"10" листопада 2015 р. Справа № 926/1581/15
За позовомПублічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення заборгованості - 5475,51грн.
Суддя Швець Микола Васильовичч
Представники :
Від позивачаЗюлковська Л.В., довіреність № 64-О, від 09.01.2014р.
Від відповідачане з'явився
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося із позовною заявою до суду про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 5489,09 грн. (пені).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконання відповідачем умов укладеного з відповідачем договору банківського рахунку №СV2FCO від 16.07.2007р., що призвело до виникнення заборгованості.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.10.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10:00 год. 20.10.2015 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 29.10.2015р. розгляд справи відкладено на 10:30 год. - 10.11.2015р., цією ж ухвалою прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстави позову та зменшення позовних вимог вх. № 1681 від 29.10.2015р., згідно до якої нова ціна позову складає 5477,19 грн., у т.ч. 4907,50 грн. інфляційних втрат та 569,69 грн. 3% річних, розрахована у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить стягнути з відповідача у відповідності до ст. 625 ЦК України заборгованість в розмірі 5475,51 грн., у т.ч. 4905,82 грн. інфляційних втрат та 569,69 грн. 3% річних та надав витребувані судом документи вх. № 4963 від 10.11.2015р.
На адресу господарського суду, повернулись рекомендовані повідомлення направлені судом за належною адресою відповідача зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (АДРЕСА_1), з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».
Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» - якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Тобто відповідач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.
Нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:
16.07.2007р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку №СV2FCO (надалі - договір).
16.07.2007р. до договору було укладено додаток № 7, згідно з яким відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 7000 грн.
У зв'язку зі зміною типу банку змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (п.1.1. Статуту ПАК КБ «Приватбанк»).
В порушення умов договору відповідач отримані кредитні кошти не повернув у встановлені договором строки, що було підставою для звернення позивача до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №СV2FCO від 16.07.2007р.у розмірі 23398,88 грн., де 6324,10 грн. -заборгованість по кредиту; 8894,87 грн. - заборгованість по процентам; 8179,91 грн. - пеня.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська № 2/0417/6243/2012 від 22.08.2012р. стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 13398,88 грн. за кредитним договором №СV2FCO від 16.07.2007р. та солідарно з ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість у розмірі 10000 грн., а також 233,99 грн. судового збору.
Так як рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська № 2/0417/6243/2012 від 22.08.2012р. станом на 29.10.2015р. відповідачем не виконане, позивач просить стягнути з відповідача за період з 01.10.2012 р. по 01.10.2015р., нарахованих на тіло кредиту (6324,10 грн.), 3% річних - 569,69 грн., а також 4905,82 грн. - інфляційних втрат.
Статтею 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України та статтею 599 цього ж Кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Наведене дозволяє дійти висновку, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
В пункті 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська № 2/0417/6243/2012 від 22.08.2012р. станом на день розгляду справи у суді не виконано (підтверджується довідкою від 29.10.2015р. про непогашення заборгованості на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська № 2/0417/6243/2012 від 22.08.2012р.), вимоги позивача про стягнення з відповідача (за період з 01.10.2012 р. по 01.10.2015р.) 3% річних в сумі 569,69 грн. та інфляційних втрат в сумі 4905,82 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведений до розгляду в судовому порядку в сумі 1218 грн., що до решта сплаченого судового збору в сумі 609 грн. то він підлягає поверненню позивачу згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в зв'язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з активів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1)
на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код 14360570)
- заборгованість в сумі 5475,51 грн. у т.ч.: 569,69 грн. 3% річних та 4905,82 грн. інфляційних втрат.
- судовий збір в сумі 1218 грн.
3. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», повернути Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код 14360570) частину судового збору в сумі 609 грн., сплаченого за платіжним дорученням № BOOO1B0W3O від 11.08.2015р.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
«Повне рішення складено 10.11.2015 року»
Суддя М.В. Швець