05.11.2015 року Справа № 904/2576/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)
судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.
секретар судового засідання: Мацекос І.М.
за участю представників сторін:
представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи попереджені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб", с.Євтодія, Балтського району, Одеської області,
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015 р. у справі № 904/2576/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м.Дніпропетровськ,
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб", с.Євтодія Балтського району, Одеської області,
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс", м.Дніпропетровськ,
про стягнення 201 164 грн. 63 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" заборгованість 201164грн.63коп., з яких: 176 755 грн. 53 коп. - відсотки за користування товарним кредитом, нараховані за період з 07.02.2015р. по 23.03.2015р., 24 409 грн. 10 коп. - пеня за порушення термінів оплати товарного кредиту, нарахована за період з 07.02.2015р. по 23.03.2015р., відповідно до умов договору купівлі-продажу № 14096 від 22.04.2014р. та договору поруки № 14096-ПОР від 22.04.2014р. Також, 15.05.2015р. позивачем було подано до господарського суду Дніпропетровської області клопотання від 15.05.2015р. № 14096/6 про стягнення з відповідача-1, як з особи, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, на користь позивача витрат на послуги адвоката у розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015р. по справі №904/2576/15 (суддя - Рудь І.А.) позов задоволено. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 176 755 грн. 53 коп. процентів за користування товарним кредитом, 24 409 грн. 10 коп. пені, 4 023 грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору, 4 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.
Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015р. у справі № 904/2576/15, відповідач -1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Вважає, що нарахування 350 процентів річних є надмірно великим і суд мав зменшити розмір штрафних санкцій. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2576/15 від 03.06.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у позовних вимогах ТОВ «Агросфера» про стягнення солідарно з ТОВ «Балтський хлібороб» та ТОВ «Гран Поліс» 201 164,63грн. у тому числі 176755,53грн. відсотки за користування товарним кредитом, 24409,10грн. пені за порушення термінів оплати товарного кредиту. Стягнути з ТОВ «Агросфера» на користь ТОВ «Балтський хлібороб» судовий збір у розмірі 2011,65грн.
Судове засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду 11.08.2015р. не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді доповідача Герасименко І.М.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтський хлібороб» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015 року у справі №904/2576/15 відкладено на 22.09.2015 року. Строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України до 29.09.2015р.
Зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 21.09.2015р., справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), судді: Кузнецова І.Л.,Орєшкіна Е.В.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 22.09.2015р. колегією суддів винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.10.2015р., з метою проведення розгляду справи в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 19.10.2015р. колегією суддів винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 05.11.2015р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів - 1,2.
Зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 30.10.2015р., справу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.
В судове засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду 05.11.2015р. представник позивача не з'явився; представник відповідача - 1, який повинен був з'явитись до Київського районного суду м. Одеси для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не з'явився, про що повідомив судовий розпорядник Київського районного суду м. Одеси.
Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила провести судове засідання в загальному порядку. Зважаючи на те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.
Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 14096 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього) (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 13.1 Договору, договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим Договором.
Конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в Специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна товару встановлена по домовленості Сторін, а Сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - Долар США. Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 договору (п. 3.1 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що сторонами узгоджені та підписані Специфікація № 1 від 20.05.14р., Специфікація № 2 від 20.05.14р., Специфікація № 3 від 10.06.14р. та Специфікація № 4 від 18.06.14р. до Договору, якими визначені: перелік засобів захисту рослин, що постачаються продавцем; умови оплати товару; базис поставки (вказано у видатковій накладній) (а.с. 29-32).
На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 421 186 грн. 55 коп., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 33-42).
Слід врахувати, що Договором та Специфікаціями передбачено, що товар продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу.
Так, відповідно до змісту Специфікацій №№1-3, товар за даними Специфікаціями до договору продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу з наступним графіком його сплати:
- 40% від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 25.08.2014;
- решту 60% від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 25.10.2014р.
Відповідно до змісту Специфікації №4, товар за даною специфікацією до договору продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу 100% з кінцевим строком оплати до 18.07.2014р.
Зі змісту п. 4.2. Договору вбачається, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Товарний кредит наданий продавцем покупцю в межах строків визначених умовами оплати товару у Специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом. У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту, покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) по ставці згідно п. 7.2. договору (протягом 10-ти календарних днів), а далі по ставці згідно п.7.3.
Згідно з п.4.6 Договору, оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п. 4.7 та згідно способів викладених у пунктах 4.7, 4.8 Договору.
