79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.11.2015р. Справа№ 914/2883/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м.Київ в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м.Миколаїв Львівської області
про стягнення 37163,06 євро заборгованості по сплаті за вимогами бенефіціара та 17651,47грн. заборгованості по комісійній винагороді
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю
Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт», м.Миколаїв Львівської області про стягнення заборгованості за договором про надання банківської гарантії у розмірі 37163,06 євро та заборгованості по комісійній винагороді 17651,47грн.
Ухвалою суду від 25.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.10.2015р. Ухвалою суду від 07.10.2015р. розгляд справи відкладено на 19.10.2015р. у зв'язку з неявкою позивача та беручи до уваги подане ним клопотання. Ухвалою суду від 19.10.2015р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів за клопотанням відповідача та відкладено розгляд справи на 02.11.2015р.
Представникам сторін роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання 02.11.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем в лютому 2007 року, банком надано гарантію з метою забезпечення виконання платіжних зобов'язань ТзОВ «Агроекспорт». Водночас, останнім взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконано, внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті за вимогами бенефіціара в розмірі 37163,06 євро та 17651,47грн. заборгованості по комісійній винагороді, що й зумовило звернення ПАТ «Банк Форум» до суду із відповідними позовними вимогами. Просив позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання 02.11.2015р. з'явився, у задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на сплив строку позовної давності, про що зазначено у поданій ним заяві (вх.№42483/15 від 07.10.2015р.).
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються. Подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи залишено без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»; позивач по справі, банк, гарант за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроекспорт» (відповідач по справі, принципал за договором) укладено договір про надання банківської гарантії №0001/07-10-G від 16.02.2007р., за яким гарант на підставі заяви принципала про надання гарантії, згідно умов цього договору та з метою забезпечення виконання платіжних зобов'язань принципала перед ZEPPELIN Materials Handling GmbH (надалі - бенефіціар) по контракту №42120429 від 24.11.2006р. та додаткової угоди №1 від 15.12.2006рю до зазначеного контракту (далі - основне зобов'язання) надає на користь бенефіціара банківську гарантію в сумі 68676,36 євро, яка підпадає під дію і трактується у відповідності з Уніфікованими правилами для гарантій за вимогою, розробленими Міжнародною торговою палатою (публікація Міжнародної торгової палати №458 в редакції 1992 року) (п.1.1).
Згідно п.2.2 договору, гарантією забезпечуються лише суми невиконаних принципалом платежів відповідно до основного зобов'язання, зазначеного в п.1.1 цього договору, та гарантія не поширюється на сплату всіх видів штрафних санкцій, моральної шкоди, упущеної вигоди та інших збитків, що можуть бути завдані бенефіціару внаслідок невиконня принципалом умов основного зобов'язання. У п.2.3 договору встановлено, що гарантія вважається чинною з дати, зазначеної в гарантії, та діє до 30.04.2010 року включно.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із копій банківських виписок про рух коштів по рахунку відповідача, позивачем видано гарантію та належним чином виконувались умови договору.
Договором встановлено, що принципал, серед іншого, зобов'язаний сплачувати (чи сплатити) гаранту комісійну винагороду за надання гарантії, відповідно до умов, визначених п.4.1 цього договору (п.3.1.4), відшкодувати гаранту сплачену ним бенефіціару за рахунок власних грошових коштів суму за гарантією протягом трьох календарних днів з дати відправлення гарантом письмової вимоги про відшкодування йому грошових коштів, сплачених за гарантією, якщо інший строк не зазначений у відповідній вимозі гаранта (п.3.1.5), а також відшкодувати гаранту всі витрати, понесені ним в зв'язку з виконанням зобов'язань за цим Договором протягом трьох календарних днів з дати відправлення гарантом письмової вимоги про відшкодування йому всіх таких витрат, якщо інший строк не зазначений у відповідній вимозі гаранта (п.3.1.6).
Відповідно до п.4.1 договору, за надання гарантії принципал самостійно сплачує гаранту комісійну винагороду в розмірі 4% річних від суми зобов'язань гаранта за гарантією на відповідний рахунок, щоквартально до 05 числа місяця, наступного за кварталом, в якому випущена гарантія. При цьому, визначена цим пунктом комісійна винагорода нараховується щомісячно в національній валюті України по курсу Національного Банку України на останній робочий день розрахункового місяця. Комісійна винагорода за квартал, в якому спливатиме строк дії гарантії або в якому гарант буде звільнений від зобов'язань за гарантією, сплачується не пізніше дня, наступного за датою, визначеною в п 2.3 цього договору.
30.03.2007р. сторонами укладено додатковий договір №1 про внесення змін до вказаного договору гарантії, яким п.4.1 договору викладено у новій редакції. Так, за надання гарантії принципал самостійно сплачує гаранту комісійну винагороду в розмірі 4% річних від суми зобов'язань гаранта за гарантією на визначений рахунок, щоквартально до 20 числа місяця, наступного за кварталом, в якому випущена гарантія. При цьому, визначена цим пунктом комісійна винагорода нараховується щомісячно в національній валюті України по курсу Національного Банку України на останній робочий день розрахункового місяця. Комісійна винагорода за квартал, в якому спливатиме строк дії гарантії або в якому гарант буде звільнений від зобов'язань за гарантією, сплачується не пізніше дня, наступного за датою, визначеною в п 2.3 цього договору.
Відповідно до п.4.2 договору, комісійна винагорода нараховується в валюті, в якій надається гарантія, на суму гарантії, зазначеної в п.2.1 цього договору, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, починаючи з дати, зазначеної в гарантії, по дату закінчення строку дії гарантії та/або відмови бенефіціаром від своїх прав за гарантією.
Позивач стверджує, що відповідачем зобов'язання щодо сплати комісійної винагороди в розмірі 4,0% річних від суми гарантії та сплати заборгованості за вимогами за гарантією, що були сплачені ПАТ «Банк Форум» на користь кредитора, не виконуються, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 17651,47грн. простроченої комісії за надання банківської гарантії за договором та 37163,06євро простроченої заборгованості за вимогами за гарантією. У зв'язку з таким порушенням умов договору гарантії позивачем направлено ТзОВ «Агроекспорт» вимогу вих.№253/115 від 30.06.2010р. про термінове погашення зазначеної заборгованості, яку останнім залишено без відповіді та задоволення.
Зазначені обставини зумовили звернення ПАТ «Банк Форум» до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківської гарантії у розмірі 37163,06 євро та заборгованості по комісійній винагороді 17651,47грн.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі ст.200 ГК України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні (ч.1). Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч.2). Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (ч.3). До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.4).
Так, відповідно до ст.561 ЦК України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана, є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше, та не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Також ст.567 ЦК України передбачено право гаранта на оплату послуг, наданих ним боржникові. Окрім цього, відповідно до ст.569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши долучений до матеріалів справи розрахунок позовних вимог про стягнення 37163,06 євро заборгованості по сплаті за вимогами бенефіціара та 17651,47грн. заборгованості по комісійній винагороді, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість.
Водночас, суд звертає увагу на те, що ТзОВ «Агроекспорт» подано заяву (вх.№42843/15 від 07.10.2015р.) про застосування позовної давності. У ній, зокрема, зазначено, що у направленій позивачем до відповідача вимозі за вих.№253/115 від 30.06.2010р. не визначено іншого строку виконання зобов'язань із відшкодування витрат, аніж встановлений договором. Таким чином, відлік строку позовної давності розпочався 04.07.2010р. Водночас, відлік строку позовної давності щодо вимог по стягненню комісійної винагороди за другий квартал 2010 року розпочався 01.05.2010р., а щодо вимог по стягненню комісійної винагороди за попередні квартали ще раніше. Відтак, станом на дату подання позовної заяви спливли строки позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як визначено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності, за загальним правилом, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1). Водночас, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання (ч.6).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення 37163,06 євро заборгованості по сплаті за вимогами бенефіціара та 17651,47грн. заборгованості по комісійній винагороді, слід відмовити в повному обсязі, зважаючи на сплив позовної давності за такими вимогами та зробленою ТзОВ «Агроекспорт» заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, а також відсутності пояснень позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат між сторонами суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент подання позовної заяви до суду, судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку. Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 вказаного Закону, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплата судового збору в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Відтак, до сплати за подання вказаної позовної заяви підлягав судовий збір в розмірі 18083,83грн.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, судовий збір слід покласти на позивача. Водночас, суд звертає увагу, що у відповідності до п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент подання позову, позивач звільнений від сплати судового збору, зважаючи на те, що позовну заву подано Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі, що пов'язана зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 09.11.2015р.
Суддя Щигельська О.І.