04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/31503/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012р. у справі за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2011 року Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2010 році в розмірі 5167 грн.
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
За правилами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною 9 статті 19 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач зареєстрований у виконавчому комітеті Ялтинської міської ради з 20.04.1994р., у Кримському республіканському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів відповідач зареєстрований з 22.05.2009р., є суб'єктом господарювання, платником єдиного податку, використовує найману працю і є роботодавцем.
Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2010 рік середньооблікова кількість штатних працівників становила 9 осіб, з них: середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 0 осіб.
З 01.01.2010р. по 01.01.2011р. відповідачем щомісячно до Ялтинського міського центру зайнятості надавались звіти форми 3-ПН про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до Акту перевірки виконання статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки на підставі «Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2010 рік щодо заповнення форми №10-ПІ, було виявлено розбіжності у показниках та встановлено, що кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях становить одну особу. А тому розмір адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, з урахуванням середньомісячної заробітної плати 10333 грн, становить 5167 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того, що у 2010 році відповідачем виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» шляхом надання щомісячно з січня по грудень 2010 року до центру зайнятості звіти форми 3-ПН про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому передбачені законом підстави стягнення адміністративно-господарських санкцій відсутні.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки за змістом статей 18 та 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а відповідно до частини 5 статті 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів вважається саме їх працевлаштування, а не лише створення відповідних робочих місць, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський