04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/65782/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.,
секретар судового засідання Кохан О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року
у справі № 2а-3568/10/0770 (№ 33053/11/9104)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Будівельний комплекс»
до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Відкрите акціонерне товариство «Будівельний комплекс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області (далі - відповідач) про визнання нечинним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002402341/0 від 10 вересня 2010 року.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано недійсним, протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002402341/0 від 10 вересня 2010 року, яким ВАТ «Будівельний комплекс» визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 614385,00 грн. стягнуто із державного бюджету на користь ВАТ «Будівельний комплекс» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн..
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Будівельний комплекс», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області провела планову виїзну перевірку ВАТ «Будівельний комплекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 2184/23-1/22098330 від 31 серпня 2010 року.
За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2009 року на 409590,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ВАТ «Будівельний комплекс» при реалізації квартир Державній іпотечній установі на загальну суму 2047950,00 грн. неправомірно не нарахувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки саме ВАТ «Будівельний комплекс» здійснювало будівництво житлового будинку, з огляду на що при оформленні права власності квартир на себе як власника передача права власності новому власнику не відбувалася.
10 вересня 2010 року ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002402341/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВАТ «Будівельний комплекс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 614385,00 грн., у тому числі: 409590,00 грн. - за основним платежем, 204795,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки ВАТ «Будівельний комплекс» було замовником будівництва житла (згідно договору підряду на будівництво від 24 липня 2007 року) та після завершення будівництва за свій рахунок оформило право власності на це житло на себе, то така операція оформлення житла і є першою поставкою цього житла оскільки підприємством-замовником фактично отримано послуги із спорудження такого житла, з огляду на що подальша операція з продажу позивачем такого житла Державній іпотечній установі не являється операцією з першої поставки житла та звільняється від оподаткування податком на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
18 грудня 2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Закарпатській області за № 1809 зареєстровано Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - 20-квартирного житлового будинку з гаражами та індивідуальним опаленням по вул. Шевченка, 40 в с. Минай Ужгородського району Закарпатської області (нове будівництво). Відповідно до вказаного Акту - будівництво будинку здійснено ВАТ «Будівельний комплекс», як генеральним підрядником, на підставі Розпорядження голови Ужгородської РДА від 27 жовтня 2006 року № 600 (т.6 арк. справи 206-212).
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно наданих позивачем первинних бухгалтерських документів щодо оплачених ним третім особам послуг зі спорудження будинку по вул. Шевченка, 40 в с. Минай Ужгородського району, включаючи вартість придбаних будівельних матеріалів (з початку виконання підготовчих робіт і до завершення виконання оздоблювальних внутріквартирних робіт), ним було отримано послуги від третіх осіб по спорудженню даного житлового будинку на загальну суму 5150191,00 грн. (т.1 арк. справи 35-66, 156-250, т.2 арк. справи 1-243, т.3 арк. справи 1-148, т.4 арк. справи 1-241, т.5 арк. справи 1-276, т.6 арк. справи 1-198). Факт отримання позивачем зазначених послуг зі спорудження будинку податковим органом не заперечувався та був визнаний представником відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 962-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов» був затверджений «Перелік житлових будинків та об'єктів незавершеного житлового будівництва для придбання квартир Державною іпотечною установою для громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов», до якого включений житловий будинок по вул. Шевченка, 40 в с. Минай Ужгородського району, в якому 5 квартир загальною площею 499,5 м2 підлягають відчуженню ВАТ «Будівельний комплекс» Державній іпотечній установі за ціною 2047950,00 грн.
22 серпня 2009 року між ВАТ «Будівельний комплекс» (продавцем) та Державною іпотечною установою (покупцем) були укладені двадоговори купівлі-продажу нерухомого майна (з відстроченням платежу), посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць Інною Олександрівною за реєстровими № 4102 та 4104, предметом яких були квартири № 2, № 10, № 11, 13 та № 19 будинку по в. Шевченка, 40 в с. Минай Ужгородського району. Усі мови обох договорів купівлі-продажу, окрім їх предмету, є ідентичними. Зокрема, положеннями пунктів 2.1 статей 2 вказаних договорів було визначено, що на підставі підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж готових квартир, що є предметом даного договору, звільнено від оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з тим, що продаж даних квартир є другою поставкою житла, яка звільняється від оподаткування податком на додану вартість. Інших положень, щодо включення податку на додану вартість до ціни квартир, що продаються, договори не містять (т.6 арк. справи 237-246).
Право власності на вказані квартири до укладення вказаних вище договорів купівлі-продажу належало позивачу на підставі свідоцтв про право власності на квартири, що продаються, виданих згідно рішення Виконавчого комітету Холмківської сільської ради Ужгородського району № 322 від 18 грудня 2008 року та зареєстрованих в Ужгородському районному комунальному підприємстві (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Загальна площа квартир, що відчужувались за вказаними договорами, становила 499,5 м2, а їх загальна вартість - 2047950,00 грн. Площа та ціна квартир відповідали вимогам Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 962-р «Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов».
На виконання вказаних договорів купівлі-продажу ВАТ «Будівельний комплекс» передано визначені цими договорами квартири Державній іпотечній установі, а Державна іпотечна установа перерахувала позивачу 2047950,00 грн. без включення до цієї суми податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.
При цьому, згідно з підпунктом «а» підпункту 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.
Таким чином, коли підприємство-замовник після будівництва житла за свій рахунок оформлює документи на право власності на це житло на себе, така операція оформлення житла і є першою поставкою цього житла, оскільки підприємством-забудовником фактично отримано послуги із спорудження такого житла.
У зв'язку з викладеним, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подальші операції з продажу такого житла вже не будуть вважатися операцією з першої поставки житла та підлягатимуть звільненню від оподаткування згідно з підпунктом 5.1.20 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ І.В. Борисенко
_____________________ А.М. Лосєв