"02" листопада 2015 р.Справа № 916/3020/14
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Н.В. Комендатенко
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Балта Енерго” до Компанії „Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (Гонконг) про зобов'язання виконати в натурі зобов'язання згідно контракту, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Балта Енерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Компанії „Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (Гонконг) про зобов'язання виконати в натурі зобов'язання згідно контракту № BALTA ENERGO MS від 09.10.2013 р. щодо поставки товару, посилаючись на наступне.
09 жовтня 2013 року між позивачем та компанією Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед (Гонконг) був укладений Контракт № ВАLТА ЕNЕRGО МS поставки систем кріплення для фотогальванічних елементів (модулів), відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар на загальну суму 1390500,00 євро, а позивач зобов'язався перерахувати попередню оплату у розмірі 100% вартості товару і прийняти поставлений товар.
За ствердженнями позивача, згідно з пунктом 4.6. контракту він здійснив попередню оплату за товар у розмірі 100% вартості товару у розмірі 1390500,00 євро, про що свідчить надана копія платіжного доручення.
Відтак, позивач вказує, що він виконав свій обов'язок з перерахування передоплати у розмірі 100% від загальної вартості товару, однак до цього часу відповідач не здійснив поставку товару, чим порушив свої зобов'язання за контрактом.
Наразі позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 додаткової угоди від 21 липня 2014 року до контракту відповідач зобов'язаний був у термін до 23 липня 2014 року здійснити поставку товару, якщо у термін до 22 липня 2014 року не буде надана інформація щодо постачальників та статусу виготовлення товару. Відповідач таку інформацію не надав, що підтверджується його листом від 22 липня 2014 року. Таким чином, строк поставки за контрактом настав, однак товар відповідачем не був переданий у вказаний строк, у зв'язку з чим позивач має право вимагати поставки товару у повному обсязі.
До того ж стосовно підсудності даного спору позивач зазначає, що додатковою угодою до контакту від 21 липня 2014 року сторони визначили підсудність судам України, зокрема господарському суду України за місцезнаходженням позивача (господарському суду Одеської області) або господарському суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2014 р. позовну заяву ТОВ „Балта Енерго” прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3020/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2014 р. розгляд справи № 916/3020/14 було відкладено на 02.03.2015 р. та провадження у справі № 916/3020/14 зупинено на строк до 02.03.2015 р. відповідно до положень ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з направленням господарським судом Одеської області компетентному органу республіки Китай судового доручення з метою належного повідомлення про час та місце судового розгляду даної справи відповідача - Компанії „Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (Greentech Energy Trading Limited, Hong Kong), що є суб'єктом господарювання іноземної держави.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2015 р. провадження у справі № 916/3020/14 поновлено.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2015 р. розгляд справи № 916/3020/14 було відкладено на 02.09.2015 р. та провадження у справі № 916/3020/14 зупинено на строк до 02.09.2015 р. відповідно до положень ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з направленням господарським судом Одеської області компетентному органу республіки Китай судового доручення з метою належного повідомлення про час та місце судового розгляду даної справи відповідача - Компанії „Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (Greentech Energy Trading Limited, Hong Kong), що є суб'єктом господарювання іноземної держави.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2015 р. провадження у справі № 916/3020/14 поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12.10.2015 р. з огляду на надходження до господарського суду Одеської області від компетентного органу республіки Китай підтвердження про вручення Компанії "Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (Greentech Energy Trading Limited, Hong Kong)" повідомлення про виклик до суду.
30.10.2015 року позивачем було подані письмові пояснення стосовно порядку підписання додаткової угоди з огляду на віддаленість місцезнаходжень відповідача та позивача. Зокрема, позивач зазначив, що усі переговори щодо укладення додаткової угоди проводились сторонами за допомогою мережі Інтернет та електронної пошти. Після досягнення згоди по умовам додаткової угоди позивачем як ініціатором внесення змін до контракту був підготовлений текст додаткової угоди та направлений електронною поштою відповідачу. Уповноважений представник відповідача роздрукував угоду підписав її з боку відповідача, скріпив свій підпис печаткою відповідача та направив позивачу електронною поштою скановану копію підписаної угоди. В свою чергу позивач, отримавши від відповідача скановану копію підписаної ним угоди, роздрукував її та підписав зі своєї сторони, скріпив печаткою позивача та направив відповідачу електронною поштою скановану копію підписаної вже обома сторонами угоди. Так, позивач вказує, що з цього моменту угода згідно положень ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України вважається укладеною. Наразі позивач вказує, що з урахуванням певного часу, витраченого позивачем та відповідачем на узгодження умов угоди, останню укладено лише 21.07.2014 р., хоча ініційована вона була набагато раніше, ніж за 7 днів до пред'явлення позову до суду. Одразу після того, як відбулося укладення угоди за допомогою електронного зв'язку, відповідач направив позивачу вже поштовим зв'язком 2 (два) оригінальних примірника підписаної відповідачем угоди. Позивач, в свою чергу, отримавши оригінальні примірники підписаної відповідачем угоди, підписав їх зі своєї сторони, скріпив підпис печаткою позивача та повернув відповідачу поштовим зв'язком один примірник підписаної вже обома сторонами угоди. Тобто для укладення додаткової угоди позивачу та відповідачу достатньо було обмінятися сканованими копіями підписаної ними угоди, наприклад, за допомогою електронної пошти, в цьому випадку угода, підписана таким способом, згідно чинного законодавства України вважалася би укладеною з відповідними юридичними наслідками (змінення строку (терміну) поставки товару; права, що регулює правовідношення за контрактом; підсудності спорів за контрактом). Але у випадку укладення договору шляхом обміну сканованими копіями підписаного сторонами договору (без підписання оригінальних примірників договору) можуть виникнути труднощі при реалізації такого договору, наприклад: при проведенні оплати або розмитнення товару банківські установи та митні органи більш лояльно сприймають оригінальні примірники договорів, що містять в собі оригінальні підписи та відбитки печаток сторін. Ще більші труднощі можуть виникнути при вирішенні сторонами такого договору спірних питань, особливо при зверненні до судових органів, або при проведенні перевірки податковими органами, оскільки, наприклад, підробити скановану копію договору значно простіше ніж оригінальний підпис повноважної особи сторони та/або відбиток печатки сторони в оригінальному примірнику договору. Саме тому позивач та відповідач вирішили укласти додаткову угоду (як власне і сам контракт) у вигляді одного (єдиного) документу (з підписанням оригінальних примірників), який містить всі умови, про які домовилися сторони, оригінальні підписи представників сторін та відбитки печаток сторін. Таким чином, позивач стверджує, що 21.07.2014 р. позивач та відповідач за допомогою засобів електронного зв'язку висловили свою волю, уклавши додаткову угоду, підтвердивши своє волевиявлення підписанням сторонами оригінальних примірників угоди та обміну ними засобами поштового зв'язку. Оскільки відповідач не надав позивачу до 22.07.2014 р. інформацію щодо виробників товару та статусу виготовлення товару, та не поставив позивачу до 23.07.2015 р. товар, позивач, остаточно, упевнившись в небажанні або неможливості відповідача добровільно виконати зобов'язання за контрактом, вимушений був, не зволікаючи часу, звернутися з відповідним позовом до Господарського суду Одеської області. Нажаль надати суду підтвердження отримання оригінальних примірників угоди від відповідача та повернення відповідачу позивач не має можливості, оскільки конверти, поштові квитанції або інші документи, які б це підтверджували не збереглися. Також не представляється можливим надати суду документи, які б підтверджували проведення переговорів щодо укладення угоди та її укладення засобами електронного зв'язку. Для цих цілей сторонами використовувалася мережа Інтернет та електрона пошта, при чому безкоштовні електроні поштові скриньки, які не володіють належним рівнем захисту інформації. Тому після підписання оригінальних примірників угоди відповідна інформація була видалена в цілях безпеки для уникнення її несанкціонованого розповсюдження. Крім того, згідно пункту 11.3. контракту всі переговори та листування щодо предмету контракту, які мали місце до укладення контракту, втрачають силу з моменту його підписання. Оскільки угода згідно пункту 11.2. контракту та пункту 5 угоди є невід'ємною частиною контракту, то умови пункту 11.3. контракту (про втрату сили попередніми переговорами та перепискою) поширюється і на переговори та листування, що передували укладенню угоди. Таким чином, за ствердженнями позивача додаткова угода до контракту є дійсною, оскільки її зміст не суперечить ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особи, які підписали угоду, мали на це необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі; а укладення угоди було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що нею обмовлені.
Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином.
При цьому суд зазначає, що розгляд справи з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах", ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, було призначено з урахуванням шестимісячного строку ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2015 р., яку належним чином оформлену у порядку, визначеному вищевказаними законодавчими актами, було надіслано на адресу компетентного органу республіки Китай з проханням щодо вручення вказаної ухвали та копії позову з додатками Компанії "Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (Greentech Energy Trading Limited, Hong Kong)". При цьому на адресу господарського суду Одеської області надійшло підтвердження про вручення Компанії "Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (Greentech Energy Trading Limited, Hong Kong)" повідомлення про виклик до суду. Тобто судом були виконані усі умови, визначені у ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах. Відтак, з огляду на її положення, суд, незалежно від положень частини першої цієї ж статті Конвенції, може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів. Враховуючи ту обставину, що з дати винесення судом ухвали від 02.03.2015 р. сплинув термін, який суд визначив як достатній для даної справи і який становить більше як шість місяців, а також з огляду на вимоги чинного в Україні процесуального законодавства, яким визначено, що справа повинна бути розглянута в межах розумного строку, а сторони зобов'язані добросовісно користуватись наданими їм процесуальними правами, не порушуючи при цьому прав інших учасників судового процесу, судом розглянуто справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
09 жовтня 2013 року між Компанією „Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (Гонконг) - постачальник та Товариством з обмеженою відповідальністю „Балта Енерго” (Україна) - покупець був укладений контракт № ВАLТА ЕNЕRGО МS, відповідно п. 1.1. якого відповідач як постачальник зобов'язується поставити та передати у власність позивача як покупця обладнання (товар) згідно специфікації, яка викладена в додатку № 1 до даного контракту та являється невід'ємною частиною даного контракту, а також у випадку необхідності за домовленістю сторін - запасні частини до товару, а позивач покупець зобов'язується прийняти товар і запасні частини до нього та оплатити їх в повному обсязі та в порядку та на умовах контракту. Постачальник підтверджує та гарантує, що він являється власником товару на момент поставки і володіє всіма необхідними правами на поставку товару покупцю згідно даного контракту.
Відповідно до п. 1.2. контракту кількість, асортимент, вартість та строки поставки товару вказуються в специфікації (додаток № 1 до контракту), яка являється невід'ємною частиною контракту.
Згідно п. 2.1. контракту постачальник поставляє товар на умовах, вказаних у специфікації (додатку № 1 до контракту).
За умовами п. 2.3. контракту підтвердженням приймання-передачі товару являється підписана транспортна накладна (CMR/коносамент), що підписується в момент передачі товару постачальником покупцю на складі покупця.
Відповідно до п. 2.4. контракту строк поставки товару визначається в специфікації. У випадку порушення покупцем строків оплати товару, постачальник має право відстрочити виконання зобов'язань по поставці товару на кількість днів, що дорівнює кількості днів прострочки оплати.
Згідно п. 2.6. контракту відповідальність за товар та ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару переходить від постачальника до покупця у відповідності з умовами CIF, Україна, Одеський морський порт (Інкотермс 2010). Право власності на товар переходить в момент передачі відповідного коносамента чи накладної покупцю (CMR/коносамент).
За умовами п. 2.7. контракту разом з поставляємим товаром постачальник передає покупцю наступні оригінали документів: комерційний інвойс із зазначенням умов поставки згідно Інкотермс; пакувальний лист; транспортну накладну - CMR/коносамент; сертифікати походження, зміст яких повинен бути погоджений з покупцем.
