05 листопада 2015 року Житомир справа № 806/5011/15
категорія 6.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Липи В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача - реєстраційну службу Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області виключити запис із єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів за № 2980746 про обтяження житлового будинку № 5 по вул. Зеленій у м. Бердичеві Житомирської області, який зареєстрований 17.03.2006 Бердичівською державною нотаріальною конторою.
В обґрунтування позову зазначає, що 15 листопада 2007 року, позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_2, який помер 09.08.2006, та зареєстрував право власності на спадкове майно у ДКП Бердичівське МБТІ, витяг № 16676262. Дане спадкове майно складалось із 55/100 частин житлового будинку, яке на підставі рішення Апеляційного суду Житомирської області від 10.03.2005 належала батькові позивача. Так, батьком позивача було написано заяву до Бердичівської державної нотаріальної контори про накладення заборони на 70/100 частин житлового будинку № 5 по вул. Зеленій у м. Бердичеві, відповідну заборону було накладено 12.06.2001 та зареєстровано в реєстрі під номером 56. 07 серпня 2015 року позивач звернувся із заявою до реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про зняття обтяження, проте було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації припинення обтяження-арешт нерухомого майна у зв'язку із тим, що ухвала Бердичівського міськрайонного суду від 30.09.2015 не стала підставою для припинення арешту. Існування даної заборони позбавляє права позивача розпоряджатись на власний розсуд нерухомим майном.
Позивач до суду не з'явився. Представником позивача було подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області в судове засідання не з'явилась. Надала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У відповідності до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 10.03.2005 частково скасовано рішення Бердичівського міськрайонного суду від 06.12.2004, постановлено нове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 17.04.1997, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частин відчуження 25/100 ідеальних частин будинку володіння № 5 по вул. Зеленій в м. Бердичеві. За ОСОБА_2 визнано право власності на 25/100 частин вказаного будинковолодіння, визнано частково недійсним заповіт в частині розпорядження 55/100 частинами спірного будинковолодіння. Ухвалою суду касаційної інстанції від 20.06.2007 рішення суду від 10.03.2005 залишено без змін.
На підставі свідоцтва про право на спадщину, спадкоємцем ОСОБА_2 є його син - ОСОБА_1, спадкове майно складається з: 55/100 частин житлового будинку № 5 (п'ять), що знаходиться на не приватизованій земельній ділянці в м.Бердичеві, вул. Зелена, Житомирської області. Житловий будинок належав спадкодавцю на підставі рішення суду від 10.03.2005 Апеляційного суду Житомирської області; договору дарування № 1-3205 від 07.08.1987, посвідченого Бердичівською держконторою, зареєстрованого Бердичівським міжміським бюро технічної інвентаризації в книзі № 42, номер запису 1305.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач є власником частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Зелена, буд. 5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину ВКВ № 255174/ № 4-1949 від 15.11.2007 посвідчене Бердичівською держконторою ОСОБА_6.
Однак, при спробі розпорядитись своєю нерухомістю, з'ясувалось, що батьком позивача було написано заяву до Бердичівської державної нотаріальної контори про накладення заборони на 70/100 частин житлового будинку № 5 по вул. Зеленій у м. Бердичеві, відповідну заборону було накладено 12.06.2001 та зареєстровано в реєстрі під номером 56.
12 жовтня 2015 року було прийнято рішення державним реєстратором реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_7 за № 25205233 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, на підставі того, що заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації, оскільки ухвала Бердичівського міскрайонного суду Житомирської області від 30.09.2015 про відмову у задоволенні позову щодо скасування заходів забезпечення позову не є підставою для припинення арешту.
Частиною 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України встановлено, що право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину.
За приписами ч. 1. ст. 1297 даного Кодексу визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Отже, частина житлового будинку, що належить позивачу на підставі нотаріально посвідченого свідоцтва про право на спадщину за законом є його власністю, що набута в законодавчо встановленому порядку.
Позивач в позові зазначає, що існування заборони на відчуження житлового будинку порушує його права як власника будинку, оскільки унеможливлює розпоряджатись даним майном на власний розсуд.
Встановлено, що з метою відновлення порушеного права, позивач звертався до відповідача, однак йому було відмовлено у знятті обтяження, оскільки існує вичерпний перелік документів, що можуть слугувати підставою для зняття такої заборони та запропоновано вирішити дане питання в судовому порядку.
За приписами частини 1 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004, № 1952-IV (далі - Закон), державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Частиною 1 ст. 10 Закону визначено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.
Пунктом 2.Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженої Постановою КМ України № 868 від 17.10.2013 року (далі - Порядок) визначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).
Разом з тим, п. 75 Порядку визначений вичерпний перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, одним з яких є рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Суд звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи містяться письмові клопотання відповідача, з яких вбачається, що вони позовні вимоги підтримують в повному обсязі, а тому у відповідності до приписів ч. 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Отже, з метою захисту порушеного права позивача та враховуючи, що відповідачі позовні вимоги підтримали, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати реєстраційну службу Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області виключити запис із єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів за № 2980746 про обтяження житлового будинку № 5 по вул. Зеленій у м. Бердичеві Житомирської області, який зареєстрований 17.03.2006 Бердичівською державною нотаріальною конторою.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Липа