донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.11.2015 справа №908/3857/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Татенко В.М.
при секретарі судового засідання Полякової А.О.
за участю представників:
від позивача: Бурдак О.В., довіреність №19/2868 від 01.04.2015р.
від відповідачане з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуГоловного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від31.08.2015р.
по справі№908/3857/15 (суддя Корсун В.Л.)
за позовом:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя
до відповідача:Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя
простягнення 89 024,61грн.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором від 13.02.2015р. №ТП-Б-11007/69 суми основного боргу - 73 737,95грн., 30 954,10грн. - пені, 1 547,70 грн. - 3% річних та 56 522,81грн. - інфляційних витрат.
У судовому засіданні 15.07.2015р. судом прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя від 15.07.2015р. №19/7569 про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі - 30 954,10грн., 3% річних - 1 547,70грн., інфляційних витрат - 56 522,81грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.08.2015р. у справі №908/3857/15 (суддя Корсун В.Л.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м.Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя 1 547,70грн. - 3% річних, 56 522,80грн. - інфляційні витрати та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00грн. Суд дійшов висновку щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню до суми у розмірі - 15 477,05грн., тому в іншій частині позовних вимог господарський суд відмовив.
Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 31.08.2015р. по справі №908/3857/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вказує на те, що самим позивачем порушені зобов'язання, передбачені п. 2.9 Договору, а саме вчасно не надано акти приймання-передачі газу, які, в свою чергу, є підставою для остаточних розрахунків, що є прострочкою кредитора.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, направив клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутністю.
Представник позивача у судове засідання прибув, проти доводів апеляційної скарги заперечував. Проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечував.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки їх було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2015р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя (Постачальник) та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м.Запоріжжя (Споживач), укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-11007/69 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язався постачати природний газ (ДК 016-2010 код 06.20.1 «Газ природний, скраплений або газоподібному стані») Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачувати Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 2.6. Договору передбачено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.
Згідно з п. 2.7. Договору, Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника.
На підставі п. 2.8. Договору, Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
За змістом п. 2.9. договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.
Відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається до 31 грудня 2015р. Сторони керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, починаючи з 19 січня 2015р.
Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
01.03.2015р. та 02.04.2015р. сторони підписали додаткові угоди до договору №№ 1,2.
Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Позивач на виконання умов договору в період з лютого 2015 р. по березень 2015 р. здійснив постачання природного газу відповідачу на загальну суму 256 812,82 грн.
Здійснення постачання газу відповідачу на вказану вище суму підтверджуєтьсяналежним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі природного газу від 28.02.2015р. № ЗП000003636 на суму 138 140,09 грн. та від 31.03.2015р. № ЗП000005586 на суму 118 672,73 грн.
Вказані вище акти прийому-передачі підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток сторін без заперечень.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі відповідачу газу та прийняття його останнім в межах спірного правочину.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо поставки газу у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-11007/69.
Згідно з п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.
Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, здійснив оплату за отриманий природний газ в період з лютого по березень 2015 року з порушенням строку, передбаченого умовами п. 4.6. договору від 13.02.15 № ТП-Б-11007/69, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.05.2015р. №№ 522, 523, 524, від 18.06.2015р. №№ 664, 665, від 23.06.2015р. № 692, від 26.06.2015р. № 727, від 30.06.2015р. № 734, від 07.07.2015р. №762.
Приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Довод скаржника, щодо вини позивача, як прострочки кредитора згідно ст.613 Цивільного кодексу України, не приймається колегією суддів з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідач, як на прострочку кредитора посилається на невиконання позивачем п. 2.9. Договору що, на його думку, стало підставою несвоєчасної оплати відповідачем поставленого газу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-11007/69.
Відповідно до п. 2.9. договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.
Згідно з п.5.1.5 Договору Постачальник зобов'язується складати та надавати на погодження Споживачеві акт приймання-передачі газу.
Як вбачається з матеріалів справи акти приймання-передачі газу №ЗП000003636 на суму 138 140,09грн. та № ЗП000005586 на суму 118 672,73грн. підписані без будь-яких зауважень, а датами їх складання визначено 28.02.2015р. та 31.03.2015р.
Умови оплати визначають остаточний період розрахування, а саме не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6. Договору).
Таким чином, акт приймання-передачі газу підтверджує факт надання послуги, її обсяг та вартість (п. 2.6 Договору). Крім того, посилання на затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п.4.6. Договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку, який включає можливі розбіжності та коригування (постанова Вищого господарського суду України від 02.06.2015р. по справі №5021/1407/12).
Відповідно до ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Як вбачається з аналізу умов договору, позивач не є кредитором, що прострочив, а відповідач мав виконати свій обов'язок щодо оплати.
З матеріалів справи вбачається, що заява про зменшення розміру позовних вимог №19/7569 від 15.07.2015р. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя судом прийнята.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно Договором і чинним законодавством України.
За змістом п. 6.2.2. Договору у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених умовами договору, із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання за договором з боку відповідача, позивачем нараховано пеню у розмірі - 30 954,10грн. за період з 11.03.2015р. по 25.06.2015р., 3% річних - 1 547,70грн. за період з 11.03.2015р. по 25.06.2015р., інфляційних витрат - 56 522,81грн. за період з березня 2015 року по липень 2015 року.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно Договором і чинним законодавством України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення даних вимог в повному обсязі.
Крім того, просить стягнути пеню у розмірі 30 954,10грн. за період з 11.03.2015р. по 25.06.2015р.
Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п. 6.2.2. Договору у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених умовами договору, із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо вірності та обґрунтованості нарахування пені у сумі 30 954,10грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;
Керуючись ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 та враховуючи ступінь виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором від 13.02.15 №ТП-Б-11007/69, причини неналежного виконання останнім зобов'язання, поведінку винної сторони (у т.ч. вжиття нею заходів до виконання зобов'язання), той факт, що відповідач є бюджетною установою, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, до суми в розмірі 15 477,05грн.
Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені до суми в розмірі 15477,05грн.
Колегія суддів зазначає, що довод апелянта, щодо залишення без розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України є безпідставним.
Апелянт посилається на той факт, що у судовому засіданні 31.08.2015р. представник позивача та начальник відділу розрахунків з юридичними особами Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя Приходько О.О. не з'явилися, письмових заяв та пояснень не надали і тому на момент винесення рішення судом спірні питання щодо розрахунку не з'ясовані.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Тобто обов'язковою умовою застосування зазначеної норми є ненадання витребуваних документів, необхідних для вирішення спору та нез'явлення представника у судове засідання, яке саме перешкоджає вирішенню спору.
Водночас, згідно ст. 75 Господарського суду України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За змістом ч.2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.
За таких обставин, спір судом розглянуто по суті.
Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, тому рішення господарського суду Запорізької області від 31.08.2015р. у справі №908/3857/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 31.08.2015р. у справі №908/3857/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 31.08.2015р. у справі №908/3857/15 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: Т.М.Колядко
В.М. Татенко
Надруковано 5 прим.:
1прим.-Позивачу;
1прим.-Відповідачу;
1прим.-У справу;
1прим.-ДАГС;
1прим.-ГСЗО.