"03" листопада 2015 р. м. Київ К/800/24458/15
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
секретаря судового засідання Гулової О. І.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_5 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області у перерахунку позивачу пенсії державного службовця; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області здійснити, починаючи з 07 жовтня 2009 року, перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу і виплачувати перераховану пенсію з врахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заперечень не надходило.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що на виконання рішення Луцького районного суду Волинської області від 07 липня 2010 року у справі № 2-4703/10, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 вересня 2010 року, з 07 жовтня 2009 року позивачу поновлено виплату пенсії як державному службовцю.
Розмір пенсії позивачу обчислено виходячи із суми заробітної плати згідно довідки № 1794 від 19 жовтня 2010 року, зокрема, основний посадовий оклад складає 847 грн.
На звернення позивача про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючих держслужбовців з 01 жовтня 2010 року, відповідачем листом № 32/Р-01 від 15 лютого 2013 року відмовлено.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету» від 20 травня 2009 року № 482 є необґрунтованим, оскільки даною постановою не передбачено підвищення заробітної плати державним службовцям, а визначено лише необхідність встановлення на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати тих посадових окладів, які відповідними постановами Уряду встановлені в менших розмірах, ніж передбачений законом розмір мінімальної заробітної плати у відповідний проміжок часу, і при цьому зміни до відповідних постанов Уряду, якими визначені умови оплати праці державних службовців, не вносились.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача. При цьому виходив з того, що, оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» встановлені нові рівні мінімальної заробітної плати, то органи Пенсійного фонду України зобов'язані провести перерахунки пенсіонерам, пенсія яких призначена відповідно до Закону України "Про державну службу", і складовою яких є оклад, визначений в розмірі більшому від окладу, з якого позивачу призначено пенсію.
Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.
Відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсій проводять у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 31 травня 2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії» :
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Таким чином, умовою для перерахунку пенсії є підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Між тим, суди обох інстанції залишили поза увагою обов'язкові положення закону для перерахунку пенсії.
Крім того, згідно із частинами другою-третьою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Наслідки пропуску цих строків встановлені статтею 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Така редакція цієї статті характеризує її як норму процесуального права.
Отже, аналіз наведеної вище редакції частини першої статті 100 КАС дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Утім, розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судами обох інстанцій вирішено спір поверхнево, з порушенням ст. 159 КАС України.
Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд для усунення недоліків про які вказав суд касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області задовольнити частково.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: