04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/13707/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012р. у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Свердловську Луганської області до відділу Державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції в Луганській області, третя особа - державне підприємство «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Спецшахтомонтаж» про визнання дій незаконними та скасування постанови, -
У жовтні 2011 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Свердловську Луганської області звернулося до суду із позовом про визнання дій незаконними, скасування постанови від 18.03.2011р. про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 11.03.2011р. № 2а-1108/10/1270 про стягнення заборгованості по страховим внескам з Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Спецшахтомонтаж».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012р., позов задоволено частково.
Скасовано постанову відділу ДВС Свердловського МУЮ від 18.03.2011р. про зупинення виконавчого провадження № 25005845 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1108/10/1270, виданого 25.08.2010р. про стягнення з третьої особи на користь позивача заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі 96241,27 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Згідно з абзацом 5 частини 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених пунктом 15 статті 34 виконавче провадження зупиняється до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 вказаного Закону учасниками розрахунків є: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 1.4 зазначеної статті до заборгованості відноситься підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.03.2010р. стягнуто з державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Спецшахтомонтаж» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Свердловську Луганської області заборгованість по страховим внескам в сумі 96241,27 грн.
Позивачем направлено виконавчий лист, виданий 25.08.2010р. у справі № 2а-1108/10/1270, до відповідача для примусового виконання.
Постановою головного державного виконавця від 11.03.2011р. відкрито виконавче провадження ВП № 25005845 з виконання зазначеного виконавчого листа.
Постановою головного державного виконавця від 18.03.2011р. зупинено виконавче провадження ВП № 25005845 у зв'язку із внесенням державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Спецшахтомонтаж» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що державне підприємство «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Спецшахтомонтаж» не відноситься до учасників розрахунків, борг підприємства не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи несплату електроенергії або податкового боргу в зв'язку з тим, що дана заборгованість виникла внаслідок несплати обов'язкових страхових внесків, на які не поширюються норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому оскаржена постанова, прийнята з підстави внесення зазначеного підприємства до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, є незаконною.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача незаконними, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані дії державного виконавця самі по собі не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача, а отже і відсутні порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Оскільки позивач не належить до учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», борг державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Управління «Спецшахтомонтаж» виник внаслідок несплати обов'язкових страхових внесків, який не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи несплатою за електроенергію або податковим боргом, то зупинення виконавчого провадження з підстав внесення юридичної особи до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості є неправомірним.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.12.2012р. у справі №21-405а12.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.11.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський