"04" листопада 2015 р. м.Київ К/800/57736/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Мороз Л.Л.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування рішення, -
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог від 23 квітня 2013 року, просив визнати протиправними та скасувати рішення від 05 квітня 2013 року №200 «Про заборону експлуатації будівлі двоповерхового блоку міні-магазинів по АДРЕСА_1» та від 17 квітня 2013 року №207 «Про негайну заборону експлуатації будівлі двоповерхового блоку міні-магазинів по АДРЕСА_1».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про протиправність оскаржуваних рішень відповідача, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, прийняті з перевищенням повноважень, порушують право власності на об'єкт нерухомості.
Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07 травня 2014 року позов задоволено.
При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із перевищення відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень своїх повноважень, встановлених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», невірного застосування положень ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки спірний об'єкт будівництва у встановленому законом порядку прийнятий в експлуатацію і правомірно використовується позивачем.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області задоволено частково; постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07 травня 2014 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 05 квітня 2013 року №200 «Про заборону експлуатації будівлі двоповерхового блоку міні магазинів по АДРЕСА_1» та рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 17 квітня 2013 року №207 «Про негайну заборону експлуатації будівлі двоповерхового блоку міні магазинів по АДРЕСА_1».
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано порушенням відповідачем порядку прийняття рішень, неправомірністю розгляду вирішених питань без повідомлення позивача.
Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
У касаційній скарзі зазначає про не дослідження та неврахування судами обставин щодо не підписання усіма членами приймальної комісії акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, невиконання замовником протипожежних заходів, факту самовільної реконструкції позивачем об'єкта з переплануванням та прибудовою торговельних павільйонів, відсутності у позивача права на земельну ділянку, яка використовується для експлуатації та обслуговування спірної об'єкта нерухомого майна. Вказує про дотримання встановленого порядку та процедури прийняття рішень виконавчим комітетом, посилаючись на те, що закон не передбачає обов'язку запрошення осіб на засідання виконкому, зазначає, що апеляційним судом відповідної норми, порушення якої було підставою для скасування оскаржуваних рішень, не наведено. Вважає прийняті виконавчим комітетом рішення правомірними.
ОСОБА_2 у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - без змін.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області прийняті оскаржувані позивачем рішення:
- від 05 квітня 2013 року № 200 «Про заборону експлуатації будівлі двоповерхового блоку міні магазинів по АДРЕСА_1», яким вирішено заборонити експлуатацію будівлі двоповерхового блоку міні-магазинів по АДРЕСА_1 (п.1), фізичну особу-підприємцю ОСОБА_2 припинити експлуатацію будівлі двоповерхового блоку міні-магазинів по АДРЕСА_1 з дня оприлюднення цього рішення (п.2), Кременчуцькій філії ПАТ «Полтаваобленерго», КП «Кременчукводоканал», Кременчуцькій ОДПІ, Кременчуцькому міському управлінню УМВС України в Полтавській області, Кременчуцькому міському управлінню Головного управління Держсаніпедслужби у Полтавській області, Управлінню Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Полтавській області доручено вжити заходів в межах своєї компетенції щодо контролю за виконанням ФОП ОСОБА_2 вимог цього рішення (п.3);
- від 17 квітня 2013 року №207 «Про негайну заборону експлуатації будівлі двоповерхового блоку міні-магазинів по АДРЕСА_1», яким вирішено негайно заборонити експлуатацію будівлі двоповерхового блоку міні-магазинів по АДРЕСА_1 (п.1), фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 негайно припинити експлуатацію будівлі з дня оприлюднення цього рішення (п.2), контроль за виконанням рішення покладено на уповноважені органи (п.3).
Винесені у суті справи рішення як суду першої, так і суду апеляційної інстанції, не відповідають вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо їх законності і обґрунтованості, прийняті при неповному з'ясуванні обставин справи і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції.
Як встановлено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до змісту оскаржуваних рішень виконавчого комітету, вони прийняті на підставі наведених у листах Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області від 15 березня 2013 року №7/16-07-27/141, Управління Держтехногенбезпеки у Полтавській області від 13 березня 2013 року №17/06/639, Управління земельних ресурсів, звернення народного депутата України від 05 квітня 2013 року №6-05/04 обставин щодо порушень норм містобудівного та земельного законодавства.
Проте, судами попередніх інстанцій наведені у рішеннях виконкому обставини щодо неприйняття об'єкта по АДРЕСА_1 в експлуатацію у встановлену законом порядку, подальшої самочинної реконструкції позивачем об'єкта з переплануванням першого поверху будівлі та прибудовою торгівельних павільйонів, експлуатації об'єкта з невиконаними протипожежними заходами, невизначеної відповідності будівлі державним будівельним нормам, протипожежним та санітарним стандартам, допущених позивачем порушень у сфері землекористування, не перевірені, оцінки вказаним обставинами щодо їх належності у якості підстав для вирішення питання щодо заборони експлуатації будівлі не надано. Не досліджені судами обставини щодо наявності у відповідача повноважень на прийняття рішення про заборону експлуатації будівлі та торговельних приміщень, в тому числі з урахуванням визначеного законом порядку вжиття заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Також, суд апеляційної інстанції, приходячи до висновку про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень встановлених порядку та процедури вирішення питань виконавчим комітетом у зв'язку з неповідомленням позивача про засідання виконкому та недодержанням регламенту при прийнятті, зокрема, рішення від 17 квітня 2013 року, не визначив та не навів у своєму рішенні правову норму, яка підлягала застуванню до спірних відносин або була порушена.
У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07 травня 2014 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді