61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
03.11.2015 Справа №905/1574/15
Суддя господарського суду Донецької області Кротінова О.В.
при секретарі судового засідання Величко Н.В.,
розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Київ, ЄДРПОУ 21666051, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ОСОБА_1,
до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00131268,
про стягнення 4 741,19 грн.
за участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): ОСОБА_2 - за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю, -
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», м.Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення суми переплати за послугу постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р. у розмірі 4 741,19грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання із відповідачем договору про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р., сплату на виконання умов означеного договору суми попередньої оплати на підставі виставлених рахунків Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» у загальному розмірі 10494,92грн., фактичну поставу електричної енергії у період з 11.08.2013р. по 10.09.2013р. на суму 2 692,09 грн. та у вересні 2013р. на суму 2 692,09 грн., внаслідок чого сумою невикористаної передоплати є 4 741,19 грн., які не повернуто позивачу, що і стало підставою для вимоги повернення сплаченої суми передплати на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: договір про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р. разом із додатками №№1-15 та додатковими угодами №б/н від _2011р., від 23.10.2013р. до нього, рахунки на предоплату за електроенергію на вересень 2013р. №32/882 від 09.07.2013р., на предоплату за електроенергію на жовтень 2013р. №32/882 від 13.08.2013р., на предоплату за електроенергію на листопад 2013р. №32/882 від 12.09.2013р., рахунок на оплату за електроенергію за липень 2013р. №32/882 від 09.07.2013р., рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №112 від 03.06.2015р., а також меморіальний ордер №1891-2 від 06.08.2013р., №1891-4 від 06.09.2013р., №879_3 від 07.10.2013р., банківська виписка з особового рахунку з 01.01.2013р. по 14.08.2015р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.11, 509, 525, 526, 693, 714 Цивільного кодексу України, абз.2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.
09.09.2015р. представником позивача електронною поштою надіслано клопотання №2162/56.2-7757-01 від 07.09.2015р. про відкладення розгляду справи та проведення судових засідань в режимі відеоконференції з додатками.
Ухвалою суду від 10.09.2015р. означене звернення позивача задоволено частково, клопотання Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ОСОБА_1, про забезпечення проведення судових засідань у справі №905/1574/15 в режимі відеоконференції залишено без задоволення.
11.09.2015р. через канцелярію суду надійшов оригінал клопотання №2162/56.2-7757-01 від 07.09.2015р. про відкладення розгляду справи та проведення судових засідань в режимі відеоконференції з додатками, копії якого було надіслано електронною поштою 09.09.2015р., а також повідомлення №2214/56.2-7760-01 від 09.09.2015р. про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог, до якого додано копії рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №155/49 від 25.08.2015р., №112 від 03.06.2015р., витягу з сайту Міністерства юстиції України безкоштовного запиту від 09.09.2015р. щодо відповідача.
18.09.2015р. через канцелярію господарського суду Донецької області отримано від позивача лист №2342/56.2-б.б-01 від 16.09.2015р. про виконання ухвали господарського суду Донецької області від 21.08.2015р. з копіями: листа №2208/56.2-7759-01 від 08.09.2015р. про повернення сплачених ПАТ «Кредитпромбанк» авансових внесків (коштів) за договором, списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №262 датований 09.09.2015р., фіскальних чеків №1314 та №1411, №1412 від 09.09.2015р., листа №2272/56.2-б.б-01. від 14.09.2015р. про направлення відповідачу акта звірки взаєморозрахунків станом на 10.09.2015р., списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів датований 14.09.2015р., фіскального чеку №1805 від 14.09.2015р., актів прийняття-передавання товарної продукції між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ПАТ «Кредитпромбанк» за вересень-жовтень 2013р..
Документи долучено до матеріалів справи.
13.10.2015р. представником відповідача через канцелярію суду надано клопотання №б/н б/д про продовження строку розгляду спору на 15 днів та про зобов'язання позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову.
