03 листопада 2015 року
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" про прийняття додаткової постанови та видачу виконавчого листа у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" звернулось з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2013 року № 110100000/2013/200212/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00255.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, в задоволені позову відмовлено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 23 травня 2013 року № 110100000/2013/200212/1; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00255.
Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з заявою про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, а саме: стягнення з державного бюджету 1 450 грн. 98 коп.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч. 1 ст. 94 цього Кодексу якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року касаційну скаргу товариства задоволено, при цьому питання про розподіл судових витрат в ухвалі від 19 березня 2014 року не вирішено, то заява про прийняття додаткового судового рішення в частині розподілу судового збору підлягає задоволенню частково, але частково:
за подання позову згідно з платіжним дорученням № 2867 від 25 червня 2013 року в сумі 114 грн 71 коп.;
за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням № 3894 від 22 серпня 2013 року в сумі 57 грн 36 коп.;
за подання касаційної скарги згідно з платіжним дорученням № 1248 від 04 квітня 2014 року в сумі 1 278 грн 90 коп., всього 1 450,97 грн.
Керуючись статтями 94, 168, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" про прийняття додаткового судового рішення у цій справі задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" 1 450 грн. 97 коп. судових витрат.
В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді:
К/800/19057/14