ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.11.2015Справа №911/2622/15
За позовом Прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області
До Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 43" Про розірвання договору, повернення майна
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
від прокуратури від позивача не з'явився Зубарєва Н.В. - представник
від відповідача Васильєв В.А. - представник Кучеренко В.А. - представник
Суть спору:
Прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона - 43" про розірвання договору, повернення майна.
Ухвалою суду від 02.07.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 911/2622/15 та призначено розгляд справи на 05.08.2015.
Ухвалою від 05.08.2015 розгляд справи відкладено на 13.10.2015.
25.08.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про застосування строків позовної давності.
В судове засідання 13.10.2015 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору.
В судове засідання 13.10.2015 представник відповідача з'явився, надав відзив на позовну заяву.
В судове засідання 13.10.2015 представник прокуратури не з?явився.
Ухвалою суду від 13.10.2015 відкладено розгляд справи на 03.11.2015.
В судове засідання 03.11.2015 представник прокурора не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.
В судове засідання 03.11.2015 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.
В судове засідання 03.11.2015 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення по справі.
У судовому засіданні 03.11.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судомо проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру", органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
21.03.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області як продавцем та Приватним акціонерним товариством «Пересувна механізована колона - 43», як покупцем було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - 113- квартирного житлового будинку.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Позивачем передано ПАТ «ПМК-43» об'єкт незавершеного будівництва - 113- квартирний житловий будинок, який знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шевченко-Шкільна, який і є об'єктом приватизації.
Відповідно до п. 1.2 Договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва (далі - ОНБ) виникає у ПАТ «ПМК-43» з моменту підписання акта приймання-передачі.
На виконання умов Договору 25.04.2006 між Позивачем та ПАТ «ПМК- 43» підписано акт прийому передачі ОНБ.
Згідно п. 5.4. Договору, на ПАТ «ПМК-43» було покладено обов'язок завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію протягом п'яти років з моменту підписання, тобто до 21.03.2011.
Згідно п. 11.2 Договору у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору віг може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду, господарського суду або адміністративного суду, а об'єкт незавершеного будівництва повернутий у державну власність.
Відповідно до п. 6.1.4 Позивач зобов'язаний контролювати виконання умов Договору.
В позовній заяві зазначено та підтримано прокурором в судових засіданнях, що на виконання вказаних обов'язків, позивачем в період з 2006 року по 2014 р. було проведено 6 перевірок за наслідками яких складено 6 актів, останніми з яких встановлено відсутність проведення робіт по будівництву об'єкту.
Позивач також зазначає, що відповідно до інформації, наданої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за № 10/10-53/2904/02 від 29.04.2015 в Департаменті відсутня інформація щодо видачі Інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області документів дозвільного характеру /дозволів на виконання будівельних робіт, сертифікатів/ та реєстрації документів декларативного характеру /повідомлень про початок виконання підготовчих /будівельних/ робіт, декларацій про початок виконання підготовчих /будівельних/ робіт, декларацій про готовність об'єкту до експлуатації/ на об'єкт будівництва - 113- квартирний житловий будинок, розташований за адресою: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шевченка-Шкільна.
Позивач зазначив, що відповідачем порушено істотні умови договору оскільки в установлений Договором строк не завершено будівництво об'єкту.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначивши що відповідно до пункту 2.2.10 Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації при перевірці виконання умов договору щодо добудови об'єкта незавершеного будівництва (та окремих його етапів, відображених у договорі) необхідно використовувати документи, видані органом місцевого самоврядування чи відповідним органом виконавчої влади про надання земельної ділянки у користування, розробку та погодження проектної документації на будівництво, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» відведення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, оформляється відповідним рішенням згідно з вимогами законодавства.
Відповідач відповідно до відзиву зазначає, що стаття 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» до обов'язкових умов приватизації об'єктів незавершеного будівництва не відносила обов'язок покупця забезпечити оформлення земельної ділянки, а тому перенесення на покупця відповідальності за незаконне ухилення Вишгородської міської ради від виділення земельної ділянки в оренду ПрАТ «ПМК-43» суперечить ст. 8 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва». Також вказує, що починаючи з моменту укладення договору купівлі-продажу Вишгородська міська рада систематично незаконно перешкоджала ВАТ «ПМК-43» у реєстрації договору купівлі-продажу та надання дозволу на оформлення документації для виділення земельної ділянки, укладення договору оренди землі.
Враховуючи вище зазначене, відповідач підкреслює, що ним було вжито
усіх необхідних заходів для виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу, і його вина у невиконанні зобов'язань за п. 5.4 вказаного договору відсутня, оскільки воно не могло виконати відповідного зобов'язання у зв'язку з відсутністю передбачених для цього законодавством України документів, а саме - рішення про передачу земельної ділянки, на якій розташований об'єкт Договору, у користування та договору оренди вказаної ділянки, оформлення яких проводилось компетентними органами з затримкою. Даний факт встановлено постановою Вишгородського районного суду від 26.05.2010.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідач відповідно до відзиву зазначає про сплив строку позовної давності. Оскільки, як випливає із змісту Договору, відповідач мав завершити будівництво до 21.03.2011. До суду подано позовну заяву 17.06.2015 , тобто після спливу строку позовної давності.
Відносно зазначеного суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1.1. Постанови Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 р. №10 (далі - Постанова), позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій ст. 1 ЦКУ, та у господарських відносинах (ст. ГК України), Пункт 1,2. Постанови закріплює, що за змістом ч, 2 ст. 9 ЦКУ га ч, 1 ст. 223 ГКУ позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново - господарських зобов'язань, визначених ст. 175 ГК України
Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 4.1 Постанови Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 р. №10 Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що у разі, коли за результатами контролю за виконанням покупцем умов договору орган приватизації приймає рішення про необхідність розірвання договору і за відсутності при цьому пропозиції або згоди покупця на його розірвання орган приватизації порушує питання про розірвання договору та повернення об'єкта приватизації у державну власність у судовому порядку.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області щорічно проводило поточні перевірки виконання ВАТ «ПМК-43» обов'язків покупця. Останній акт датовано 09.02.2011 р., тобто за місця до закінчення обов'язку добудувати об'єкт,
По закінченню строку виконання зобов'язань - 21.03.2011 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області повинно було скласти підсумковий Акт перевірки виконання договору.
За таких обставин Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області не позбавлений був можливості звернутися до суду з даним позовом.
Згідно з п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.11.2015.
Суддя Л.В. Прокопенко