03 листопада 2015 року м. Київ К/800/3758/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -Мойсюка М.І.,
суддів:Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,
при секретарі - Буденку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання дій протиправними, за касаційною скаргою Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року,-
У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ» (далі - ТОВ «Успіх БМ», Товариство) звернулося з позовом до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (далі - Департамент), в якому просило визнати протиправним дострокове розірвання в односторонньому порядку договорів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Позов обгрунтовувало тим, що дострокове розірвання в односторонньому порядку договорів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування не відповідає дійсним обставинам та вимогам закону, а тому посилаючись на ці обставини Товариство просило про задоволення позову.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову, якою позов задоволено.
Визнано протиправними дії Департаменту щодо одностороннього дострокового розірвання з 17 грудня 2013 року договорів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутках загального користування №58А/Т - №48, №59А/Т - №49, №60А/Т - №50, №61А/Т - №51, №62А/Т - №53.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В запереченнях позивач вважаючи, що суд апеляційної інстанції встановив дійсні обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами встановлено і це вбачається з матеріалів справи 22 жовтня 2012 року за результатами проведеного у встановленому порядку конкурсу, між ТзОВ «Успіх БМ» та Департаментом були укладені договори про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування за № 58 А/Т - маршрут № 48, № 59 А/Т - маршрут № 49, № 60 А/Т - маршрут № 50, № 61 А/Т - маршрут № 51, № 62 А/Т - маршрут № 53 за умовами яких замовник надає перевізникові право надання послуг з перевезення пасажирів на вказаних маршрутах, а перевізник зобов'язується надавати зазначені послуги населенню в порядку і на умовах, визначених договорами у режимі маршрутного таксі, згідно затвердженого тарифу і схемою маршруту, розкладом руху, графіком режиму праці та відпочинку водіїв на маршруті, схемою розміщення реклами на транспортних засобах. Строк дії договорів становить чотири роки.
27 листопада 2013 року на адресу Товариства відповідач направив повідомлення про дострокове одностороннє розірвання договорів з підстав неодноразового порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що одностороннє розірвання договорів на перевезення пасажирів не відповідає вимогам закону.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, спірні правовідносини регулюються Законом України від 5 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ).
За приписами статті 7 Закону №2344-ІІІ організація пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. До повноважень таких органів відноситься, зокрема, проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; забезпечувати укладення договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу; достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу.
Відповідно до частини 1 статті 31 зазначеного Закону відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Такі повноваження між сторонами закріплені у пункті 2.1.1.10.4 договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 22 жовтня 2012 року, відповідно до змісту якого передбачено право замовника приймати рішення про його одностороннє дострокове розірвання у разі неодноразового порушення перевізником законодавства про автомобільний транспорт (три і більше разів протягом року), що підтверджується документами контролюючих органів державної влади.
Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що доказів неодноразового порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт (три і більше разів протягом року), що підтверджується документами контролюючих органів державної влади не встановлено і таких не подано відповідачем.
При цьому в силу частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і доводи Департаменту та посилання на листи ВДАІ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області про виявлені порушення в роботі ТзОВ «Успіх БМ», яким суд дав належну юридичну оцінку щодо їх належності та допустимості.
Судом встановлено, що у спірний період позивачу від контролюючих органів не надходили попередження чи скарги щодо неналежного виконання ним зобов'язань за договорами на перевезення пасажирів та вимоги усунути порушення чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту.
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку та визнав протиправними дії Департаменту щодо одностороннього дострокового розірвання договорів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутках загального користування №58А/Т - №48, №59А/Т - №49, №60А/Т - №50, №61А/Т - №51, №62А/Т - №53.
Рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі грунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.І. Мойсюк
Судді: Я.Л. Іваненко
В.В. Тракало