04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13850/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
при секретарі Філімоновій І.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СМАРТ ЛОГІСТИКС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 року по справі №910/13850/15 (суддя - Балац С.В.).
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СМАРТ ЛОГІСТИКС"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША"
про стягнення 72.784,69 грн.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Смарт Логістикс" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності перевізника неземним транспортом (CMR, CMR + TTH) від 06.10.2014 № 12-01.00.14.00157.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом від 06.10.2014 № 12-01.00.14.00157, яке полягає у відмові виплати суми коштів за страховим випадком, що стався через частково втрату товару при здійсненні перевезення вантажу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.15р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано не доведенням позивачем під час розгляду даного спору обставин, з якими сторони договору добровільного страхування пов'язали настання страхового випадку та відповідно і виникнення обов'язку у страховика з виплати страхового відшкодування.
Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СМАРТ ЛОГІСТИКС", звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СМАРТ ЛОГІСТИКС" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Тищенко О.В., суддів Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Розгляд у справі неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника апелянта, а колегія суддів підлягала зміні у відповідності до приписів процесуального законодавства.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015р., у зв'язку з виходом суддів Іоннікової І.А. та Тарасенко К.В. з відпустки, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 06.10.15р. справу №910/13850/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2015 року заперечував проти доводів апелянта викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.
Представник апелянта в судове засідання 27.10.2015 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд,-
Як вірно встановлено судом першої інстанції між товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СМАРТ ЛОГІСТИКС", як страхувальником (далі - позивач) та приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША", як страховиком (далі - відповідач) укладений договір добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (CMR, CMR+TTH) від 06.10.2014 № 12-01.00.14.00157 (далі - Договір) предметом якого є майнові інтереси, пов'язані з виникненням обов'язку відповідача відшкодувати шкоду, що виникла по застрахованих ризиках внаслідок події визнаної страховим випадком (п. 1 основної частини Договору).
Договір діє з 00 годин "09.10.2014" до 24 години "08.10.2015" (п. 7.1 основної частини Договору).
Згідно п. 1.1 Договору з урахуванням обмежень розділу 2 цього Договору, страховими випадками визнаються наступні події з транспортними засобами, вказаними у додатку № 1 до Договору:
- дорожньо-транспортна пригода за наявності вини водія забезпеченого ТЗ;
- пожежа з причини несправності забезпеченого ТЗ;
- дії атмосферних опадів на вантаж, що перевозиться, за наявності документально підтверджених механічних пошкоджень покриття кузову забезпеченого ТЗ під час перевезення;
- псування рефрижераторних вантажів, що перевозяться, внаслідок виходу з ладу під час перевезення обладнання, що захищає вантаж від впливів тепла, холоду, температурних змін або вологості повітря;
- крадіжка вантажу, що перевозиться на постійно охороняє мій стоянці, що тривала більше 1 години.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що інші події, не наведені у п. 1.1 Договору, страховими випадками не визнаються, якщо це не передбачено прийнятими на страхування додатковими умовами страхування.
Відповідно до п. 1.3 Договору, страховим ризиком визнається, зокрема, А - відповідальність за вантаж - відповідальність за збитки заподіяні власникові вантажу в результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу під час перевезення.
Згідно п. 2.1.3 Договору, не визнаються страховими випадками події, зокрема, крадіжки вантажу, що сталася в місцях інших ніж зазначені у п. 1.1 стандартних умов (зокрема, біля забору, будинку, складу торгівельного, харчового закладу тощо)
У п. 4.3 Договору встановлені зобов'язання позивача, зокрема:
- повідомити відповідача про настання страхового випадку у строк встановлений цим Договором (п. 4.3.4);
- забезпечити доступ представників відповідача до огляду пошкодженого, зіпсованого вантажу до початку або під час розвантаження транспортного засобу та забезпечити їх участь у визначенні розміру збитку. Не забезпечення відповідачу (його уповноваженій особі) доступу до огляду пошкодженого вантажу звільняє відповідача від сплати страхового відшкодування (п. 4.3.5).
У відповідності до п. 5.1.1 Договору, у разі настання події з ознаками страхового випадку, що призвела до збитку, позивач зобов'язаний, зокрема, впродовж однієї години з моменту настання події повідомити відповідача за телефоном про обставини події, характер вантажу, місце та час розвантаження. Повідомлення вважається поданим несвоєчасно, якщо воно отримано після вивантаження вантажу з транспортного засобу.
Пунктом 8.8 Договору встановлені підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, якими, зокрема, є:
- подія не є страховим випадком відповідно до вимог розділів 1 та 2 стандартних умов Договору;
- позивач не виконав своїх обов'язків відповідно п. 4.3 та розділу 5 цього Договору, чим унеможливив визначення обставин події, умов перевезення вантажу, визначення розміру збитку та встановлення винних осіб.
Згодом між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "БЮРО ВИН" (далі - замовник) укладений договір на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України від 09.08.2013 № ГСЛ003 (далі - Договір перевезення), предметом якого є зобов'язання позивача прийняти в обумовлені строки і своєчасно доставити вантаж, ввірений йому замовником, в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п. 1.1 Договору перевезення).
Перевезення вантажу здійснюється позивачем на підставі заявок на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні, оформлених замовником у письмовій формі і відправлених за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти, або переданих представникові позивача. Заявка оформлюється на кожне перевезення або на групу перевезень і є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 Договору перевезення).
Так позивач, на підставі Договору перевезення та заявки до нього здійснив перевезення вантажу за маршрутом "2321 Меєр (Бельгія) - Київ" транспортним засобом марки "Сканія" із державним номерним знаком АА1581СН та напівпричепом марки "Когель" із державним номерним знаком АА0316ХМ в період з 01.12.2014 по 04.12.2014 з найменуванням грузу "АЛКОГОЛЬ". Однак, водієм транспортного засобу в процесі перевезення вантажу прибувши до зони митного контролю, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка, вул. Моісеєва, 72 під час огляду транспортного засобу було виявлено пошкодження пломби напівпричепа з вантажем а також недостача товару.
Зі змісту письмових пояснень водія транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу гр. Неженцева Д.В. вбачається, що останній під час перевезення вантажу здійснював нетривалі зупинки на стоянках, які не охороняються. Після кожної зупинки перевіряв наявність та справність пломб, подальше перевезення здійснював після того, як був впевнений у тому, що пломби не пошкоджені. Однак, пошкодження пломб було виявлено водієм на території митного контролю. Крім того, у вказаних поясненнях зазначено, що після виявлення нестачі вантажу у присутності митних брокерів був здійснений огляд та розвантаження вантажу, після проведення якого прийняте рішення про виклик представника відповідача.
Спір між сторонами судового процесу, на думку позивача, виник внаслідок того, що пошкодження пломби напівпричепа з вантажем а також недостача товару підпадає під страховий ризик, встановлений у п. 1.3 Договору - А - відповідальність за вантаж, відтак у позивача виникло право на отримання страхового відшкодування а у відповідача - обов'язок здійснити страхове відшкодування у розмірі 54.359,85 грн. Однак листом від 21.01.2015 № 874/с відповідач повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування, з підстав, викладених у вказаному листі, що призвело до звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 54.359,85 грн.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" і іншими нормативно - правовими актами, що регулюють такий вид відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За нормами ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" перелік страхових випадків визначається договором страхування. Обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування виникає з настанням страхового випадку.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У відповідності до ч. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
У відповідності до умов, укладеного між сторонами по справі договору добровільного страхування у п. 1.1 поміж інших страховим випадком визнається крадіжка вантажу, що перевозиться на постійно охороняє мій стоянці, що тривала більше 1 години.
Страховим випадком відповідно до п. 1.1 Договору визнається крадіжка вантажу на постійно охоронюваній стоянці, що тривала більше одної години, в той час як водієм гр.
Як вбачається з матеріалів справи 04.12.2014 року водієм вантажного автопоїзду Нєженцевим Д.В. на зоні митного контролю було виявлено пошкодження пломби напівпричепа з вантажем.
Після проведення переобліку кількості вантажу, який у відповідності до ТТН було завантажено на території Бельгії до напівпричепу вантажного автопоїзду, було виявлено суттєві розбіжності між кількістю відвантаженого товару та його кількістю після проведеного переобліку.
Оскільки виявити відсутній товар згодом так і не вдалося, було встановлено, що його було викрадено. Перевізник звернувся до відповідних органів міліції за місцем події, якими було відкрите кримінальне провадження № 12014110100002359 за фактом крадіжки.
Як вбачається з витягу кримінального провадження, 04.12.2014 року гр.. Нєженцев Д.В., перебуваючи за адресою: вул.. Моісеєва, 72 в селі Мартусівка Бориспільського району Київської області виявив відсутність в керованому ним автомобілі «Сканія», д.н.з. АА 1581СН 15 ящиків зі спиртними напоями, які перебували в транспортному засобі.
У відповідності до письмових пояснень водія, під час перевезення вантажу, він здійснював нетривалі зупинки виключно на не охоронюваних стоянках, після кожної зупинки перевіряв наявність та справність пломб, а в дорогу після кожної зупинки вирушав виключно впевнившись, що усі пломби були неушкоджені. Незважаючи на відсутність пошкоджень пломб після останньої зупинки автопоїзду, їх пошкодження все ж було ним виявлено вже на території митного контролю.
Згідно п. 2.1.3 Договору, не визнаються страховими випадками події, зокрема, крадіжки вантажу, що сталася в місцях інших ніж зазначені у п. 1.1 стандартних умов (зокрема, біля забору, будинку, складу торгівельного, харчового закладу тощо).
Таким чином колегія суддів вважає цілком вірним висновок місцевого господарського суду, що дана подія не підпадає під визначення страхового випадку у відповідності до умов укладеного між сторонами договору добровільного страхування.
Більш того, позивачем не здійснене своєчасне повідомлення відповідача про настання події з ознаками страхового випадку, що є порушенням п. 5.1.1 Договору та підтверджується повідомленням позивача про подію, яке наявне в матеріалах справи.
Також відсутність уповноваженої особи відповідача при здійсненні огляду та розвантаження вантажу за участю водія та митних брокерів унеможливило визначення відповідачем обставин події, умов перевезення вантажу та визначення розміру збитку, що в силу п .4.3.5 Договору звільняє відповідача від сплати страхового відшкодування.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено обставин, з якими сторони договору страхування пов'язали настання страхового випадку та відповідно і виникнення обов'язку у страховика з виплати страхового відшкодування.
Заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 482,54 грн. та інфляційних втрат в сумі 17.942,30 грн. є похідною від позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування, відтак задоволенню не підлягає.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Смарт Логістикс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2015 року по справі № 910/13850/15 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/13850/15 повернути до Господарського суду м. Києва
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко