Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 239-72-81
про повернення позовної заяви
"11" листопада 2015 р. Справа № 911/4885/15
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши позовні матеріали
Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі:
Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванків-Транссервіс», с. Іванків, Бориспільський р-н
третя особа Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби
про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати
встановив:
Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванків-Транссервіс», за участю третьої особи Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління державної фіскальної служби про:
- розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іванків-Транссервіс», який зареєстрований у Бориспільському райвідділі КРФ ДП «ЦДЗК», про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 26.03.2008 № 040832300001.
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванків- Транссервіс» повернути Іванківській сільській раді Бориспільського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3220884000:04:003:0265.
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іванків-Транссервіс» заборгованість з орендної плати за період з 2012 по 2015 роки у розмірі 32 981,03 грн.
Вказана заява підлягає поверненню позивачу без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до п.3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Статтею 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Приписами даного Закону у редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду з цим позовом, передбачено, що органи прокуратури не мають пільг щодо сплати судового збору при зверненні до суду з позовами в інтересах держави, та оплачують такі позови на загальних підставах.
Враховуючи те, що предметом позову є дві немайнові вимоги та майнова вимога про стягнення 32 981,03 грн. заборгованості, належна до сплати сума судового збору становить 3654, 00 грн.
Проте, до матеріалів позовної заяви не долучено документів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
В той же час, заступником прокурора в прохальній частині позовної заяви заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору до винесення рішення у справі.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу вищезазначених імперативних приписів чинного законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, в порядку статті 33 ГПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».
Обґрунтовуючи своє клопотання про відстрочення сплати судового збору, заступник прокурора на здійснення фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, передбачених на поточний бюджетний період. Зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет на 2015 рік» не передбачено видатків на сплату прокуратурою судового збору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак у порушення вищезазначених приписів чинного законодавства заступником прокурора не надано будь-яких доказів в підтвердження викладених у вищезазначеному клопотанні обставин.
Як вже було зазначено вище, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. Зважаючи на вищезазначені законодавчі приписи, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Такої ж правової позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у пункті 3.1 його Постанови.
При цьому судом враховується, що відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. №484-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання заступника прокурора про відстрочення сплати судового збору за подання вказаного позову, у зв'язку з чим у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
За змістом п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
За таких обставин вказана позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з ним до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п. 4 частини першої ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Відмовити Бориспільському міжрайонному прокурору у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовні матеріали повернути прокурору без розгляду.
Суддя О.В. Щоткін