ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.10.2015Справа №910/20955/15
За позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
до Державної інспекції ядерного регулювання України
простягнення 38 659,47 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники сторін:
від позивача: Близнюкова С.І.;
від відповідача: Малощак С.В.
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної інспекції ядерного регулювання України (далі-відповідач) про стягнення 38 659, 47 грн., у тому числі: 15 258, 52 грн. - основна заборгованість, 5 257, 25 грн. - інфляційні втрати, 2 725, 70 грн. - пеня, 159, 48 грн. - 3 % річних, 15 258, 52 грн. - штраф згідно пункту 3.3 договору.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 75/28-14 від 14.05.2014 про надання послуг лікувально-профілактичного харчування та відшкодування витрат за надання лікувально-профілактичного харчування.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
04.09.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Державна інспекція ядерного регулювання України проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач без згоди відповідача в односторонньому порядку збільшив кількість днів надання послуг та надав послуги, на які не надавалася згода відповідача, а також самостійно збільшив договірну ціну на підставах та у спосіб, не передбачених у договорі.
07.09.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові документи на підтвердження правової позиції, викладеної у позовній заяві.
У судовому засіданні 07.09.2015 оголошувалась перерва до 12.10.2015.
05.10.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на відзив, у яких зазначається, що останній повністю не погоджується з доводами відповідача та вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими.
06.10.2015 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 розгляд справи відкладено на 29.10.2015 у порядку ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою представника позивача.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 29.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
14.05.2014 між Державним підприємством НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (далі - виконавець) та Державною інспекцією ядерного регулювання України (далі - замовник) укладено договір №75/28-14 про надання лікувально-профілактичного харчування та відшкодування витрат за надання лікувально-профілактичного харчування з протоколом розбіжностей (далі - договір), за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання забезпечувати (організовувати) надання лікувально-профілактичного харчування державним інспектором Державної інспекції з ядерної безпеки на Запорізькій АЕС замовника, а замовник - щомісячно оплачувати надані послуги та відшкодовувати виконавцю витрати за лікувально-профілактичне харчування.
Термін дії договору: початок - з дати підписання, закінчення - 28.02.2015.
Загальна вартість договору становить 60 593, 39 грн., в т.ч. ПДВ 10 098, 90 грн.
За надання послуг лікувально-профілактичного харчування замовник щомісячно, після закінчення місяця, в якому надавались послуги, відшкодовує виконавцю вартість фактично отриманих талонів та витрати з організації лікувально-профілактичного харчування, а також сплачує послуги з організації лікувально-профілактичного харчування та друку бланків талонів шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця згідно з підписаними обома сторонами актами наданих послуг до останнього числа місяця, наступного за звітним, згідно п. 2.2 договору.
Відповідно до п. 2.4 договору, виконавець зобов'язується протягом 10 днів після закінчення місяця, в якому надаватись послуги, направляти замовнику акт наданих послуг з посиланням на даний договір.
Термін надання послуг за договором сторони погодили з 04.01.2014 до 31.12.2014.
Позивачем надані послуги лікувально-профілактичного харчування за січень - жовтень 2014, які оплачені відповідачем у розмірі 57 370,13 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних документів.
Щодо послуг лікувально-профілактичного харчування, наданих позивачем інспекторам відповідача, за період листопад-грудень 2014, то складені позивачем акти наданих послуг:
- акт № 1/11-ЛПП за листопад 2014 року на суму 6 180, 13 грн.,
- акт 1/12-ЛПП за жовтень 2014 року на суму 599, 26 грн.,
- акт № 1/13-ЛПП за листопад-грудень 2014 року на суму 7 604, 01 грн.,
- акт № 1/14-ЛПП за грудень 2014 року на суму 875, 12 грн., зі сторони відповідача не підписані і відповідно не оплачені.
Факт отримання інспекторами відповідача послуг з лікувально-профілактичного харчування за період з жовтня по грудень 2014, підтверджується:
- відомостями про видачу та використання талонів за жовтень 2014 року - отримано працівниками відповідача 92 талони;
- відомостями про видачу та використання талонів за листопад 2014 року - отримано працівниками відповідача 95 талонів;
- відомостями про видачу та використання талонів за грудень 2014 року - отримано працівниками відповідача 115 талонів;
Всього за цей період надано послуг з харчування на суму 15 258,52 грн. з урахуванням вартості витрат на друкування бланків талонів.
Відповідач заперечує проти позову та стверджує, що сума одержаних послуг з харчування перевищує суму, зазначену в договорі. З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що таке перевищення відбулося внаслідок збільшення фактичної кількості днів, в які надавались послуги.
Як свідчать матеріали справи, додаткова угода про збільшення загальної вартості договору, сторонами підписана не була.
Твердження відповідача про сплив терміну надання послуг, судом визнається необґрунтованим, оскільки пунктом 6.2 договору сторони погодили термін надання послуг за договором з 04.01.2014 до 31.12.2014. При цьому, посилання відповідача на те, що встановивши строк виконання до визначеної дати, не виключає можливості його виконання ще до її настання, спростовується матеріалами справи та наданими доказами.
Так, зобов'язанням згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджується надання послуг з харчування працівникам відповідача за цінами, визначеними умовами договору, протягом всього періоду надання послуг, передбаченого даним договором, та фактичного прийняття відповідачем даних послуг. Оскільки сторонами не передбачалось надання послуг з харчування безоплатно, тому вимоги по відшкодуванню спожитих відповідачем послуг за період з жовтня по грудень 2014 року у розмірі 15 258, 52 грн. підлягають задоволенню.
Разом з тим, пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь
одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що
встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3.2 договору, за порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від затриманих платежів, за кожну добу затримки.
Суд взяв до уваги пояснення відповідача про неможливість проводити оплати за наданими актами по договору №75/28-14 від 14.15.2014, оскільки сума перевищує залишкову суму договору бюджетних зобов'язань, зареєстровану у Казначействі у 2014 році, яка складає 3 220, 16 грн. згідно договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, у зв'язку з чим заперечення відповідача з приводу неможливості здійснення оплати одержаних послуг у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування визнаються судом необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 11/446 від 15.05.2013.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, розмір пені підлягає задоволенню у сумі 2 725,70 грн.
Як визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 159,48 грн. та 5 257,25 грн. відповідно.
Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати (п.2.1 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).
Відповідно до п. 3.3 договору, у випадку не підписання протягом 10 календарних днів з моменту отримання замовником актів наданих послуг зі сторони виконавця послуг без направлення мотивованої відмови від приймання послуг, замовник сплачує штраф у розмірі вартості послуг, зазначених в актах.
Відповідач у встановлений строк акти виконаних робіт не підписав та не надав мотивованої відмови від прийняття послуг, тому позивач обґрунтовано просить суд застосувати положення п. 3.3 договору та стягнути з відповідача штраф у розмірі 15 258,52 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу на підставі п. 3.3 договору у розмірі 15 258, 52 грн. підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" задовольнити.
2. Стягнути з Державної інспекції ядерного регулювання України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна 9/11, ідентифікаційний код - 21721086) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код - 19355964) заборгованість у розмірі 15 258,52 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 52 коп.), інфляційні втрати - 5 257, 25 грн. (п'ять тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 25 коп.), 3 % річних - 159,48 грн. (сто п'ятдесят дев'ять гривень 48 коп.), пеню - 2 725, 70 грн. (дві тисячі сімсот двадцять п'ять гривень 70 коп.), штраф - 15 258,52 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 52 коп.) та 1 827, 00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) - судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 04.11.2015.
Суддя В.В. Бондарчук