19 жовтня 2015 року м. Київ К/800/49655/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 р.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 р.
у справі № 2а-2979/12/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Злато Таврії»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонській області Державної податкової служби
про визнання рішення неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Злато Таврії» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонській області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання рішення неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012 р. № 0000932301, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2 146,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками контролюючого органу на підставі наказу ДПА у Херсонській області від 28.12.2011 р. № 402 проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період лютий, березень, травень, червень, липень, серпень 2011 року, підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ТОВ «Нафтотранссервіс» та ТОВ «УЗЛК», про що складено акт від 16.01.2012 р. № 001/23-206/33277131, яким встановлено порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.180.1 ст.180, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 ст.198, п.201.1 ст.201, ст.209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період на 1 205 042,00 грн.
Позивач не погодившись із прийнятим наказом про призначення перевірки, оскаржив його в судовому порядку.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 р. у справі № 2а-31/12/2170, визнано незаконним та скасовано наказ ДПА у Херсонській області від 28.12.2011 р. № 402.
За результатами проведеної перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012 р. № 0000932301, яким позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 323 723,00 грн., з яких 1 205 042,00 грн. за основним платежем та 118 681,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Підставою для висновків про порушення позивачем зазначених норм податкового законодавства слугували висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів із зазначеними в акті контрагентами, оскільки в результаті проведення перевірок таких контрагентів були складені акти з висновками про неможливість здійснення такими контрагентами зазначених в первинних документах операцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність процедурних порушень при проведенні перевірки позивача, позбавляє останнього можливості прийняти податкове повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки.
Слід зазначити, що підстави, порядок проведення перевірок та повноваження податкових органів, які їх здійснюють встановленні Податковим кодексом України.
Так, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПК України).
Отже, обов'язковою умовою для проведення перевірки платника податків є прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки та надіслання його платнику податків.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ від 28.12.2011 р.№ 402, на підставі якого було проведено перевірку позивача, скасовано в судовому порядку та рішення суду набрало законної сили, що свідчить про відсутність правових підстав у податкового органу для проведення перевірки позивача на підставі такого наказу та, відповідно, прийняття контролюючим органом, на основі висновків викладених в акті перевірки, податкового повідомлення-рішення, що оскаржується у даній справі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про нікчемність укладених позивачем угод з ТОВ «Нафтотранссервіс» та ТОВ «УЗЛК».
Так, непідтвердження операцій з вказаними контрагентами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідного для виконання здійснення господарської діяльності, на думку відповідача, свідчить про неправомірність включення позивачем спірної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Разом з тим, слід зазначити, що податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.
2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 р., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 р., у справі 2а-2979/12/2170 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.