ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.11.2015Справа №910/23028/15
За позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
ДоОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОМЕГА-56»
Простягнення 5 960, 38 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
від позивача: Безпалюк О.Л. - за дов.;
від відповідача: не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з останнього на свою користь заборгованість в розмірі 5 960, 38 грн. за Договором купівлі-продажу природного газу №2040/14-ТЕ-40 від 13.01.2014р.
Відповідач, розташований за адресою: Автономна республіка Крим, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд. 56, тобто на тимчасово окупованій території в розумінні ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014р. №1207-VII.
За таких обставин, судом було належним чином повідомлено Відповідача про дату, час та місце судового засідання через офіційний сайт «Судова влада», проте Відповідач не з'являвся до судових засідань 15.10.2015р. та 03.11.2015р.
З урахуванням конкретних обставин даної справи повідомлення Відповідача про судові засідання по справі №910/23028/15 через офіційний сайт «Судова влада» є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13 січня 2014 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір купівлі-продаж природного газу №2040/14-ТЕ-40 (надалі - Договір).
Згідно умов Договору, Позивач зобов'язується передати у власність Відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах Договору.
Згідно з п. 5.1. Договору, ціна (граничний рівень цін) на газ установлюється Національною комісією регулювання енергетики України (НКРЕ).
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до умов Договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судом встановлено, що на момент закінчення строку дії Договору, Позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено в січні-лютому 2014 року природного газу в об'ємі 29, 028 тис. куб. м. на загальну суму 38 003, 44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, належні копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Проте, Відповідач, в порушення умов Договору свої зобов'язання належним чином не виконав, оскільки не повністю розрахувався за поставлений в січні-лютому 2014 року природний газ, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 4 000, 00 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Договір купівлі-продажу природного газу №2040/14-ТЕ-40 від 13.01.2014р., укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору купівлі-продажу та договору про поставку та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи доведено, що Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме повністю не розрахувався за поставлений в січні-лютому 2014 року природний газ, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 4 000, 00 грн.
Факт наявності боргу у Відповідача в розмірі 4 000, 00 грн. за спірним Договором від 13.01.2014р. №2040/14-ТЕ-40 Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі невиконання Відповідачем умов п. 6.1. Договору, він зобов'язується сплатити Позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Отже, порушення Відповідачем умов п. 6.1. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з Відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до Договору.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 504, 22 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.
З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, Позивач також правомірно нарахував Відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно здійсненого Позивачем розрахунку з Відповідача підлягає стягненню 142, 24 грн. 3% річних та 1 313, 92 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, Відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 4 000, 00 грн., пені у сумі 504, 22 грн., 1 313, 92 грн. індексу інфляції та 142, 24 грн. - 3% річних.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи Позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОМЕГА-56» (99059, АР Крим, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд. 56; Код: 38834580) на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; Код: 20077720) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 504 (п'ятсот чотири) грн. 22 коп. пені, 142 (сто сорок дві) грн. 24 коп. 3 % річних, 1 313 (одну тисячу триста тринадцять) грн. 92 коп. індексу інфляції та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.11.2015р.
Суддя І.І.Борисенко