Ухвалою суду від 13.10.2015р. строк розгляду спору по справі №905/1574/15 продовжено до 05.11.2015р. включно на підставі приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України за наявності відповідного клопотання відповідача.
У задоволенні клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову судом відмовлено, оскільки такий розрахунок міститься у тексті позовної заяви, що розглядається.
13.10.2015р. представником відповідача суду представлено відзив №51юр від 13.10.2015р., відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на приписи ч.2, 4 ст.653 Цивільного кодексу України та постанову Верховного Суду України від 20.02.2013р. у справі №6-158цс12; зазначає про розірвання договору про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р. додатковою угодою від 23.10.2013р.; вважає строк виконання зобов'язання щодо повернення попередньої оплати таким, що не настав, через відсутність у матеріалах справи належних доказів у розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України; зазначає про фактичне споживання електричної енергії у розмірі та вартістю більшою ніж зазначено позивачем, внаслідок чого дебіторська заборгованість позивача на теперішній час складає 4 401,73 грн.; зауважує на проведенні антитерористичної операції в Донецькій області, яка створює для відповідача обставини непереборної сили, які у свою чергу унеможливлюють виконання зобов'язань передбачених діючими нормативними актами та правила користування електричної енергії; вказує, що не є розпорядником і власником усіх коштів, які сплачуються споживачами на рахунки зі спеціальним режимом використання, у зв'язку з чим з цих рахунків не можуть бути стягнуті позивачем грошові кошти; свідчить про необґрунтованість вимог за відсутністю розрахунку позовних вимог та доказів виконання зобов'язань зі сплати вартості електроенергії.
До відзиву додано копії: листа №758 від 17.09.2015р., рахунку за електроенергію №32/882 за листопад 2013р., акту прийняття-передавання товарної продукції між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ПАТ «Кредитпромбанк» за листопад 2013 року, опису вкладення у цінний лист датований 17.09.2015р., фіскального чеку від 17.09.2015р., сертифікату №2123 про форс-мажорні обставини (вих.№5930/05-4 від 10.12.2014р.), висновку Донецької торгово-промислової палати №2052/12.12-03 від 14.07.2014р.
Документи долучено до матеріалів справи.
16.10.2015р. від позивача надійшло клопотання №2733/56.2-б.б-01 від 13.10.2015р. про відкладення розгляду справи призначеного на 13.10.2015р. на іншу дату. Дане клопотання судом залишено без розгляду, оскільки отримано після судового засідання мова про яке йдеться в означеному зверненні.
До клопотання №2733/56.2-б.б-01 від 13.10.2015р. позивачем додано копію супровідного листа №2272/56.2-б.б-01 від 14.09.2015р. «Про направлення акта звірки взаємних розрахунків станом на 10.09.2015р.» та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення датоване 22.09.2015р., а також копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №155/49 від 25.08.2015р. «Про делегування Фондом повноважень ліквідатора ПАТ «Кредитпромбанк» уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку».
20.10.2015р. на адресу господарського суду Донецької області від Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ОСОБА_1, надійшло клопотання №2772/56.2-б.б-01 від 15.10.2015р. про забезпечення проведення судового засідання 03.11.2015р. та всіх майбутніх судових засідань у справі №905/1574/15 в режимі відеоконференції та про визначення відповідальним судом за проведення відеоконференції під час вищезазначеного судового засідання господарський суд м.Києва, який знаходиться за адресою: 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 44 - В.
Дане клопотання позивача задоволено судом, про що господарським судом Донецької області 21.10.2015р. винесено відповідну ухвалу на підставі приписів ст.74-1 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення проведення відеоконференції по справі №905/1574/15 доручено господарському суду м.Києва.
27.10.2015р. представником відповідача через канцелярію суду Донецької області надано клопотання №51юр-1726/15 від 23.10.2015р. про виклик у судове засідання представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики в особі відділу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Донецькій області для дачі пояснень з спірних питань, що виникли при розгляді справи та надати письмові пояснення стосовно спірних правовідносин, адже цей орган встановлює алгоритм перерахування коштів за електроенергію у розумінні ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику». Спірним питанням визначено встановлення та дія алгоритму перерахування коштів учасниками оптового ринку електричної енергії України, у тому числі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».
