Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
"06" листопада 2015 р. Справа № 911/4818/15
Суддя В.М. Антонова розглянувши позовну заяву і подані до неї документи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Інжиніринг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»
про визнання пунктів договору недійсними
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява №б/н від 02.11.2015 (вх. №5033/15 від 03.11.2015) Товариства з обмеженою відповідальністю «С-Інжиніринг» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія» (далі - відповідач) про визнання пунктів договору недійсними.
Вказана позовна заява не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.
Частиною 2 ст. 4 Закону україни «Про судовий збір» встановлено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Пунктом 2.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Враховуючи, що позивачем заявлено дві немайнові позовні вимоги : 1) визнати недійсним пункт 3.3.3 Договору поставки №14/01-13 від 14.01.2013, укладеного між ТОВ «С-Інжиніринг» та ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія», в частині «… з дати підписання Покупцем та третьою стороною актів приймання-передачі робіт, що містять роботи Покупця з монтажу Товару, що поставлений покупцю за цим договором», з дати укладання Договору; 2) визнати недійсним пункт 3.3.4 Договору поставки №14/01-13 від 14.01.2013, укладеного між ТОВ «С-Інжиніринг» та ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія», в частині «… з дати введення об'єкта в експлуатацію», з дати укладання Договору, судовий збір, який підлягав сплаті позивачем становить 2 436,00 грн.
Однак, як вбачається з платіжного доручення №2151 від 15.10.2015, доданого позивачем до позовної заяви, ним сплачено судовий збір у сумі 1 218,00 грн., що не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме не доплачено 1 218,00 грн. до встановленого розміру судового збору.
Таким чином, вищезазначене платіжне доручення не може вважатись документом, що підтверджує сплату судового збору до державного бюджету у встановленому порядку та розмірі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Враховуючи викладене та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя В.М. Антонова