04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/57864/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, управління Державної казначейської служби України у Будьоннівському та Пролетарському районах м. Донецька про стягнення примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, -
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України суми сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля в розмірі 3847,50 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2012р. визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2012р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012р., позов задоволено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач - управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Судами встановлено, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2011р. придбано автомобіль Renault Megane 3R вартістю 153900 грн.
При здійсненні першої державної реєстрації транспортного засобу позивачем 05.07.2011р. сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 % від вартості легкового автомобіля, в розмірі 3847,50 грн.
28.05.2012р. позивач подав до управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька заяву про повернення помилково сплачених коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі легкового автомобіля.
В листі управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька від 29.05.2012р. №5011/09 позивача повідомлено, що відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (затв. постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 03.11.1998р.) платниками збору на відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, в тому числі, купівлі легкових автомобілів у торгівельних організацій. Право власності на автомобіль позивачем було набуто шляхом укладення договору купівлі-продажу, а тому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується на загальних підставах.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01.11.1996р. № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином, оскільки Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено сплату збору при придбанні автомобіля, а сплата даного збору передбачена лише при його відчуженні, то обов'язок щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% від вартості транспортного засобу покладається на продавця автомобіля.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні спірних правовідносин слід керуватись положеннями Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а тому суди обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.
В свою чергу, положення Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій від 03.11.1998р. №1740, станом на час виникнення спірних правовідносин суперечили вимогам Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» в частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 26.02.2012р. у справі №21-29а13.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський