Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"02" листопада 2015 р. Справа № 911/4227/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагротех»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостехагро»
про розірвання договору
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 17.03.2015 р.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Білагротех» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостехагро» (далі - відповідач) про розірвання договору.
Предметом позовних вимог ТОВ «Білагротех» є розірвання укладеного позивачем з ТОВ «Мостехагро» договору купівлі-продажу від 28.04.2011 р., відповідно до умов якого ТОВ «Білагротех» передає у власність ТОВ «Мостехагро» майно, яке знаходиться за адресою: с. Городище, вул. Радянська, а саме - башту «Рожновського», сад площею 18,5 га, шпалеру для саду, систему мікрозрошення саду, будку для сторожів площею 68 кв.м, а відповідач приймає майно та оплачує його вартість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не було дотримано істотних умов договору, оскільки не було здійснено оплату майна, яке передавалось за договором купівлі-продажу від 28.04.2011 р., у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу від 28.04.2011 р., укладений між ТОВ «Білагротех» та ТОВ «Мостехагро», а також судові витрати покласти на відповідача.
Розгляд справи відкладався.
29.10.2015 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Білагротех» було подано заяву б/н від 29.10.2015 р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.04.2011 р., укладений між ТОВ «Білагротех» та ТОВ «Мостехагро», а також стягнути з відповідача 1218,00 грн. судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову.
Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
За змістом пункту 3.12 тієї ж постанови Пленуму право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.
Подана ТОВ «Білагротех» заява б/н від 29.10.2015 р. про уточнення позовних вимог за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову.
Як встановлено судом, розгляд справи по суті було розпочато у судовому засіданні 20.10.2015 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 20.10.2015 р. у даній справі, у зв'язку з чим вказана вище заява позивача про зміну предмету позову не приймається судом.
За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції позовної заяви.
У судових засіданнях 20.10.2015 р. та 02.11.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судові засідання 20.10.2015 р. та 02.11.2015 р. представника не направив.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 02.11.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
28.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагротех» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостехагро» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю майно, яке знаходиться за адресою: с. Городище, вул. Радянська, а саме - башту «Рожновського», сад площею 18,5 га, шпалеру для саду, систему мікрозрошення саду, будку для сторожів площею 68 кв.м, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість.
У відповідності з п. 1.2 договору вартість майна становить 35000,00 грн.
Згідно з п. 2.2 договору покупець зобов'язаний прийняти майно від продавця і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим договором.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що майно вважається прийнятим за якістю згідно із відповідними документами та згідно з актом приймання-передачі.
Оплата майна покупцем здійснюється за договірною ціною протягом 6 місяців шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця після обстеження майна (п. 5.1 договору).
До матеріалів справи долучено також копію акту приймання-передачі майна від 28.04.2011 р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв башту «Рожновського», сад площею 18,5 га, шпалеру для саду, систему мікрозрошення саду, будку для сторожів площею 68 кв.м.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач в порушення п. 5.1 договору не провів оплату майна, отриманого за договором купівлі-продажу від 28.04.2011 р., і оскільки обов'язок покупця оплатити вартість об'єкта купівлі-продажу за договором від 28.04.2011 р. є істотною умовою договору, то невиконання цього обов'язку є істотним порушенням договору відповідачем.
Крім того, позивач зазначав, що майно, яке є предметом договору купівлі-продажу від 28.04.2011 р., фактично не було передане покупцеві, і на даний час продовжує знаходитись на балансі ТОВ «Білагротех» та використовуватись останнім у господарській діяльності.
З огляду на викладене, позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу від 28.04.2011 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відповідності зі ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач у судові засідання не з'явився, заявлених до нього вимог не спростував.
Дослідивши обставини справи та доводи позивача, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Зазначений вище договір купівлі-продажу від 28.04.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагротех» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостехагро», було укладено щодо продажу, серед іншого, нерухомого майна, зокрема - будки для сторожів площею 68 кв.м.
Згідно з приписами ст. 657 ЦК України, в редакції на момент укладення зазначеного вище правочину, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 28.04.2011 р. нотаріально посвідчений не був.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
До матеріалів справи не надано доказів повного або часткового виконання договору, а також ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати такий договір дійсним.
Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Оскільки судом встановлено недодержання сторонами обов'язкової вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 28.04.2011 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білагротех» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мостехагро», то зазначений вище договір купівлі-продажу від 28.04.2011 р. є нікчемним в силу наведених вище приписів ст. 220 ЦК України, а відтак не створює юридичних наслідків у відповідності зі ст. 216 ЦК України.
З урахуванням викладеного, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Білагротех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостехагро» про розірвання договору купівлі-продажу від 28.04.2011 р. задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Повне рішення підписане 09.11.2015 р.
Суддя В.М. Бабкіна