04 листопада 2015 року Житомир справа № 806/4997/15
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Липи В.А., суддів: Семенюка М.М., Шимоновича Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову допомогу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та Міністерства оборони України у якому з урахуванням поданих уточнень просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо в повернення ОСОБА_1 без реалізації документів для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3 групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність 3 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що відповідно до частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" він має право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням 13.08.2013 інвалідності внаслідок захворювання або одержаного каліцтва, яке мало місце в період її проходження в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.
Представник позивача просив справу розглянути у порядку письмового провадження.
Представники Міністерства оборони України у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заперечення у яких просив відмовити у задоволенні позову, справу просив розглянути за їх відсутності.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився про причини не явки не повідомив.
У відповідності до ч.4 ст.122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Республіці Афганістан з 09.02.1986 по 10.11.1987 рядовим, що підтверджується копією довідки Новоград-Волинсько-Черняхівського ОМВК №96 від 05.09.2013.
Згідно витягу із протоколу №1734 від 03.09.2012 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, ОСОБА_1 , у період проходження військової служби у 1986 році отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини, контузія головного мозку - 1986 році, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В подальшому, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, що настала в результаті контузії головного мозку і захворюванням, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ від 13.08.2013.
З метою вирішення питання по виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинсько-Черняхівського ОМВК з відповідною заявою та надав копії необхідних документів.
Новоград-Волинсько-Черняхівський ОМВК надіслав документи ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для вирішення питання щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги.
З листа Житомирського ОВК №ВС/177 від 22.01.2015 адресованого позивачу вбачається, що його документи Житомирським обласним військовим комісаріатом повернуті без реалізації, оскільки на день його звільнення не існувало норм щодо виплати компенсаційних сум.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011- XII).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.
Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.
Вказане, у свою чергу, спростовує твердження представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідач немає права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що на момент звільнення позивача не існувало норм щодо виплати компенсаційних сум.
Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Слід також вказати на те, що відповідно до пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі Порядок № 499) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно п.7 Порядку №499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз наведеної норми свідчить, що виходячи з вимог вищезазначеного Порядку Житомирський обласний військовий комісаріат повинен був направити до Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 з пакетом поданих документів разом з висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, а Міністерство оборони України у встановленому законом порядку повинно прийняти рішення про виплату таких коштів або ж відмову у їх виплаті, тобто у Житомирського військового комісаріату не було правових підстав для самостійного повернення позивачу документів без реалізації.
З огляду на наведені обставини справи та норми правового регулювання позовні вимоги про визнання неправомірними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення документів позивача без реалізації та зобов'язання Житомирський ОМВК направити до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності - слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,
постановив:
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повернення ОСОБА_1 без реалізації документів для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 3 групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав інвалідність 3 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Липа
Судді М.М. Семенюк,
Р.М.Шимонович