ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.11.2015Справа №910/24093/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс»
про усунення перешкод в користуванні майном
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Якимчук С.М.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті" про усунення перешкод у володінні і користуванні майном, зобов'язавши відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" автозаправний блок - пост АПБ-20. Позовні вимоги обґрунтовані припиненням орендних відносин щодо приміщення по вул. Якутська, 10 у місті Києві, у зв'язку з чим позивач має намір вивезти належне йому майно, в той час як відповідач чинить перешкоди у реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" його прав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24093/15 призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Плюс».
У процесі провадження у справі, відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що приміщення площею 47 кв.м. вул. Якутській, 10 у місті Києві, яке перебувало в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" на підставі договору суборенди № 01/12/14-РС101.12.2014 р. відповідачем фактично повернуто, в той час як правовстановлюючих документів на будь-яке майно, яке б лишилось у вказаному приміщенні, позивачем не надано, договори щодо зберігання такого майна сторонами не укладались.
Позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що майно, яке є предметом спору у даній справі, перебувало на території майнового комплексу по вул. Якутській, 10 у місті Києві на підставі договору оренди автостоянки та обслуговування транспортних засобів № 01/03-06 від 01.06.2013, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Завод будівельних конструкцій», яке було власником вказаного майнового комплексу.
Також позивач зазначає, що договір суборенди № 01/09/14-РС4 від 01.09.2014 р було укладено із Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті" у зв'язку зі зміною власника вищевказаного майнового комплексу, в той час як спірне майно фактично залишилось на його території.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 02.11.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.06.2103 р. між Публічним акціонерним товариством «Завод будівельних конструкцій» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" укладено договір оренди автостоянки та обслуговування транспортного засобу № 01/13-06 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.08.2014 р), за умовами якого позивачу передається в тимчасове володіння місце під автостоянку п'яти автомобілів та автозаправного блоку - пост АПБ-20 по вул. Якутській, 10 у місті Києві терміном до 31.05.2014 р.
01.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Завод будівельних конструкцій» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" укладено договір оренди приміщення площею 10 кв.м. по вул. Якутській, 10 у місті Києві для розміщення офісу.
Листом № 01 від 22.08.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті" повідомило позивача про зміну власника приміщення, яке орендує останній та пропонувало укласти договір оренди приміщення.
01.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті" укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 01/09/14-РС7 об'єктом якого є нежитлове приміщення площею 47, 00 кв.м. по вул. Якутській, 10 у місті Києві на термін до 31.08.2015 р.
01.09.2014 р. сторонами підписано акт приймання-передачі вказаних приміщень.
За актом приймання-передачі від 30.11.2014 р. позивач повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті" нежитлове приміщення площею 47, 00 кв.м. по вул. Якутській, 10 у місті Києві.
У відповідності до договору суборенди № 01/12/14-РС1 від 01.12.2014 р. та на підставі акт прийому-передачі від 01.12.2014 р. відповідач передав, а позивач прийняв в суборенду нежитлове приміщення площею 47, 00 кв.м. по вул. Якутській, 10 у місті Києві.
Листом № 5 від 03.02.2015 р. позивач пропонував розірвати договір № 01/12/14-РС1 від 01.12.2014 р.
Листом № 33 від 04.02.2015 р. відповідач повідомив, що не заперечує проти розірвання договору.
За актом приймання-передачі від 15.02.2015 р. позивач передав, а відповідач прийняв приміщення площею 47, 00 кв.м. по вул. Якутській, 10 у місті Києві.
Листами № 9 від 23.02.2015 р., № 11 від 02.03.2015 р., № 12 від 26.03.2015 р. та № 18 від 13.08.2015 р. позивач повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті" про намір вивезти належне йому майно.
Листом № 101 від 25.08.2015 р. відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" про необхідність надання правовстановлюючих документів на автозаправного блоку - пост АПБ-20 для забезпечення можливості доступу до нього, однак за умови оплати позивачем вартості зберігання такого майна, що станом на 25.08.2015 р. становить понад 70 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті" щодо ненадання ним доступу Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" до належного останньому майна - автозаправного блоку - пост АПБ-20 є протиправними, у зв'язку з чим позивачем в порядку ст. 391 Цивільного кодексу України заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача повернути таке майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей".
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Розглядаючи даний спір по суті, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" прийнято автозаправний блок - пост АПБ-20, що підтверджується видатковою накладною № А-0000001 від 31.07.2014 р. та податковою накладною від 31.07.2014 р.
При цьому, в матеріалах справи містяться докази здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" оплати вартості вказаного автозаправного блоку - пост АПБ-20 (платіжне доручення № 740 від 17.06.2015 р.), а також паспорт на вказане обладнання.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" придбано автозаправний блок - пост АПБ-20 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України шляхом вчинення фактичних дій, а відтак - наявні у справі платіжне доручення № 740 від 17.06.2015 р. та видаткова накладна № А-0000001 від 31.07.2014 р. є правовстановлюючими документами на підтвердження права власності позивача на спірне майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у листі від 01.07.2013 р. «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).
Тож, виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України та враховуючи висновки судів касаційної інстанції щодо спірних правовідносин, предмет негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Таким чином, відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 Цивільного кодексу України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що право перебування автозаправного блоку - пост АПБ-20 на території майнового комплексу по вул. Якутській, 10 у місті Києві врегульовано договором, доказів переміщення вищевказаного майна матеріали справи не містять.
При цьому, варто відзначити, що відповідач факт перебування спірного майна - автозаправного блоку - пост АПБ-20 на території майнового комплексу по вул. Якутській, 10 у місті Києві не заперечує, а приймаючи до уваги зміст листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті" № 101 від 25.08.2015 р. - фактично підтверджує його місцезнаходження.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог та приймаючи до уваги наведені обґрунтування позову, в тому числі, норми закону, на які посилається позивач, суд дійшов висновку, що обраний останнім спосіб захисту порушеного права є адекватними змісту порушеного права та спрямований на захист такого права та можливість його реалізації, а відтак - позов підлягає задоволенню.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про усунення перешкод у користуванні майном, зобов'язавши відповідача повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" автозаправний блок - пост АПБ-20.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового бору при покладаються відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" задовольнити.
2. Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" перешкоди у володінні і користуванні майном, зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" автозаправний блок - пост АПБ-20.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рента Сіті, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Арістей" 1 218, 00 - судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 09.11. 2015 р. .
Суддя Пригунова А.Б.