До клопотання додано витяг постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про алгоритм перерахувань коштів на листопад 2013р.» №1376 від 29.10.2013р. з електронної бази рішень НКРЕ та копія додатку №1 до постанови НКРЕ №1376 від 29.10.2013р.
Дослідив підстави заявленого клопотання та з'ясувавши, з яких питань можуть дати пояснення ці особи, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки обставини справи свідчать про недоцільність отримання роз'яснень (консультацій) працівника означеного органу з визначеного питання для з'ясування фактичних обставин та вирішення справи по суті.
Також, 27.10.2015р. представником відповідача заявлено клопотання №51юр-1727/15 від 23.10.2015р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Енергоринок», оскільки вважає, що рішення по даній справі може вплинути на права останнього, виходячи з того, що грошові кошти позивача було перераховано із спеціальних рахунків зі спеціальним режимом використання ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» безпосередньо на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок». До клопотання додано копію договору №4863/01 від 19.08.2008р. Разом з тим, доказів у підґрунтя викладених у клопотанні обставин суду не представлено, а отже недоведено вибуття із розпорядження відповідача спірної суми передоплати та набуття її Державним підприємством «Енергоринок», також враховуючи статус цієї суми.
З огляду на таке, суд не вбачає достатніх підстав, у розумінні ст.27 Господарського процесуального кодексу України, для залучення до участі у справі на стороні відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору вказаного підприємства та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача з цього приводу.
29.10.2015р. від відповідача вдруге надійшов відзив №б/н від 28.10.2015р., за змістом якого останній не погоджується з позовними вимогами про повернення передоплати з підстав ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, оскільки спірна сума є передоплатою за ще не спожиту електричну енергію в частині, що не охоплюється дією укладеного договору після його припинення, а отже, ця сума внесена на підставі договору, але у зв'язку з припиненням його дії з підстав, яка згодом відпала. У підґрунтя цієї позиції посилається на постанови Вищого господарського суду України №905/4384/13 від 27.03.2014р. та №905/1219/13-г від 19.06.2013р., ч.2, 4 ст.653 Цивільного кодексу України, постанову Верховного суду України від 20.02.2013р. у справі за №6-158цс12. Одночасно, зазначає про кредиторську заборгованість позивача в розмірі 4 401,73 грн. та вказує на відсутність відмови з боку відповідача постачати електроенергію позивачу, розірвання договору поставки електричної енергії з ініціативи останнього, неможливість виконання зобов'язань з постачання електричної енергії внаслідок дій позивача.
До цього відзиву представником відповідача додано копії: постанов Вищого господарського суду України від 27.03.2014р. у справі №905/4384/13 та від 19.06.2013р. у справі №905/1219/13-г, листа позивача «Про закриття особового рахунку» №9079/26ДС-13359-1.2 від 12.06.2013р., акту технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1кВ №0134315 від 23.10.2013р., акту прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2013р., супровідного листа відповідача №864 від 16.10.2015р. про направлення представнику позивача акту звірки заборгованості між сторонами за станом на 01.09.2015р. разом із копією опису вкладення у цінний лист датований 19.10.2015р., фіскального чеку від 19.10.2015р. та акту звірки боргу за спожиту електроенергію станом на 01.09.2015р.
Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2015р. (в режимі відеоконференції) визнав суму недоврахованої спожитої ним електроенергії в розмірі 339,46 грн., наполягав на задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у позовній заяві, в сумі 4 401,73 грн., засобами електронного зв'язку представив суду акт звірки боргу за спожиту електроенергію між сторонами станом на 01.09.2015р. та довіреність на представника №94 від 11.08.2015р. Повноваження представника ОСОБА_2 перевірено працівником господарського суду м.Києва ОСОБА_4
Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.2015р. проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у наданих суду відзивах, заявив клопотання №51юр від 02.11.2015р. про призначення колегіального розгляду справи та до матеріалів справи долучив копії сертифікатів Торгової-промислової палати України №2125 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих.№5929/05-4 від 10.12.2014р. та №2532 (вих.№97/05-4 від 09.01.2015р.).
Суд дослідивши заявлене клопотання відповідача, беручи до уваги предмет дослідження у справі, відсутність фактичного спору щодо розміру суми попередньої оплати та визнання її в обліку підприємства, не вбачає наявними ознаки, які обумовлюють потребу у колегіальному розгляді справи, а отже вважає за можливе розглянути спір одноособово за наявними в справі матеріалами у цьому судовому засіданні. Відтак клопотання Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про призначення колегіального розгляду справи залишено судом без задоволення.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (нині-Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго») (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (нині - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк») (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №882, згідно з умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 26,5 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм статті 275, 276 Господарського кодексу України, ст.712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України, Закону України «Про електроенергетику», а також Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).
Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Стаття 654 Цивільного кодексу України регламентує, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як визначено п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Як вбачається з п.п. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
При цьому, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Пунктом 9.5 договору про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р., що підписаний та скріплений печатками з обох сторін, останні погодили строк дії правочину з дня його підписання і до 31.12.2008р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої сторони у порядку, визначеному законодавством України (п.9.6 договору).
Матеріали справи містять додаткову угоду №б/н від 23.10.2013р. до означеного договору, відповідно до змісту якої, сторони погодили розірвання договору про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р. з 23.10.2013р.
Разом з цим, позивачем суду представлено копії рахунків на передоплату за електроенергію у кількості 3000 кВт/год на вересень 2013р. №32/882 від 09.07.2013р. в сумі 2 899,34грн., на передоплату за електроенергію у кількості 3000 кВт/год на жовтень 2013р. №32/882 від 13.08.2013р. в сумі 3 207,08грн., на передоплату за електроенергію у кількості 3000 кВт/год на листопад 2013р. №32/882 від 12.09.2013р. в сумі 2 798,26грн., що разом становить 8 904,68грн. та, як вбачається зі змісту та номеру цих розрахункових документів, та що підтверджено сторонами, складені на виконання і у межах укладеного між ними договору про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р.
Сума передоплати за переліченими рахунками сплачена позивачем у повному обсязі, про що свідчать меморіальний ордер №1891-2 від 06.08.2013р., №1891-4 від 06.09.2013р., №879_3 від 07.10.2013р., банківська виписка з особового рахунку з 01.01.2013р. по 14.08.2015р
У рахунку за активну електроенергію №32/882 від 09.07.2013р. відображено кредит відповідача у розмірі 4 388,50 грн.
Відтак слідує, що загальна сума попередньої оплати у загальному розмірі 13 293,18грн. внесена позивачем за спірним правочином у межах його дії та рахується за ним відповідачем.
Беручи до уваги наявні у справі копії актів приймання-передавання товарної продукції за вересень - жовтень 2013р., відповідач поставив обумовлений договором товар у вересні 2013р. в обсязі 2 200 кВт/год на суму 2 725,54 грн. та у жовтні 2013р. в обсязі 2 173 кВт/год на суму 2 692,09 грн.
Дане дає підстави для висновку про постачання в означений період споживання електроенергії в обсязі меншому, ніж було оплачено відповідачем.
За твердженнями позивача, що підтверджені відповідачем, розмір поточних витрат з оплати електроенергії спожитої у серпні 2013р. склав 3 134,36 грн.
Як свідчить акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за листопад 2013р., споживачем у позадоговірний період, зважаючи на розірвання договору з 23.10.2013р., використано активну енергію в обсязі 274 кВт/год вартістю 339,46 грн., з огляду на що Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» виставлено рахунок за електроенергію №32/882 від 07.11.2013р. та списано з кредиторської суми заборгованості означену вартість спожитої у листопаді 2013р. електроенергії в рахунок оплати цієї суми.
Внаслідок цього сума попередньої оплати, на яку не відбулось постачання електричної енергії, становить 4 401,73 грн. і ця сума переплати за послугу постачання електроенергії у межах укладеного договору.
Дані обставини визнано позивачем та відповідачем, про що останнім відображено у бухгалтерському обліку підприємства у акті звірки боргу за спожиту електроенергію між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» станом на 01.09.2015р. за договором про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р.
Пунктом 4.5 додатку №5 «Порядок розрахунків», що є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р. передбачено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом перерахування Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи податок на додану вартість. Рахунок для здійснення попередньої оплати Постачальник надає Споживачу разом з остаточним рахунком за період, що на 2 місяці передує розрахунковому.
Пункт 4.8 наведеного додатку визначає, що у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої електроенергії менше ніж сума оплати, що надійшла за такий календарний місяць, залишок коштів зараховується як попередня оплата Споживача на наступні розрахункові періоди. Зазначений пункт діє виключно за умови відсутності заборгованості споживача за попередні розрахункові періоди.
Положення зазначеного пункту також поширюються на порядок здійснення та зарахування оплат за перетікання реактивної електроенергії.
Відтак, проаналізував викладене, вбачається перерахування позивачем певної суми коштів відповідачу як попередньої оплати на виконання умов договору про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р. у межах дії цієї угоди, і складовою цієї суми є означені вище 4 401,73 грн.
Разом з цим, факт перерахування грошових коштів у якості передоплати за договором про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р. сторонами підтверджено та визнано відповідачем наявність суми кредиторської заборгованості саме по цьому договору.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене, правовою підставою перерахування зазначеної грошової суми є договір про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р., яким обумовлена попередня оплата за активну електроенергію, що підпадає під правове регулювання ст.693 Цивільного кодексу України.
Одночасно, з огляду на викладені обставини, не використаною сумою передоплати є 4 401,73 грн.
Отже, відповідачем означена сума отримана у межах та на підставі договору про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р., тобто при наявності достатніх правових підстав.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Позивачем належними та допустимими доказами доведено, що сплачені ним кошти є набутими відповідачем на достатній правовій підставі, оскільки вони сплачені на підставі укладеного між сторонами договору.
Згідно з висновками Верховного Суду України, які викладені в рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення за І півріччя 2013 р., за змістом положень ст.1212 Цивільного кодексу України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.
Тобто, зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів не договірних зобов'язань. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережено особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
Отже, кошти, отримані як оплата за електричну енергію за договором і набуті за наявності правових підстав для цього не можуть бути витребувані згідно зі ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Окрім того, саме по собі розірвання договору не може бути підставою для застосування ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки за загальним правилом, що встановлено у ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.06.2014р. за результатами розгляду заяви Приватного підприємства «ЛВТ» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2013р. у справі №13/096-12.
Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача у цій частині та визнає вимоги позивача на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України юридично вірними у межах спірних правовідносин.
Одночасно слід зауважити на такому.
Стаття 693 Цивільного кодексу України «Попередня оплата товару» визначає передумови виникнення такого обов'язку як попередня оплата та строк його виконання, а також підстави, за яких можлива вимога її повернення та правові наслідки невиконання цього.
Так, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлює право вимоги покупця передати оплачений товар або повернути суму попередньої оплати, у разі, якщо такий товар йому не поставлено в строк.
Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми передоплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
При цьому, з наведеної норми матеріального права не вбачається пов'язаність виникнення права вимоги лише з порушенням зобов'язання з поставки товару у строк за винних дій продавця.
Аналіз приведених положень чинного законодавства, у контексті спірних правовідносин, має наслідком визначити застосування ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України, як правову підставу повернення суми невикористаної попередньої оплати у зв'язку з фактичним її невикористанням у строки визначені договором, відмовою Споживача від зобов'язання (розірвання договору про постачання електричної енергії №882 від 13.052008р.), тобто відсутність потреби у виконанні цього обов'язку у майбутньому, з огляду на певні обставини, внаслідок якої (відмови) припинились зобов'язання Постачальника перед Споживачем з постачання електричної енергії.
