04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/18092/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитро Назарець та партнери» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитро Назарець та партнери» до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправною та скасування вимоги, -
У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дмитро Назарець та партнери» звернулося до суду із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва від 05.05.2010р. № Ю-1348/2601.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 27.09.2011р. позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012р. скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно пункту 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
Стеттею 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до частин 2, 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
В ході розгляду справи судами встановлено, що ТОВ «Дмитро Назарець та партнери» згідно Указу Президента України від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» є платником єдиною податку.
У період з 26.04.2010р. по 30.04.2010р. відповідачем проводилась планова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за період з 01.10.2007р. по 31.03.2010р.
За результатом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», про що складено акт від 30.04.2010р. №405.
В додатку до акту від 30.04.2010р. №405 зазначено, що загальний розмір недоїмки по сплаті позивачем страхових внесків становить 236739,69 грн.
05.05.2010р. Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва винесена вимога № Ю-1348/2601 про сплату недоїмки зі страхових внесків в розмірі 236739,69 грн., яка позивачем не виконана.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату недоїмки, оскільки позивач є платником єдиного податку, а тому не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство та іншим законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки позивачем страхові внески у спірний період сплачені не були, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, а тому апеляційний суд обґрунтованого прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Положення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» на спірні правовідносини не поширюються, оскільки відносини в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, за правилами статті 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать Закону, а тому застосуванню не підлягають.
Відповідно до частини першої статі 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитро Назарець та партнери» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський