боргу в сумі 816315,11 грн.;
- штраф в розмірі (20%) 69,87 грн. застосований за несвоєчасну сплату податкового боргу в сумі 349,35 грн.;
- штраф в розмірі (20%) 30298,45 грн. застосований за несвоєчасну сплату податкового боргу в сумі 151492,29 грн.
Суд вважає, що вказане повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що об'єктом камеральної перевірки 31.03.2015 року були податкові декларація з ПДВ за січень, лютий , вересень, жовтень, листопад 2014 року.
Разом з тим, питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень, лютий 2014 року вже були предметом камеральної перевірки відповідача, за результатами якої складено акт №45/2200/32569790 від 27.05.2014 року (а.с.13).
Так, на підставі попереднього акту від 27.05.2014 року нараховано суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість до бюджету у розмірі 10% та 20% на загальну суму штрафних санкцій 140487,75 грн. (а.с. 123,124).
В подальшому своєчасність сплати боргу по податковим деклараціям з ПДВ за січень, лютий 2014 року відповідачем було повторно перевірено, що відображено в акті перевірки від 31.03.2015 року, та податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2015 року №0000341501 ще донараховано штрафну (фінансову) санкції в розмірі 10 % (а.с.38-39).
Як пояснив представник відповідача, контролюючим органом помилково було застосовано штрафні санкції в розмірі 10% (попереднім податковим повідомленням-рішенням №0000812200 від 28.05.2014 року), замість 20%, що призвело до донарахування штрафних санкцій за ці періоди.
Наведене свідчить, що контролюючий орган двічі застосував до позивача санкції за несвоєчасність сплати податкового боргу з ПДВ за січень-лютий 2014 року.
Так, відповідно до ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно з п.86.2 ст.86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи попередній акт № 45/2200/32569790 від 27.05.2014 року "Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість" був підписаний керівником МКП "Бердичівводоканал" без зауважень та сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій на його підставі відповідно до податкових повідомлень-рішень від 28.05.2104 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 була узгоджена та сплачена позивачем в повному обсязі. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Відповідно до пп. 116.2. ст. 116 ПК України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, зважаючи на встановлені обставини, відповідачем вже було застосовано до МКП "Бердичівводоканал" штраф в розмірі 10% за затримку сплати узгодженого зобов"язання по деклараціям з ПДВ за січень та лютий 2014 року, а тому повторне застосування до позивача штрафу в такому ж розмірі є неправомірним.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про технічну помилку при розрахунку штрафу в попередньому рішенні, оскільки позивач не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Європейського суду з прав людини "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 року. Зокрема, в цьому рішенні зазначено, що Суд дотримується такого погляду, що дії органу влади можуть бути розцінені як такі, що перешкоджають законним очікуванням заявника згідно із договором та позбавляють його частково тих міркувань, на підставі яких було укладено договір.
Так, позивач зазначає, що у 2014 році п. 24 ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" було передбачено виділення субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
На виконання положень даного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 30 від 29.01.2014 р. "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування". ОСОБА_1 затверджено порядок, умови та механізм надання у 2014 році субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Субвенція, передбачена ОСОБА_1 надавалася з державного бюджету, зокрема, для погашення податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість, не сплаченого на день видачі довідки про заборгованість зі сплати податків.
Бердичівською ОДПІ Головного Управління ДФС у Житомирській області, відповідно до вимог зазначеної постанови, видано довідку про податкову заборгованість № 10860/10/06-03-202 від 17.06.2014 року, в якій зафіксовано податковий борг МКП "Бердичівводоканал" в розмірі 554731,55 грн., в тому числі податкове зобов'язання на суму 270760,37 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 262939,91 грн., в тому числі застосовані рішеннями від 28.05.2014 року за несвоєчасну сплату боргу по деклараціям за січень та лютий 2014 року (а.с.103).
19.06.2014 року на виконання постанови КМУ між позивачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Бердичівської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердичівської міської ради укладено договір № 06/30- 24В/133 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого платіжним доручення № 70 було перераховано для погашення податкового боргу урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість 554731,55 грн. (а.с. 104-106). Тобто, позивач вважає свої зобов"язання виконаними.
Таким чином, нарахування штрафної санкції несвоєчасну сплату боргу з ПДВ за січень та лютий 2014 року тягне для позивача негативні наслідки у вигляді повторного застосування штрафної санкції за одне і теж порушення.
Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000341501 від 13.05.2015 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 91251 грн. за січень, лютий 2014 року винесено протиправно та підлягає скасуванню, оскільки прийняте не в спосіб, передбачений законом.
Враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2015 року №0000341501 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 91251 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос