номер провадження справи 18/131/15
04.11.2015 справа № 908/5211/15
за позовом публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», ПАТ «ВІТ» (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 11)
до відповідача відокремленого підрозділу «Дніпровська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (69096, місто Запоріжжя, вул. Гребельна, 2)
про стягнення 210035,62 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 18 від 26.02.2015 р., паспорт серія СА № 429199 від 18.03.1997 р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 01.10.2015 р. звернувся позивач - публічне акціонерне товариство «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», ПАТ «ВІТ» з позовною заявою до відповідача - Дніпровської Електроенергетичної Системи Державного підприємства «Національна енергетична Компанія «Укренерго» про стягнення 210035,62 грн., які складаються з: 156000,00 грн. основного боргу, 948,82 грн. 1% річних та 53086,80 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 20-6/3291-14-112/14 від 15.10.2014 р. на закупівлю послуг за державні кошти, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 156000,00 грн. Враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства за порушення відповідачем зобов'язань за договором позивачем нараховані до стягнення 1% річних та інфляційні втрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.ст. 15, 16, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 530, 549, 610, 625, ч. 1 ст. 854 ЦК України.
Ухвалою суду від 02.10.2015 року порушено провадження у справі № 908/5211/15, присвоєно справі номер провадження 18/131/15, судове засідання призначене на 04 листопада 2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 04.11.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені в позові; на вимогу суду надав витребувані документи; просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Матеріали справи містять відзив № 07/6841 від 04.11.2015 р., відповідно до якого відповідач повідомив про здійснення переоформлення повноважень та відсутності можливості направити представника в судове засідання; визнав наявність заборгованості за договором 20-6/3291-14-112/14 від 15.10.2014 р. у розмірі 156000,00 грн. та надав докази її сплати в повному обсязі (платіжне доручення № 3100 від 30.10.2015 р.). Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення компенсаційних санкцій просив суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшити їх розмір, у зв'язку з відсутністю коштів та через економію державних коштів.
Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру компенсаційних санкцій.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,
Публічне акціонерне товариство «Український науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», ПАТ «ВІТ» (виконавець, позивач у справі) та Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі директора Дніпровської ЕС (замовник, відповідач у справі) 15.10.2014 р. уклали договір на закупівлю послуг за державні кошти № 20-6/3291-14-112/14 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 - 1.2 договору виконавець зобов'язується надавати послуги щодо технічного випробування й аналізування (технічне обслуговування та атестація приладів установки УВПГ-250) (ДК 016-2010:71.20.1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг за цим договором вказані в переліку послуг (Додаток № 1 до цього договору). Додаток № 1 є невід'ємною частиною цього договору.
Ціна договору, відповідно до загальної вартості послуг (Додаток № 2), становить 156000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 26000,00 грн. (п. 3.1 договору).
Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за надані за цим договором послуги здійснюються замовником за умови дотримання вимог п. 4.3 цього договору на протязі 30 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг, на підставі виставленого рахунку.
Строк (термін) надання послуг до 30.12.2014 р. (п. 5.1 договору).
Додатковою угодою № 1 від 19.12.2014 р. до договору сторони пункт 5.2 виклали в наступній редакції: « 5.2 Строк виконання послуг не повинен перевищувати 22 календарних дня з моменту надходження приладів установки УВПГ-250 до виконавця».
На виконання умов договору сторонами складений акт приймання-передачі основних засобів (обладнання).
Про факт виконання позивачем зобов'язань за договором «Технічне обслуговування та атестація приладів установки УВПГ-250» свідчить підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств Акт здачі-приймання наданих послуг № 19/753-14 від 30.12.2014 р., та Акт приймання-передачі основних засобів від 30.12.2014 р.
На оплату наданих послуг замовнику виставлений рахунок-фактура № СФ-0000790 від 25.12.2014 р. на суму 156000,00 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг на його адресу неодноразово надсилалися листи та претензії з вимогою погасити виниклу суму заборгованості за договором на закупівлю послуг за державні кошти № 20-6/3291-14-112/14 від 15.10.2014 р.
ОСОБА_1 та претензії отримані представниками відповідача, про що свідчать поштові повідомлення (арк.с. 29, 31), в той же час залишені без відповіді, борг без оплати.
Порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих послуг у розмірі 156000,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав.
На день розгляду спору, суду надані докази повної оплати наявного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 3100 від 30.10.2015 р. на суму 156000,00 грн.
Таким чином, на момент розгляд справи у відповідача відсутній борг за надані послуги в рамках договору на закупівлю послуг за державні кошти № 20-6/3291-14-112/14 від 15.10.2014 р.
Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки погашення заборгованості за надані послуги (технічне обслуговування та атестація приладів установки УВПГ-250) в сумі 156000,00 грн. відбулося після звернення позивача із позовом до суду, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову, з віднесенням на відповідача судових витрат.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг позивач, посилаючись на п. 7.4 договору та приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 1% річних у розмірі 948,82 грн. за період з 30.01.2015 р. по 09.09.2015 р. та 53086,80 грн. інфляційних втрат за період лютого 2015 року по серпень 2015 року.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що у разі порушення з вини замовника строків розрахунків за надані послуги згідно п. 4.2 цього договору, замовник сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1% річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, учасниками правочину визначений інший розмір (відсоток) річних.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Надані позивачем розрахунки 1% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 948,82 грн. 1% річних за період з 30.01.2015 р. по 09.09.2015 р. та 53086,80 грн. інфляційних втрат за період прострочення з лютого 2015 р. по серпень 2015 р. (включно), такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доказів оплати 1% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.
Клопотання відповідача щодо застосування ч. 1 ст. 83 ГПК України, а саме зменшення розмірів річних та інфляційних втрат, внаслідок відсутності коштів та через економію державних коштів, судом відхилено, оскільки приписи діючого законодавства, на які посилається відповідач, не надають суду права на зменшення компенсаційних санкцій.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.
Аналіз наданих відповідачем правовстановлюючих документів свідчить, що повною назвою відповідача у справі є відокремлений підрозділ «Дніпровська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем при підготовці позовних матеріалів до суду помилково неповно вказано назву відповідача, у зв'язку з чим відповідачем у справі слід вважати - відокремлений підрозділ «Дніпровська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відокремленого підрозділу «Дніпровська електроенергетична система» (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2, код ЄДРПОУ 20517231) Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь публічного акціонерного товариства «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», ПАТ «ВІТ» (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 11, код ЄДРПОУ 00216757, р/р 26005619939079 в ПАТ «Промінвестбанк», м. Запоріжжя, МФО 300012) 948,82 грн. (дев'ятсот сорок вісім грн. 82 коп.) 1% річних, 53086,80 грн. (п'ятдесят три тисячі вісімдесят шість грн. 80 коп.) інфляційних втрат, 3150,53 грн. (три тисячі сто п'ятдесят грн. 53 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В частині стягнення 156000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Суддя В.В. Носівець
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 листопада 2015 р.