Зміну ціни на товар сторони узгодили наступним чином: якщо у періоди часу - з моменту підписання Специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього строку користування покупцем товарним кредитом (як правомірне користування так і не правомірне), офіційний курс гривні до іноземної валюти (Долар США) зміниться в більшу або меншу сторону від офіційного курсу гривні до іноземної валюти (Долар США), що визначений у Специфікації до Договору на момент її підписання, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по Договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і на інших умовах. Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1- офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США на дату, коли мало місце його зміна в більшу або меншу сторону по відношенню до А0; А0 - це (при першій індексації суми вартості товару (боргу)) -офіційний курс гривні до іноземної валюти - Долара США визначений у Специфікації до договору; (при кожній черговій індексації) - це офіційний курс гривні до іноземної валюти -Долара США, який при попередній індексації суми вартості товару (боргу), був на місці показника А1; СП- сума вартості товару (боргу), яка підлягає індексації (першій чи черговій) станом на: дату, коли грошові кошти від покупця (оплата по договору) зараховані на розрахунковий рахунок продавця; дату, вказану в Умовах оплати у Специфікації, як останній день строку погашення товарного кредиту; дату, будь-яку послідуючу, яка йде після дати вказаної в Умовах оплати у Специфікації, як строк погашення товарного кредиту; ПСП - проіндексована сума вартості товару (боргу) (п.4.7 Договору).
Якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти - (Долар США) (А1) існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п. 4.7 Договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до
долара США (курс продажу), підтвердженого ВАТ "АКТАБАНК" чи/або ПАТ "ПУМБ", чи/або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк обирається за вибором продавця), то продавець має право на індексацію суми вартості товару у гривні, а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з урахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, згідно відповідної формули (п.4.8 Договору).
В порушення умов Договору та Специфікацій, відповідач-1 своєчасно не здійснив розрахунки за поставлений товар у повному обсязі, сплативши на користь позивача 281 799 грн. 52 коп., у зв'язку з чим у нього станом на 06.02.2015р. виникла заборгованість в сумі 409 623 грн. 92 коп., яка складається з заборгованості за товарним кредитом в розмірі 139 387 грн. 03 коп. та суми індексації в розмірі 270 236 грн. 89 коп. (згідно наведеного детального розрахунку), але стягнення проіндексованої суми вартості товару, нарахованої станом на 06.02.2015р. у розмірі 409 623 грн. 93 коп. є предметом спору у справі № 904/893/15, та до стягнення в межах даної судової справи позивачем не заявляється (а.с. 17-21,80-85).
Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікації(ях) до Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати; сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зі змісту п.7.2. Договору вбачається, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, протягом 10-ти календарних днів - тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього Договору.
Згідно з п.7.3 Договору, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.
У зв'язку із неповною та несвоєчасною оплатою відповідачем-1 товарного кредиту у визначені умовами Договору та Специфікацій строки, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 07.02.2015р. по 23.03.2015р. в сумі 24 409 грн. 10 коп. та проценти за користування товарним кредитом в розмірі 176 755 грн. 52 коп., нараховані позивачем за вказаний період.
З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення належного виконання зобов'язань покупця за договором купівлі-продажу № 14096 від 22.04.2014р., продавець прийняв поруку відповідно до договору поруки № 14096-ПОР від 22.04.2014р, згідно якого поручителем виступило Товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Поліс".
Згідно з пунктом 1.1 договору поруки, предметом цього договору поруки є зобов'язання поручителя (відповідача-2) перед кредитором (позивачем) відповідати за порушення боржником (відповідачем-1) його зобов'язань перед кредитором (позивачем) по основному договору, передбаченому розділом 2 цього договору поруки, що включає: погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору; погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосування способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору, а також сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору.
Зі змісту п. 1.2 договору поруки вбачається, що підставою цього договору є дійсна вимога кредитора до боржника, зазначена у основному договорі, в тому ж встановленому обсязі, у ті ж встановлені строки, та в тому ж встановленому порядку.
Відповідно до п. 1.4 договору поруки, поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі за зобов'язанням боржника перед кредитором по основному договору. При цьому кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від всіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Цим договором забезпечується виконання зобов'язання в повному обсязі.
Згідно з п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі поруки розуміють договір купівлі-продажу № 14096 від 22.04.2014р., укладений між кредитором та боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Солідарна відповідальність боржника та поручителя перед кредитором поширюється і на сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору (п. 5.1 договору).
Відповідно до змісту п. 4.1 договору поруки, у разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право на власний вибір направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов.
Але доказів сплати заборгованості відповідача-1 поручителем сторонами до справи не надано, що спричинило звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 4.8 Договору було узгоджено право позивача на індексацію суми вартості товару (боргу) у гривні у разі зміни (зменшення або збільшення) міжбанківського курсу гривні до іноземної валюти - Долара США.
У цьому ж пункті сторони узгодили формулу, згідно якої, буде відбуватися розрахунок проіндексованої суми вартості товару (боргу) у гривні, та визначили усі необхідні для цього показники.
З розрахунку позивача вбачається, що станом на 06.02.2015р., що є кінцевою датою розрахунку ціни даного позову, проіндексована сума вартості товару (боргу) по Договору складає: 409 623,92грн., а саме:
421 186,55 - 281 799, 52 + 270 236,89 = 409 623,92грн., де 421 186,55грн. - розмір товарного кредиту (вартість товару по видатковим накладним), 281 799,52грн. - суми оплат по Договору, 270 236,89грн. - сума індексації.
Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
При цьому, відповідно до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України , якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Так, пунктом 7.2. Договору встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховується 35% річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього Договору.
Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
У пункті 7.3. Договору встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10-ть календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня фактичної оплати, на прострочену суму нараховується 350 процентів річних за користування товарним кредитом.
