ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.11.2015Справа №910/25118/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Житлово-будівельного кооперативу «Індікатор-13»
про стягнення 1 206 616,68 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Іващенко О.В. (представник за довіреністю №91/2014/12/01-2 від 01.12.2014р.);
від відповідача: Якимчук О.І. (голова правління).
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Індікатор-13» (надалі також - відповідач) суми в розмірі 1 206 616,68 грн., а саме 694 276,54 грн. заборгованості за теплову енергію у гарячій воді, 77 089,44 грн. пені, 35 326,10 грн. 3% річних та 399 924,60 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати вартості теплової енергії у гарячій воді, поставленої на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640119 від 01.10.1999р. за період з 01.10.2012р. по 01.06.2015р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1 206 616,68 грн.
Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, проте в судовому засіданні присутній представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015р. в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/25118/15 та призначено до слухання на 20.10.2015р.
20.10.2015р. позивачем подано до суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог у зв'язку з проведенням відповідачем часткової сплати суми боргу. Згідно уточнення до стягнення з відповідача заявлено 574 276,54 грн. заборгованості за теплову енергію у гарячій воді, 77 089,44 грн. пені, 35 326,10 грн. 3% річних та 399 924,60 грн. інфляційних втрат.
В судовому засіданні 20.10.2015р. в справі було оголошено перерву до 03.11.2015р.
В судовому засіданні 03.11.2015р. представник від відповідача заявив клопотання про відкладення слухання справи, яке мотивоване проведенням переговорів з позивачем щодо мирного врегулювання спору.
У відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд, у вирішенні спору, обмежений строком, встановленим нормою ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає двохмісячний термін для вирішення справи.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду 22.09.2015р., то двохмісячний термін спливає, а оскільки сторонами не подано до суду відповідного клопотання про продовження строку розгляду спору згідно ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, то у зв'язку з неможливість призначення наступного судового засідання в межах двохмісячного терміну, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 03 листопада 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01 жовтня 1999 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідача (споживач за Договором) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640119 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого предметом цього Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.
Позивач, відповідно до п. 2.2. Договору зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.
Відповідач, згідно з п. 2.3.1. Договору, зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Додатками до Договору сторони оформили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, схему абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі відповідача, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, довідку даних по будинку, довідку про теплові навантаження об'єктів теплопостачання.
Відповідно до Додатку №4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту №6, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. В разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Спір в справі виник в зв'язку з тим, що за період з 01.10.2012р. по 01.06.2015р. відповідачем не було оплачено вартість використаної теплової енергії в розмірі 574 276,54 грн., в зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є Договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень Договору строк оплати вартості спожитої теплової енергії у відповідача настав.
На підтвердження обсягів та строків споживання відповідачем теплової енергії позивачем надано до матеріалів справи копії облікової картки відповідача, відомості обліку споживання теплової енергії за вказаний період.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за Договором у вказаний період в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 574 276,54 грн.
Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом, відповідачем, повного розрахунку з позивачем проведено не було.
Отже, з урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 574 276,54 грн. є обґрунтованими.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 77 089,44 грн.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 77 089,44 грн., судом встановлено, що здійснений він вірно, а тому, є обґрунтованим.
Позивачем, окрім того, заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 35 326,10 грн. та 399 924,60 грн. інфляційних втрат.
Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Крім того відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 35 326,10 грн. за період з жовтня 2012р. по червень 2015р. та 399 924,60 грн. інфляційних нарахувань за вказаний період, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.
Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
За результатами здійсненої за допомогою системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних та інфляційних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 35 326,10 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 399 924,60 грн. підлягають задоволенню.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/25118/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми основного боргу за теплову енергію в розмірі 574 276,54 грн., суми пені в розмірі 77 089,44 грн., суми 3% річних в розмірі 35 326,10 грн. та інфляційних втрат в сумі 399 924,60 грн.
Судовий збір позивача у розмірі 18 099,25 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Індікатор-13» (код ЄДРПОУ 22895183, адреса: 02222, м. Київ, Деснянський район, вул. Градинська, 10-А) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) суму основного боргу за теплову енергію в розмірі 574 276,54 грн. (п'ятсот сімдесят чотири тисячі двісті сімдесят шість гривень 54 копійки), суму пені в розмірі 77 089,44 грн. (сімдесят сім тисяч вісімдесят дев'ять гривень 44 копійки), суму 3% річних в розмірі 35 326,10 грн. (тридцять п'ять тисяч триста двадцять шість гривень 10 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 399 924,60 грн. (триста дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривни 60 копійок) та судовий збір в розмірі 18 099,25 грн. (вісімнадцять тисяч дев'яносто дев'ять гривень 25 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.11.2015р.
Суддя С.М. Морозов