03 листопада 2015 року Справа № 915/1550/15
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: ОСОБА_2, дов.б/н від 29.09.2015,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бальга ЛТД”
(68355, Одеська обл., Кілійський р-н., м.Вилкове, острів очаков, б.№107),
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Миколаївський експертно-технічний центр” (54055, м.Миколаїв, вул.Севастопольська, 67),
про: стягнення 15457,57 грн., -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства “Миколаївський експертно-технічний центр” за Договором №167/08 від 28.08.2012 - 15457,57 грн., з яких: 4499,93 грн. основного боргу, 3374,09 грн. збитки від інфляції, 3913,08 грн. процентів за користування коштами, 3220,48 грн. пені, 449,99 грн. штрафу.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №167/08 від 28.08.2012 відповідач не виконав свої зобов'язання стосовно надання послуг з проведення експертного обстеження обладнання та надання експертних висновків станом на 15.05.2015.
Відповідач у відзиві №14-06.01/377 від 20.10.2015 та у додаткових поясненнях по справі №14-06.01/402 від 03.11.2015 проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що позивач не скористався своїм правом на розірвання договору, визначеним п.5.4 Договору №167/08 від 28.08.2012 та з відповідною вимогою до відповідача не звернувся. Відповідно обов'язку повернути кошти у відповідача не виникло. Станом на дату подання позову, послуги відповідачем були надані в повному обсязі. Відповідач оформив висновки експертизи від 30.06.2015 №48/1.01.2.23.86.15(Н), 15.07.2015 №48/1.02.2.23.97.15(Н). Оскільки, вказані висновки є негативними, позивач відмовився їх отримати. Крім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності для стягнення штрафу та пені.
05.10.2015 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с.22).
Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 03.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
28.08.2012 між сторонами було укладено Договір №167/08 по проведенню експертного дослідження підприємства щодо можливості виконувати роботи підвищеної небезпеки та експлуатувати обладнання підвищеної небезпеки згідно вимог нормативно-правових документів (надалі - Договір №167/08), за умовами якого, відповідач зобов'язався виконати відповідні роботи, а після їх закінчення оформити та надати позивачу висновок експертизи про можливість суб'єкта господарювання проводити роботи підвищеної небезпеки (а.с.8, 9).
Згідно п.2.1 договору, сторони визначили загальну вартість усіх послуг по даному договору, які надаються відповідачем у сумі 4499,93 грн. (з ПДВ).
Пунктами 3.1, 3.2 Договору №167/08 передбачено порядок розрахунків 100% передоплата, згідно рахунку №СФ-167/08 від 28.08.2012, виписаного відповідачем. Підтвердженням факту надання послуг є підписаний позивачем та відповідачем акт прийому-здачі наданих послуг.
Пунктом 5.4 Договору №167/08, в разі прострочки надання послуг на строк більше 21 (двадцять одного) календарного дня, позивач має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомив про це відповідача. В цьому випадку відповідач зобов'язаний в строк не більше 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання такого повідомлення повернути в повному об'ємі позивачу отриману від нього передоплату, а також сплатити штраф, передбачений пунктом 5.3 договору, і сплатити процент за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 30% (тридцять процентів) річних від суми передоплати за період часу, починаючи з дати отримання передоплати і до дати повернення грошових коштів позивачеві. В разі порушення строку повернення передоплати, сплати штрафних санкцій і/чи процентів за користування чужими грошовими коштами, вказаного вище в даному пункті, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який обчислюється пеня, від простроченої суми за кожен день прострочки.
Згідно п.9.2 Договору №167/08 даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012. У разі, якщо на момент закінчення дії договору сторони не завершили взаємні розрахунки, строк дії договору в частині виконання грошових зобов'язань автоматично пролонгується до повного завершення розрахунків між стронами.
24.09.2012 позивач, на виконання умов Договору №167/08, оплатив виставлений відповідачем рахунок №СФ-167/08 від 28.08.2012 на суму 4499,93 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.11) та не заперечується відповідачем.
Акт прийому-здачі наданих послуг сторонами не складався та не підписувався.
Позивач зазначає, що датою належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором №167/08 є 24.09.2012. Умовами Договору №167/08 передбачено 21-денний строк здійснення послуг з моменту їх оплати, тобто відповідач повинен був виконати свої договірні зобов'язання, а саме провести експертне обстеження не пізніше 15.10.2012. Відповідач, отримавши грошові кошти від позивача, не виконав свої зобов'язання за договором у визначений договором строк та не повернув грошові кошти позивачу, тобто зберігає майно без достатньої правової підстави, що є порушенням прав останнього та стало підставою звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Наведена норма права свідчить про те, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій.
Загальна умови ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка осіб або інша подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 по справі №6-88цс13.
Одночасно, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування судом положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, у тому числі, й щодо зобов'язання повернути майно (постанова Верховного Суду України від 24.09.2014 по справі №6-122цс14).