З даного виходить, що вказівка відповідача на відсутність відмови з його боку постачати електроенергію позивачу, розірвання договору поставки електричної енергії з ініціативи останнього та неможливість виконання зобов'язань з постачання електричної енергії внаслідок дій позивача, не може бути розцінена судом як обставина, що свідчить про кваліфікацію правовідносин як безпідставне збагачення, чи за наявності яких позовні вимоги є неправомірними.
Твердження відповідача стосовно того, що спірна сума є передоплатою за ще не спожиту електричну енергію в частині, що не охоплюється дією укладеного договору після його припинення, спростовуються матеріалами справи, оскільки, як встановлено вище, її складовими, зокрема, є вартість оплаченої, але не поставленої електроенергії у вересні-жовтні 2013р., що безпосередньо у межах спірної угоди, в частині оплаченого обсягу за листопад 2013р., що є періодом після розірвання угоди - внесення попередньої оплати передувало припиненню договору та охоплювалось його дією.
Представлені відповідачем сертифікат №2123 про форс-мажорні обставини (вих.№5930/05-4 від 10.12.2014р.), висновок Донецької торгово-промислової палати №2052/12.12-03 від 14.07.2014р., сертифікати Торгової-промислової палати України №2125 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих.№5929/05-4 від 10.12.2014р. та №2532 (вих.№97/05-4 від 09.01.2015р.), виходячи зі змісту цих документів та правової їх сутності, не поширюють свою дію на спірні правовідносини, а отже останні не можна враховувати, як підставу для звільнення від виконання обов'язку повернути суму невикористаної попередньої оплати.
З огляду на таке, твердження відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.
Інші заперечення відповідача спростовуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Частина 2 ст. 693 Цивільного кодексу України пов'язує момент виникнення обов'язку продавця повернути покупцю суму попередньої оплати із висуненням вимоги про це останнім.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи містять вимогу №2208/56.2-7759-01 від 08.09.2015р. про повернення сплачених ПАТ «Кредитпромбанк» авансових внесків (коштів) за договором.
У підтвердження факту відправлення означеного листа на адресу відповідача надано список згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №262 датований 09.09.2015р., фіскальні чеки №1314 та №1411, №1412 від 09.09.2015р.
Щодо факту отримання вказаного звернення відповідач заперечень не надав.
Доказів протилежного у розумінні Господарського процесуального кодексу України суду не представлено.
Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписом ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як вже було зазначено вище, за приписом ст.693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.
За таких обставин, враховуючи факт не поставки відповідачем електроенергії на суму 4 401,73 грн., а також припинення договірних відносин між сторонами, суд дійшов висновку про наявність у останнього права вимагати від відповідача повернення перерахованої попередньої оплати в означеній сумі.
Доказів повернення позивачу сплаченої суми попередньої оплати відповідачем до матеріалів справи не надано. Приймаючи до уваги наведені обставини, грошове зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати у зазначеному розмірі не виконане.
На підставі викладеного, виходячи з того, що на момент винесення рішення права позивача є порушеними та такими, що підлягають захисту, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню, разом з тим частково, в сумі дійсного розміру невикористаного авансового внеску, що дорівнює 4 401,73 грн.
Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача та стягуються в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», м.Київ, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» ОСОБА_1, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення суми передоплати за послугу постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р. у розмірі 4 741,19грн., задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8, адреса для листування: 87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Войніч, 2, ЄДРПОУ 00131268, банківські реквізити не визначено) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (01014, м.Київ, вул.Дружби народів, 38, ЄДРПОУ 21666051, банківські реквізити не визначено) 4 401,73 грн. суми передоплати за послугу постачання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №882 від 13.05.2008р.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, 8, адреса для листування: 87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Войніч, 2, ЄДРПОУ 00131268, банківські реквізити не визначено) суму судового збору в розмірі 1 696,19 грн. в дохід державного бюджету України.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. В судовому засіданні 03.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
8. Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2015р.
Суддя О.В. Кротінова