Проценти за користування відповідачем - 1 товарним кредитом, була нарахована позивачем згідно пунктів 7.2 та 7.3 Договору, в період з 07.02.2015р. по 23.03.2015р. складає суму 176755грн.53 коп. і цей розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим вимогами закону, тому проценти у вказаній сумі підлягають стягненню з відповідача.
Слід врахувати, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» сторони договору мають право передбачувати сплату пені за прострочку платежу, розмір якої встановлюється за згодою сторін.
Згідно з пунктом 7.1 Договору, у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікації(ях) до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Позивач нарахував пеню за порушення відповідачем - 1 термінів оплати по товарному кредиту по Договору за період з 07.02.2015р.ро 23.03.2015р.в сумі 24404грв.10коп. і цей розрахунок є арифметично правильним та обґрунтованим вимогами закону, тому пеня у вказаній сумі підлягає стягненню з відповідача..
Пунктами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказами по справ доведено, що відповідач-1 неналежним чином виконав свої обов'язки щодо своєчасної оплати отриманого товару, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані норми права, тому позовні вимоги позивача про примусове солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі заборгованість 201 164 грн. 63 коп., з яких: 176 755 грн. 53 коп. - відсотки за користування товарним кредитом, нараховані за період з 07.02.15р. по 23.03.15р., 24 409 грн. 10 коп. - пеня за порушення термінів оплати товарного кредиту, нарахована за період з 07.02.15р. по 23.03.15р., - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 4 000 грн. 00 коп., які позивач просить покласти на відповідача-1, як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, суд задовольнив їх з посиланням на статтю 44 ГПК України ,якою передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. З матеріалів справи вбачається, що витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 4 000 грн. 00 коп. обґрунтовані, підтверджені належними доказами.
Щодо покладення судових витрат позивача на відповідача-1, як на особу, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, то оскільки умовами договору поруки від 22.04.2014р. № 14096-ПОР сторони передбачили, що солідарна відповідальність боржника та поручителя перед кредитором поширюється і на сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на обох відповідачів, стягнувши витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 4 023 грн. 29 коп. та витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 4 000 грн. 00 коп. з відповідачів солідарно.
Доводи відповідача ,викладені в апеляційній скарзі, про необхідність зменшення штрафних санкцій не можуть бути прийняті судом з наступних підстав. Відповідно до п.14.1.245 статті 14 ПК України, ст. 694 Цивільного кодексу України, проценти за користування товарним кредитом розглядаються в цілому, як грошовий борг покупця перед продавцем за отримані товари без фактичної передачі коштів у користування.
Таким чином, плата за користування товарним кредитом - це є сума, на яку збільшується сума грошового боргу. Отже, зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а не штрафними санкціями, тому нарахування таких процентів за загальним правилом не залежить від вини боржника та наявності будь-яких порушень, тому зменшення їх розміру є неможливим.
Так, стаття 550 Цивільного кодексу України встановлює, що проценти на неустойку не нараховуються, чим підкреслюється різниця між процентами і неустойкою. В ст. 534 Цивільного кодексу України, проценти і неустойка названі окремо в одній черзі погашення вимог за грошовими зобов'язаннями. У статтях 554 і 589 Цивільного кодексу України, неустойка і проценти обумовлюються одночасно як самостійні поняття. У статтях 625,536,694 Цивільного кодексу України законодавець вказав саме на проценти, а не на неустойку. Ця ж тенденція знаходить відображення й в інших нормах.
Отже, проценти мають компенсаційний, а не штрафний характер, на відміну від штрафного характеру неустойки.
Згідно з ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції.
Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, це право господарський суд може застосувати у виняткових випадках.
Зі змісту наведених норм випливає, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Дослідивши докази по справі, суд встановив, що ТОВ «Балтський Хлібороб» не доведено, що заявлений до стягнення розмір пені у сумі 24 409,10грн., значно перевищує розмір його збитків, та не доведено жодної обставини, яка б мала істотне значення. За викладених обставин підстави для зменшення господарським судом розміру пені відсутні.
При розгляді справи у господарському суді, відповідач - 1 подав суду клопотання про залучення ТОВ «ІНСАХАРПРОМ» до участі у справі у якості іншого відповідача, посилаючись на так званий договір поруки, укладений 25.04.2015р. між ТОВ «Балтський Хлібороб» (боржник) та ТОВ «ІНСАХАРПРОМ» (поручитель).
Суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Тобто договір поруки може бути укладений тільки між Кредитором і Поручителем, а не між Боржником і Поручителем.
Згідно зі ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачене законом.
Зважаючи на те, що ТОВ «Агросфера» не давало своєї згоди на переведення боргу на ТОВ «ІНСАХАРПРОМ» та не укладало договір поруки з ТОВ «ІНСАХАРПРОМ», відсутні підстави для залучення до участі у справі іншого відповідача - ТОВ «ІНСАХАРПРОМ».
Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, а в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтський хлібороб", с.Євтодія Балтського району, Одеської області, - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015 року по справі №904/2576/15, - залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.
Повний текст постанови підписано 10.11.2015р.
Головуючий І.М. Герасименко
Судді І.Л. Кузнецова
І.А. Сизько