Грошові кошти, які було сплачено позивачем як передоплата за Договором №167/08, було внесено саме на виконання умов договору, а не у позадоговірних зобов'язаннях. Відповідно, кошти, які отримано як оплату за договором, набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребуванні відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення
Крім того, судом взято до уваги, що умовами укладеного між сторонами договору визначено певний порядок повернення грошових коштів сплачених за проведення експертизи. Так, п.5.4 Договору визначає, що в разі прострочки надання послуг на строк більше 21 календарного дня, позивач має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, письмово повідомив про це відповідача. В цьому випадку відповідач зобов'язаний в строк не більше 5 банківських днів з моменту отримання такого повідомлення повернути в повному об'ємі позивачу отриману від нього передоплату.
Позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу повідомлення про розірвання договору та вимоги про повернення коштів сплачених в якості авансу.
Натомість, матеріали справи свідчать про те, що з заявою про проведення експертного дослідження позивач звертався двічі - 28.08.2012 та 20.04.2015 (а.с.36,37). При цьому, останнє звернення вказує на намір позивача продовжувати договірні відносини.
Перший висновок експертизи №48/1.01.2.23.86.15(Н) було складено відповідачем 30.06.2015, а другий - №48/1.02.2.23.97.15 (Н) було складено 15.07.2015, про що в Журналі реєстрації експертних висновків зроблені відповідні записи від 30.06.2015 та 15.07.2015. (а.с.41-50). Тривалий час виконання відповідач пояснює ненаданням з боку відповідача необхідних документів.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто вказана стаття ЦК України передбачає захист лише порушеного права.
При цьому, порядок захисту порушеного права для суб'єктів господарювання встановлено, зокрема, статтею 1 ГПК України, згідно з якою підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Із змісту наведеної статті ГПК України вбачається, що право на звернення до суду виникає в той момент коли у юридичної особи або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи порушено їх права і тільки в цьому випадку їх права можуть бути захищені судом, у зворотному випадку у позові слід відмовляти.
Оскільки позивачем не було надано суду доказів дотримання, передбаченого п.5.4 Договору №167/08 порядку розірвання договору та направлення відповідачу вимоги про повернення суми передплати, то права позивача на час звернення до суду, не можна вважати порушеними.
Посилання позивача, в якості правових підстав своїх вимог, на ст.1212 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставним, оскільки стягувані ним з відповідача грошові кошти отримані останнім як оплату за Договором №167/08, тобто, набуті за наявності правової підстави, яка на час звернення до суду не відпала.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 4499,93 грн. задоволенню не підлягають.
Крім стягнення суми основного боргу позивач, посилаючись на приписи ст.625 ЦК України та п.5.4 Договору №167/08 заявив вимоги про стягнення з відповідача 3374,09 грн. збитків від інфляції за період з вересня 2012 року по липень 2015 року та 3913,08 грн. - 30% річних за період з 24.09.2012 по 17.08.2015.
Щодо позовних вимог в цій частині, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу приписів ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12).
За умовами укладеного між сторонами Договору №167/08, відповідач взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт, тобто його зобов'язання не було грошовим.
Як встановлено судом, позивач не скористався, наданим йому п.5.4 Договору №167/08, правом на розірвання договору в односторонньому порядку та звернення до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів. Тобто, обов'язок повернути грошові кошти отримані в якості авансу, у відповідача не виник.
Крім того, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором, повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарський суд України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3913,08 грн. - 3% річних та 3374,09 грн. інфляційних витрат задоволенню не підлягають.
На підставі ст.232 ГК України та п.5.3 Договору №167/08 позивач просить суд стягнути з відповідача 3220,48 грн. пені та 449,99 грн. штрафу.
При розгляді позовних вимог в цій частині судом встановлено наступне.
Пункт 5.3 Договору №167/08 передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору, останній сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від вартості послуг, зазначених у п.2.1 договору.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258, ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки встановлений річний строк позовної давності, який обчислюється від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки обов'язок відповідача по наданню послуг мав бути виконаний на протязі 21 календарного дня з моменту їх оплати, то відповідач повинен був виконати свої договірні зобов'язання з проведення експертного обстеження не пізніше 15.10.2012.
Оскільки у вказаний термін акт приймання-передачі виконаних робіт складено не було, то про порушення свого права позивач мів дізнатись 16.10.2012 і саме з цієї дати слід обчислюватись річний строк позовної давності для стягнення штрафу. Позивач звернувся до суду 21.08.2015, тобто з пропуском позовної давності.
Згідно ч.4. ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові.
Враховуючи, що відповідачем у додаткових поясненнях №14-06.01/402 від 03.11.2015 заявлено про застосування строків позовної давності, то суд має підстави для застосування строків позовної давності при вирішенні спору.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають з підстав пропуску позовної давності.
Що стосується позовних вимог про стягнення пені, то її сплата передбачена умовами Договору №167/08 лише за порушення відповідачем строку повернення передплати передбаченого п.5.4 Договору. Однак, як зазначено вище, умови п.5.4 Договору №167/08 позивачем реалізовані не були, тому позовні вимоги в частині стягнення пені також задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України
та підписано суддею 09 листопада 2015 року.
Суддя М.В.Мавродієва