В п. 4.1. контракту визначено загальну суму контракту, що визначається як сума вартості товару за підписаною специфікацією (додаток № 1 до контракту), яка являється невід'ємною частиною контракту. Вартість товару вказується в євро (п. 4.2 контракту). Валютою платежу являється євро (п. 4.3. контракту).
За умовами п. 4.5. контракту вартість товару вказується в специфікаціях. При наступних поставках такого ж товару вартість може відрізнятись.
Відповідно до п. 4.6. контракту оплата здійснюється шляхом 100% передоплати одним або кількома платежами у відповідності виставленим постачальником інвойсом не пізніше 30 листопада 2013 року.
Згідно п. 4.7. контракту датою здійснення оплати вважається дата надходження суми вказаної в інвойсі, на розрахунковий рахунок постачальника.
В п. 5.1. контракту передбачено, що у випадку, якщо прострочка в поставці товару перевищує 10 календарних днів від строку, вказаного в даному контракті, а також у випадку некомплектної поставки товару, покупець має право стягнути с постачальника неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару, за кожен тиждень прострочки, але не більше 5% від загальної вартості такого товару.
Згідно п. 6.1. контракту приймання товару за найменуванням, кількості та комплектності здійснюється в момент приймання-передачі (поставки) товару. Приймання-передачі товару проводиться за транспортними накладними (CMR/коносамент) супроводжуючими товар, і специфікації до контракту. Приймання-передача товару закінчується підписанням уповноважених представників сторін транспортної накладної.
Відповідно до п. 10.1. контракту останній регулюється та повинен тлумачитись відповідно з правом Англії. Будь-який спір, що виникає з або у зв'язку з цим контрактом, включаючи будь-які питання стосовно його існування, дійсності чи припинення, повинен бути переданий та остаточно вирішений в арбітражі згідно Правил Лондонського Міжнародного Третейського суду, які мають вважатися включеними в цей пункт. Число арбітрів повинно бути три. Місто арбітражу - Лондон. Мова, яка буде використовуватись в арбітражних слуханнях, - англійська.
За умовами п. 11.1. контракту він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 18 місяців, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по контракту. В частині гарантійних зобов'язань контракт залишається в силі до закінчення гарантійного строку вказаного у даному контракту.
Згідно п. 11.2. контракту будь-які зміни та доповнення до контракту являються його невід'ємною частиною та дійсні лише за умови, що вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін.
З наданої специфікації, що є додатком № 1 до контракту № BALTA ENERGO MS від 09.10.2013 р., вбачається, що відповідач у строк до 31.03.2014 р. мав поставити позивачу систему кріплення для фотогальванічних елементів (1 комплект) на загальну суму 1390500,00 євро, на умовах CIF - Україна, Одеський морський порт (Інкотермс 2010).
Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 4.6. вказаного контракту позивачем була здійснена попередня оплата за товар у розмірі 100% вартості товару у розмірі 1390500,00 євро, про що свідчить надана останнім копія платіжного доручення в іноземній валюті № 7 від 11.12.2013 р. (а.с. 28).
В подальшому 21 липня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду до контракту № ВАLТА ЕNЕRGО МS від 09.10.2013 р., відповідно до п. 1 якої сторони домовились, що постачальник в строк до 22.07.2014 року повинен надати інформацію щодо постачальників товару та статусу виготовлення товару. У випадку ненадання такої інформації, строк поставки товару має бути встановлено до 23.07.2014 року, у зв'язку з чим в специфікації (додаток №1) до контракту вказати „Строк поставки: до 23.07.2014 року”.
Згідно вказаної додаткової угоди контракт було доповнено п. 5.3. наступного змісту: „У випадку прострочки поставки товару покупець має право вимагати поставки товару або повернення попередньої оплати”.
Також в п. 3 додаткової угоди було викладено п. 10.1. контракту викладено в наступній редакції: « 10.1. Даний контракт регулюється правом України. У випадку виникнення спорів вони підлягають розгляду в господарських судах України, зокрема в господарському суді Одеської області чи господарському суді м. Києва.
При цьому з наданого позивачем листа відповідача від 22.07.2014 року вбачається, що у зв'язку з економічною та фінансовою кризою відповідача контрагенти-виробники не в стані виготовити обладнання технічними характеристиками згідно контракту від 09.10.2013 року. В свою чергу відповідач позбавлений можливості повідомити перелік постачальників товару і відповідно статус виготовлення товару.
За таких обставин, позивач, посилаючись на п. 1 додаткової угоди від 21 липня 2014 року до контракту, вказує, що відповідач зобов'язаний був у термін до 23 липня 2014 року здійснити поставку товару, оскільки відповідач не надав інформацію щодо постачальників та статусу виготовлення товару. Таким чином, оскільки строк поставки за контрактом настав та у вказаний строк товар відповідачем не був переданий, позивач вимагає зобов'язати відповідача виконати в натурі зобов'язання згідно контракту № BALTA ENERGO MS від 09.10.2013 р., а саме поставити товар (системи кріплення для фотогальванічних елементів) згідно вказаного контракту.
Враховуючи вищенаведене та умови контракту, даний спір підлягає розгляду в господарському суді України, тому дана справа підсудна господарському суду Одеської області та до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України, як це обумовлено в п. 10.1. розділу 10 контракту „Порядок вирішення спорів” із змінами, внесеними додатковою угодою від 22.07.2014 р.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, вищевказаний контракт з поставки товару, до якого застосовуються правила купівлі-продажу, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом, на виконання умов контракту та додаткової угоди до нього позивачем було перераховано відповідачу в якості передоплати 1390500,00 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах № 7 від 11.12.2013 р., а також наданою відповідачем до суду копією листа ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії” за вих. № 21/5/56-8 від 02.03.2015 р. (а.с. 167).
Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу відповідно до умов контракту та специфікації до нього відповідач був зобов'язаний в обумовлений контрактом та специфікацією (із змінами) строк (23.07.2014 р.) поставити товар на умовах CIF, Україна, Одеський морський порт (Інкотермс 2010). Вказане означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Так, відповідач як продавець мав понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Також за умовами терміна CIF (вартість, страхування фрахт) на продавця покладається обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. При цьому термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Разом з тим основним обов'язком продавця є надання товару у відповідності з договором, тобто продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. До того ж продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.
Проте, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній не виконав прийняті на себе зобов'язання по поставці товару згідно вказаного контракту у встановлений строк. З огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем контрактом щодо поставки товару, суд доходить до висновку про порушення відповідачем умов вказаного контракту, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати товар, на який він розраховував при укладенні контракту.
Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Наразі в п. 5.3 контракту (із змінами, внесеним додатковою угодою від 22.07.2014 р.) передбачено, що у випадку прострочки поставки товару покупець має право вимагати поставки товару або повернення попередньої оплати.
В силу ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо.
Так, встановивши, що відповідачем були порушені умови контракту щодо поставки обумовленого товару, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати в натурі зобов'язання згідно контракту № BALTA ENERGO MS від 09.10.2013 р., а саме поставити товар (системи кріплення для фотогальванічних елементів) згідно вказаного контракту.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Балта Енерго” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Балта Енерго” до Компанії „Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (Гонконг) про зобов'язання виконати в натурі зобов'язання згідно контракту задовольнити.
2. Зобов'язати Компанію „Грінтек Енержи Трейдінг Лімітед” (реєстрац. номер 1938532, офіс 1202, 12/F, ОСОБА_2, Дадделл Стріт, 11, Центр, Гонконг) виконати в натурі зобов'язання згідно контракту № BALTA ENERGO MS від 09.10.2013 р., а саме поставити за вказаним контрактом товар (системи кріплення для фотогальванічних елементів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Балта Енерго” (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Ткаченка, буд. 5; код ЄДРПОУ 38184707).
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 09 листопада 2015 р.
Суддя В.С. Петров